Лариса Ковальчук після аварії на ЧАЕС переїхала на Волинь, а до 1986 року жила за 12 кілометрів від Прип'яті. Після аварії на атомній електростанції, брала участь у ліквідації наслідків пожежі, нині має проблеми зі здоров'ям.

Своїми спогадами жінка поділилася із Суспільним.

37 років тому старшому сину Лариси Ковальчук був один рік. На чергові вихідні родина чекала в гості батьків, які мали приїхати з міста Прип'ять до села Корогод, що за 12 кілометрів від ЧАЕС.

«Мобілок тоді не було, чекали суботу, неділю, а лише потім сказали. В нас багато людей працювали на атомній станції й щодня приїжджали автобуси за ними й везли на роботу, але, в той день, автобуси не прийшли. Люди почали йти пішки», – пригадує жінка.

Про аварію на атомній станції, – каже жінка, – тоді нічого не говорили. Від людей, які прийшли у їхнє село, родина дізналася, що на атомній станції стався вибух.

Людей почали відселяти, вивозити з речами, всі думали, що на день-два, а виявилось назавжди, – каже Людмила Ковальчук.

Лариса Ковальчук збирала мішки по хатах для того, щоб вантажити пісок на погашення попелища на атомній станції. Лише 4 травня родину із забрудненої радіацією території вивезли. Спочатку, – каже жінка, – жили в друзі у Києві, потім переїхали в Луцьк.

Нині Ларисі Ковальчук 62 роки, вона має двох синів та проблеми зі здоров'ям. Каже: відгукуються наслідки аварії, перехворіла на онкологію.

На Волині проживає майже 120 тисяч чорнобильців і 1 400 ліквідаторів аварії на ЧАЕС, –розказав голова громадської організації «Союз інвалідів Чорнобиля Волині» Ростислав Кухтей.