25 серпня востаннє до рідної домівки повернувся 37-річний рожищанин, солдат 68-ої окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша Сухопутних військ Збройних сил України Андрій Олександрович Кобач.

З перших днів повномасштабного вторгнення Андрій Кобач був учасником добровільного формування місцевої тероборони, а пізніше зі зброєю в руках став на захист рідної землі, - йдеться на сайті міської ради.

«Не відступимо! Не здамо! Перемога обов'язково буде за нами!» - такі слова з розмови із Андрієм Олександровичем згадав сьогодні Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук.

З такими твердими переконання відправився до війська Андрій Кобач. З вірою в Перемогу наш земляк мужньо боровся з ворогом до останнього свого подиху.

Життя захисника України та щирого патріота, розвідника-навідника розвідувальної роти Андрія Кобача обірвалося внаслідок отриманої мінно-вибухової травми. Це сталося під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоєгорівка Сватівського району Луганської області.

Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади та мешканці громади. У невимовному горі дружина, батько Героя, сестри, уся рідня. Війна забрала у них найріднішу людину, назавжди поселила біль та смуток у серці.

Біля пам’ятного знака Борцям за волю та незалежність України, цього вже символічного місця пошани наших загиблих земляків, відбулася громадська панахида. Знову біль, сльози, ридання і усвідомлення того, наскільки висока ціна нашої боротьби за рідну землю та вільну державу.

У храмі Різдва Пресвятої Богородиці відбулося відспівування загиблого Героя. А далі велелюдною траурною процесією загиблого провадили до місця його вічного спочинку.

Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, яким була покрита домовина, як символ держави, за яку мужньо боровся та загинув Андрій Кобач.

На честь солдата Андрія Кобача небо гучно пронизав трикратний стрілецький салют. Під звуки Державного Гімну домовину з тілом опустили у сиру землю. Тепер він лицар Небесного воїнства. Воїнства мужніх, справжніх, жертовних.

Вічна пам'ять і шана захиснику України Андрію Кобачу. Він завжди житиме у нашій пам'яті, бо його ім'я вже вписане в історію нашого краю, в історію України.