Унаслідок поранення під час боїв на Донеччині 50-річний військовослужбовець Олександр Мельник із Луцька втратив обидві ноги. Зараз чоловік перебуває в черзі на державне протезування.

Як розповів лучанин Суспільному, аби мрія стати на ноги здійснилася швидше, оголосив збір коштів на протези.

До війська чоловік пішов добровольцем із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Згодом його призначили на посаду стрільця у 100-ту окрему бригаду територіальної оборони. До березня цього року служив на Волині, а далі — під Бахмутом.

Тяжке поранення, евакуація і лікування

Олександр Мельник отримав поранення на Бахмутському напрямку, потрапивши під мінометний обстріл 25 травня. Пригадує: разом із побратимами йшли замінити інших бійців на позицію, та, ймовірно, їх помітили російські військові й почали обстрілювати.

"Хлопці, що йшли за мною, отримали поранення, а мені найбільше по ногах дісталося. Була дуже довга евакуація, годин п'ять, поки нас змогли витягнути. Дякуючи тим хлопцям, які мене несли, потім тягнули квадрациклом, на БМП вивозили, то я залишився живий", — каже чоловік.

Зі слів лучанина, ліву ногу відірвало одразу, праву медикам довелося ампутувати. "Вже було пізно, зняли турнікети, відмовили нирки, прийшлося відрізати ноги..." — говорить Олександр.

Після операції звикнути жити без ніг, розповів військовий, було дуже складно. Підтримкою та опорою стали друзі й мама.

"Було дуже важко перший час. ... Потім я вирішив, що життя продовжується. Я вважаю, що життя не закінчилося, треба ставати на ноги", — зазначив лучанин.

З 25 травня боєць лікувався в госпіталях Дніпра, Києва, Львова й Трускавця. Зараз проходить реабілітацію в рідному Луцьку. Як розповів фізичний терапевт Вадим Прач, спеціальний комплекс вправ Олександр Мельник виконує щодня по годині.

Травма Олександра, говорить фізичний терапевт, є важкою через високу ампутацію.

"Ми з ним займаємося вже два тижні. Головна ціль зараз стоїть — це зміцнити культі, коли будуть протези, щоб він міг міцно стояти на ногах. Він хоче займатися і постійно хоче більше і більше, постійно каже, що хоче стати вже скоріше на ноги", — сказав Вадим Прач.


Мрія про протези

Зі слів Олександра Мельника, скільки часу доведеться чекати на протезування від держави — невідомо, тож вирішив взяти ситуацію під свій контроль. Каже: хотів би мати закордонні, які коштують дуже дорого — 120-140 тисяч доларів за пару.

"Ці протези комп’ютеризовані, класні, потужні, сильні! Я мрію про такі протези! На жаль, вони коштують від 60 до 70 тисяч доларів за один. Організовую збір коштів чи волонтерів, хто допоможе мені поставити класні німецькі протези", — каже боєць.

Поки зібрано менш як 10 тисяч гривень, зазначив Олександр. Зараз чоловік у госпіталі отримує і психологічну допомогу, розповіла психологиня Марія Омельчук. З її слів,

"Олександр є сильний духом, дуже вмотивований. Він переключився. Він не плаче, не страждає, не нарікає, він рухається вперед. Я не можу сказати, що він потребує якоїсь психологічної реабілітації, швидше підтримуючої реабілітації", — сказала фахівчиня.

Зараз містом Олександр пересувається на кріслі колісному. Говорить: зустрічає на шляху перешкоди та байдужість, але рятує почуття гумору.

"На колясці в нас в місті на жаль дуже важко. Мало пандусів, мало з’їздів. І на жаль, лучани стали більш черстві. Хай не ображаються на мене — мало хто допоможе. Добре, що в мене друг є, який допомагає їздити", — сказав лучанин.