Мама загиблого Героя з Луцька Віталія Петрука досі не може оговтатися від непоправної втрати. Щодня поспішає на могилу сина, який загинув за Україну, як і його прадід-упівець, борючись з російськими окупантами.

Спогади про загиблого Героя опублікували на фейсбук-сторінці «Меморіал Героїв».

«Я просила його не йти. Він у 2014-му був на війні. Був поранений і комісований. Він пішов у тероборону ще в січні, за місяць до повномасштабної. Казав, що велика війна точно буде. Питання тільки – коли. Він дуже любив життя і дуже любив Україну, більше за все», – каже Валентина Петрук, мама Героя Віталія Петрука.

Воїн загинув 7 червня 2023 року на Донеччині. Батьки приїжджають на кладовище щодня. 

«До 40 днів приїжджали двічі на день. Зранку пили з ним каву. Після 40 днів мені стали казати, щоб я відпустила його душу. А я ж сина навіть не бачила мертвим. Чоловікові дали побачити, опізнати, а мені не дозволили. Я не можу відпустити, розумієте?» – горе жінки вихлюпується назовні. Вона ридає ридма.

Прадід Віталія загинув у Казахстані, куди його виселила радянська влада, борючись із українським підпіллям.

Валентина ділиться: «Лише два роки тому ми дізналися, що мій дід був в УПА, тому і став жертвою депортації. Напевно, у сина були прадідівські гени. Бо Віталік знав багато повстанських пісень, цікавився історією. Як сказала наша дочка, його сестра: він знав історію, він нею жив, він в ній і лишився. Дуже хочеться, щоб ті, хто загинув, не були забуті. А для нас – це вже біль до останнього подиху».


Історію зафіксували у селі Гаразджа на Волині журналістка Іванна Рудишин і фотографка Людмила Герасимюк.


Нагадаємо, лучанин Віталій Петрук, 13.03.1992 року народження, проходив військову службу за контрактом з 01.02.2022 року на посаді командира розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини. Молодший лейтенант 07.06.2023 під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі населеного пункту Діброва Донецької області.