Коса – дівоча краса. Саме так казали наші предки про довге волосся в дівчат. А у восьмикласниці з Деревка Любешівської громади Анюти Веремійчик цієї краси аж 119 сантиметрів.

Про це пише газета «Нове життя».

Така розкіш могла би збагатити і дівчину, і перукаря, якому вона дозволила б відрізати косу. Але Анюта категорично проти будь-яких махінацій із довжиною свого волосся. Ба більше, вона не дозволяє навіть кінчики підрівняти для швидшого росту коси, яку плекає усе життя.

«Ми ніколи не підрізали їй волосся. Один раз тільки в дитинстві її підстригли і після того ніяк», – розповідає Інна Веремійчик, мама школярки.

Та навіть на це Анюта з докором відповідає, що відрізали без її згоди. Так вже вона любить свою косу, що у страшних снах бачить, як її хтось ріже, а як станеться якась халепа і щось вплутається у волосся, то це для дівчини справжня трагедія. Хоча саме по собі волосся не створює проблем, адже розчісувати його легко навіть без використання спеціальних гелів та бальзамів.

«Спробували якось волосся сполоснути оцтом після того, як його помили. Так колись бабуся робила, щоб воно блистіло. Але Анюті не сподобався запах, тому більше не робимо», – пригадує мама дівчинки.

Феном чи стайлером Анюта теж не користується, а старається висушувати довге волосся самотужки, щоб не пошкодити. Однак шампуню на таку красу йде багацько, адже ретельно вимити потрібно кожен сантиметр.

«Раніше помити голову мені допомагала мама, – каже дівчинка, – а зараз я можу і сама, хоч це буває нелегко».


Вдома заплітається школярка теж без маминої допомоги, але якщо потрібно кудись вийти, то без ще однієї пари рук ніяк не обійтися. Тим паче, що, знаючи про таку любов дівчинки до свого волосся, бабуся подарувала їй цілу книгу з різноманітними зачісками, які Анюта разом із мамою намагаються відтворювати.

«Ми з дитинства їй щось плели. І вона ніколи не казала, що воно їй набридло чи вона не хотіла розчісуватися. Хоч буває й нелегко все це помити, розчесати, заплести. То ж не просто пробігся гребінцем і все, але вона ніколи не жаліється», – розповідає пані Інна.

Не впливають на погляди восьмикласниці навіть її ровесниці, які у такому віці пробують перші досліди з довжиною чи кольором свого волосся.

«Це їхнє, нехай роблять, що хочуть. Мене питали, чи мені зручно, пропонували відрізати, але ні. Я не хочу», – каже Анюта.

Також, на відміну від своїх ровесниць, школярка не любить ходити з розпущеним волоссям, тому у повсякденні заплітає косу, «риб’ячий хвіст» чи, як сміються у сім’ї, «юлю тимошенко». Втім, для останньої зачіски волосся потрібно вже вкладати у два ряди, а не в класично один. Та найулюбленішою зачіскою дівчинки є гуля, яку вона заплітає для особливих подій. Мамі, яка любить гратися з волоссям доньки, така терплячка «піддослідна» лише в радість.

Звісно, для експериментів дівчинка має цілий асортимент резинок та прикрас, адже усі рідні знають, що подарувати їй на свята. Але з-поміж них вона найбільше любить оздоблені намистинками чи бантиками. Оскільки такими резинками Анюта здебільшого закріплює свою косу знизу, то вони і не заплутуються у темних пасмах, а надають зачісці блиску та незвичайності.

У сім’ї кажуть, що таке ж волосся, хіба що не настільки довге, було в Анютиної тітки, тому генетика зіграла чималу роль. Усе ж інше – наполегливість і велике бажання дівчинки мати таке волосся, як колись було у наших бабусь та прабабусь. Вони вірили, що довгі коси оберігають людину від зла, тому знатися не хотіли з ножицями. А тепер дівчата відрощують косу просто з власного бажання, щоб доповнити свій образ та радувати людей довкола.

До слова, нинішня довжина для Анюти Веремійчик не є межею. Дівчина мріє, що колись її волосся сягне п’ят і торкнеться землі. Але навіть тоді вона його не обріже.