Юрій Сирота - пожежний-рятувальник 76 ДПРЧ м. Часів Яр (Донеччина). Йому 33. До й під час повномасштабного вторгнення працював у 39 ДПРЧ м. Бахмута. Залишався там, допоки було можливим залишатися у незламному місті-фортеці.

Про рятувальника, який нині позмінно служить в пожежно-рятувальних підрозділах на Донеччині й на Волині розповіли на фейсбук-сторінці ДСНС у Волинській області.

У 2014 місто Бахмут вціліло, нині ж внаслідок бойових дій майже повністю знищене. Yuriy Vladimirovich Sirota пригадує, як трималося місто і як день за днем колись затишний, компактний і створений для щастя Бахмут перетворювався на руїну. Як рятувальники розбирали завали, шукаючи тих, хто б міг вижити, й гасили пожежі на місцях влучань. Він пам'ятає до дрібних деталей пошукову операцію в травні 2022 у багатоповерхівці, що рухнула від ворожого удару.

«24 лютого і в наступні дні у мене не було паніки. Було усвідомлення, що усе це відбувається тут і зараз, тому просто виконував свої службові обов'язки попри всю невизначеність», — розповідає Юрій Сирота.

Він довго не наважувався вивезти рідних. Коли ж одного дня вчергове обстріляли центр міста, а дружина саме була там з дітьми й довго не відповідала на дзвінки, прийняв остаточне рішення — посадив найдорожчих людей на евакуаційний потяг.

Згодом після отримання команди евакуйовуватися й сам полишив Бахмут.

«Бахмут — це я. Це моя домівка. Це все, що в мене було. Тут народився і виріс, тут створив свою сім'ю, — каже рятувальник. — Мрію про відновлення рідного міста, аби воно стало ще кращим. Хочу, щоб мої діти там зростали».

Фото: ДСНС у Волинській області