Україна 32 роки існує як незалежна країна на мапі світу, але цьому передували кілька століть боротьби українців за право мати свою державу. Запорукою свободи та незалежності української держави є заново народжена та загартована в боях українська Армія. За понад 30 років ЗСУ пройшли шлях від занепаду і деморалізації до відродження й міці.

Про це в етері ГІТу розповів мілітарний історик та голова ГО "Центр мілітарної історії" Василь Павлов.

6 грудня 1991 року Верховна Рада приймає надзвичайно важливі для військового будівництва закони – «Про оборону України» і «Про Збройні Сили України». Згідно з постановою Верховної Ради від 1993 року, 6 грудня українці щорічно відзначають державне свято — День Збройних Сил України.

За словами історика, Збройні Сили України — це віддзеркалення українського суспільства і навпаки: українське суспільство — віддзеркалення свого війська.

«Це — замкнене коло. ЗСУ завжди мали, всі позитивні чи негативні риси, які мали на той момент українці», — сказав пан Василь.

Як повідомив чоловік, в історії заведено поділяти періоди існування явищ за головними керманичами або знаковими подіями. В нас простіше поділити історію армії або за президентами, або програмами реформування Збройних сил, які існували в той чи той час.

«Перший період при Леоніді Кравчуку — це перехід від великої радянської армії до малої. Попри те, що ЗСУ прийняли присягу на вірність українському народу, за системою управління, традиціями та комплектуванням продовжували залишатися радянською армією тільки в значно меншому розмірі», — додає експерт.

З його слів, в період президентства Леоніда Кучми основною рисою реформування було скорочення чисельності ЗСУ, кількості техніки та озброєння. Проте з цього моменту армія почала брати участь в операціях з підтримки та безпеки, які проводилися під егідою ОБСЄ та інших міжнародних організацій.

«За Кравчука почався постійний продаж надлишків військового майна, техніки, боєприпасів, які зараз нам би не завадили.  Цей процес продовжився і за Кучми», — розповів історик.

За президентства Віктора Ющенка, — пригадує Василь Павлов, — значно покращується національне та ідеологічне наповнення ЗСУ. Проте за час керівництва Міністрів оборони України Гриценка та Єханурова відбувається масовий дорозпродаж військової техніки.

«Віктор Янукович здійснив повне розвернення до росії в ідеологічному плані й скорочення кількості військових частин. Все йшло до того, що за умови його другого терміну на цій посаді, можливо б, армія, як організована структура, припинила б своє існування», — зазначив він.

Коли до влади прийшов Петро Порошенко, то ЗСУ опинились у стані війни й змушені були реагувати на це зміною структури, озброєння та ідеології.

Фактично це продовжувалося і за Володимира Зеленського, зауважує мілітарний історик і додає:

«Нині президенту, Залужному, Рєзнікову, а тепер й Умєрову доводиться вести війну в умовах повномасштабного вторгнення за необхідності накопичувати, зосереджувати та використовувати всю потугу, яка існує сьогодні».