Днями російський диктатор путін визнав, що теракт у «Крокус сіті холі» 22 березня скоєно руками радикальних ісламістів, але його цікавить замовник.

«Одразу постає питання, кому це вигідно. Це може бути лише ланкою для тих, хто з 2014 року воює із нами руками київського режиму», — заявив він.

Крім того він додав, що «треба відповісти на запитання», чому нападники після скоєння злочину в «Крокусі» нібито намагалися піти в Україну, «і хто на них там чекав».

Варто зауважити, що це не перший випадок, коли російські спецслужби намагаються звинуватити Україну в скоєнні терактів руками радикальних ісламських екстремістів.

Нагадаю, 28 червня 2016 року в міжнародному терміналі стамбульського аеропорту Ататюрка стався теракт. Загинули 44 людини, в тому числі 19 іноземців, 239 осіб були поранені. Прем'єр Туреччини заявив, що докази вказують на причетність терористичної організації ІДІЛ.

Одним з виконавців теракту турецька газета Hurriyet назвала Вадима Османова - уродженця Дагестану, який прибув до Туреччини з сирійського міста Ракка, захопленого «Ісламською державою», а другим - Ракіма Булгарова. За інформацією турецької поліції, саме Османов зняв квартиру в районі Стамбула Фатіх, де терористи готувалися до атаки. У цій квартирі поліція знайшла паспорт на ім'я Османова, виданий йому підрозділом УФМС Дагестану 14 грудня 2015 року. При цьому не виключається, що документ підроблений.

За повідомленнями турецьких ЗМІ, організатором теракту міг бути етнічний чеченець Ахмед Чатаєв. Про Чатаєва відомо багато, в тому числі і в Україні.

Нагадаю, 6 січня 2010 року А.Чатаєв був затриманий українськими правоохоронцями в м. Ужгород. У МВС України повідомили, що в мобільному телефоні затриманого була знайдена інструкція з підривної справи. Під тиском правозахисників, включаючи організацію Amnesty International, А.Чатаєва в росію не екстрадували, оскільки в 2003 році він отримав притулок в Австрії і підпадав під захист Женевських конвенцій і Конвенції ООН про біженців від 1951 роки.

Факт відмови української сторони в екстрадиції Чатаєва російські спецслужби і російські ЗМІ намагалися використати у спробі дискредитації вітчизняних спеціальних служб. Російські та проросійські видання вийшли тоді із заголовками, в яких пов’язали Чатаєва й Україну: «Організатора теракту в Стамбулі підтримувала СБУ та українські націоналісти».

Аналітичний відділ ГІ «Права Справа» проаналізував тоді матеріали щодо діяльності самого Чатаєва і так званого «українського сліду» в його біографії.

Ахмед Чатаєв народився 14 липня 1980 року в м. Ведено, Чечено-Інгушської АРСР.

Був активним членом Віденського джамаата, В 1996-1999 роках пройшов вишкіл в одному таборів Хаттаба, організованих в Чечні на базі колишніх піонерських таборів. Під час Другої чеченської війни (1999-2000) втратив праву руку вище ліктя, за що і отримав псевдо «Однорукий Ахмет». Був затриманий російськими спеціальними службами за участь в бойових діях проти військослужбовців ЗС рф. Сайт «kavkazcenter.com» так описував обставини, при яких Чатаєв став інвалідом:

«Чатаєв знає росію і росіян не з чуток, російські кати наживо відрізали хлопцю поранену руку і, вставивши електричні дроти в рану, по-звірячому катували його».

У 2001 році йому вдалося покинути Чечню. Яким чином Чатаєву вдалося уникнути кримінального покарання — залишається загадкою. Імовірно, що він потрапив під амністію. За іншою інформацією йому вдалося втекти з російського концтабору. Де знаходився Ахмет наступні два роки — також невідомо. Починаючи з цього моменту загадок у біографії Чатаєва стає все більше.

У 2002 році Чатаєв разом з дружиною і сином виїжджає до Європи і 24 листопада 2003 року отримує в Австрії статус біженця, як учасник чеченського опору, який постраждав в період бойових дій на території Чечні. За однією з версій, статус біженця Чатаєв зміг отримати тому, що переконав наглядові органи у втраті руки через тортури електрострумом в російському СІЗО.

Втім, лише у 2003 році А.Чатаєва було занесено в список особливо розшукуваних правоохоронними органами росії злочинців, як представника чеченського опору Доку Умарова в Західній Європі.

Варто відзначити, що у 2016 році РІА Новини повідомило, що Чатаєв 1980 року народження знаходиться у федеральному розшуку з 2008 року. Росіянам все ж таки варто визначитися з датою оголошення Чатаєва у федеральний (роблю на цьому наголос) розшук. Розбіжність у датах в п’ять років грала не на користь російської версії про змову спецслужб України та країн ЄС у питанні відмови рф в екстрадиції Чатаєва.

13 серпня 2006 року міністр закордонних справ невизнаної держави Чеченська Республіка Ічкерія Ахмед Закаєв (з жовтня 2007 року - прем'єр-міністр Ічкерії), підписав наказ про призначення Ахмеда Чатаєва першим заступником представника ЧРІ в Австрійській Республіці.

Стрімка кар’єра. Тут варто згадати слова Р.Кадирова про те, що Чатаєв виїхав з Чечні «рядовим бандитом».

У березні 2008 року А. Чатаєв був затриманий в шведському Треллеборг. У його машині було знайдено вогнепальну зброю (автомат Калашникова), боєприпаси і вибухівку. 5 січня 2009 року А.Чатаєва засудили до півтора року позбавлення волі, але відразу ж відпустили, так як на той час він уже відбув термін .

В 2010-му році Чатаєва затримали в Україні. Постало питання про його екстрадицію або в росію, або в Грузію, де він, за повідомленнями ЗМІ, проходив по кримінальній справі. ЄСПЛ заборонив видачу в росію на підставі того, що він отримав статус, як переслідуваний російською владою за свою участь в чеченському русі спротиву.

«У 2010 році терорист був затриманий в Україні і навіть готувався до екстрадиції в росію для подальшого засудження. Але протести націоналістів біля стін ГПУ з вимогою випустити "чеченського біженця" привели до звільнення Ахмеда Чатаєва», — повідомляли тоді російські ЗМІ.

Втім не тільки Україна відмовила рф у екстрадиції Чатаєва. 19 травня 2011 року Чатаєва, за даними «Німецької хвилі», під час проходження прикордонного контролю на кордоні Болгарії та Туреччини знову затримали. Спочатку суд болгарського міста Хасково виніс рішення про екстрадицію затриманого в росію. Пізніше вердикт скасував апеляційний суд міста Пловдива, також посилаючись на статус біженця і погрози розправи з ним. До речі, тоді постало питання, а саме: чому росіяни не згадали про «болгарський слід» у справі Чатаєва і не звинуватили болгарські спецслужби у підготовці теракту в Стамбулі? Історичний аспект взаємовідносин між Туреччиною і Болгарією дозволяє російським спецслужбам зробити це основною версією.

У 2012 році грузинські спецслужби проводили спецоперацію в ущелині Лопота. За твердженням соратників Чатаєва по «Імарату Кавказ», в цій спецоперації були знищені практично всі бійці чеченського опору, в тому числі Дукваха Душуєв, колишній охоронець Ахмеда Закаєва.

Після їх розгрому Чатаєв був заарештований, але в 2013 році в ході суду в Тбілісі був визнаний невинним. Уряд на чолі з проросійським Іванішвілі звільнив Чатаєва за формальним клопотанням, спрямованим до суду прокуратурою країни, так як він вважався політичним в'язнем. І тут знову виникають питання щодо гуманності грузинського правосуддя по відношенню до Чатаєва саме на момент зміни політичного курсу країни.

У травні 2013 року з'явилася інформація про те, що на території Туреччини мав відбутися шаріатський суд щодо подій в Лопоті. Там всі чекали на приїзд Ахмеда Чатаєва.

У 2013 році Ахмед Чатаєв присягнув «Ісламській державі». Чатаєв займався вербуванням представників чеченської діаспори в Європі для участі у бойових діях на території Сирії у лавах опозиції. За неофіційними підрахунками в Сирію пішло воювати кілька тисяч чеченців, більше тисячі з них загинули. Для діаспори ця статистика — справжня трагедія.

Ахмед Чатаєв командував в Сирії одним з трьох чеченських батальйонів. Двома іншими чеченськими батальйонами командували Хаттаб аль-Шішані і Абу Джихад (Іслам Сеіт-Умарович Атабієв). В Сирії Чатаєв провалив битву за Кобані, під час якої курди знищили 200 бійців батальйону. Після провалу битви за Кобані сліди Чатаєва загубилися.

Після цього, за повідомленням турецьких ЗМІ, сліди Чатаєва спливли вже в стамбульському аеропорту.

До речі, за повідомленням російських ЗМІ, після синайської трагедії в жовтні минулого року (загибель російського літака, на борту якого було 217 чоловік і 7 членів екіпажу), НАК і президент путін закрили туристичний напрямок в сторону Єгипту. Зате буквально на наступний день після теракту в аеропорту Стамбула було знято заборону на продаж путівок до Туреччини. Послідовності в таких діях російської влади не видно.

Підсумовуючи, хотів би зазначити, що аналітичному відділу ГІ «Права справа» вдалося тоді нейтралізувати спроби російських спеціальних служб пов’язати вибух в Стамбулі з так званим «українським слідом».

Самим же співробітникам російських спеціальних служб хотів би нагадати відоме чеченське прислів'я — той хто не наважився вдарити коня, вдарив сідло.

Дмитро СНЄГИРЬОВ (керівник ГІ «Права справа», воєнний експерт, спеціально для ГІТу)