Поки в Україні справа про виведення з Приватбанку коштів його вкладників покривається пилом в Офісі генерального прокурора, у США продовжують препарувати діяльність Коломойського, доповнюючи пікантними подробицями історію наймасштабнішого банківського «фроду» в історії.

Колишні власники Приватбанку Ігор Коломойський та Геннадій Боголюбов більшу частину виведених із Приватбанку грошей відмивали у США, купуючи там активи. Для цього у них були партнери – Мордехай Корф та Уріель Лабер і величезна кількість фіктивних компаній, які зазвичай мають назву «optima».

Претензії американського правосуддя до операцій цих «оптим» завжди однакові: кредити видавалися на одні цілі, а витрачалися на інші, кредити мали повертатися із коштів, зароблених позичальниками, а поверталися за рахунок нових кредитів, причому взятих третіми компаніями, як застави не були реальні об'єкти, а права вимоги на постачання яких ніколи не було. А головне питання: як сотні різних «оптим», які не вели нормальну господарську діяльність, з умовними трьома доларами на рахунках, за гроші кредитів українських компаній купували у США нерухомість?

І ось нові подробиці у свіжому розслідуванні Pittsburgh Post-Gazette, яке вийшло днями і присвячене клівлендській частині цієї історії, де в кращі роки Optima Ventures володіла більш ніж 260 тис. кв. м комерційної нерухомості.

Родзинкою був готель Westin. Саме він ухвалив з'їзд Республіканської партії США у 2016 році. Тодішній кандидат Дональд Трамп розмістив там свою штаб-квартиру, і у вестибюлі Westin Hotel майбутній президент зустрічався з репортерами наступного дня вранці після епохальної промови на з'їзді. Через п'ять років Westin Hotel став у федеральному розслідуванні одним із доказів того, як український олігарх відмивав вкрадені з найбільшого українського банку сотні мільйонів доларів.

На відміну від України, у США реально розслідують діяльність Коломойського та компанії, проводячи обшуки, накладаючи арешти та вибудовуючи незаперечну доказову базу зловживань. Але, незважаючи на це, американські журналісти обурюються: існування мережі компаній Optima – один із найтривожніших прикладів недосконалості американського законодавства щодо фінансової прозорості. Вони стурбовані тим фактом, що Коломойський з компанією фактично скуповував пів-Клівленда, не розкриваючи ні подробиць угод, ні їхніх кінцевих бенефіціарів.

Ох, думаю, вони були б під ще більшим враженням, якби довідалися про «українську» частину цієї історії та про те, як гроші на цю нерухомість залишали Приватбанк і опинялися в США. Як кошти випливали з кредитних ліній під зовсім інші цілі, розщеплювалися, з'єднувалися з грошима інших кредитів, виводилися на рахунки кіпрському відділенні банку і вже як «інвестицій» опинялися США.

Тому не дивно, що подорож «брудних» грошей Штатами теж виявилася цікавою. Звичайно, питання чому належним чином не перевірялося походження грошей – більш ніж справедливе. Тим більше що 58-річний мільярдер із громадянством кількох країн скуповував нерухомість у США через делаверські «прокладки», які, власне, і покликані приховувати кінцевих бенефіціарів афер. І на певному етапі в Клівленді мали б помітити, що ці невідомі делаверські «оптими» концентрують у своїх руках надто багато нерухомості. Мали б замислитися, почати хоч щось перевіряти. Втім, навпаки, наші «королі нерухомості» від місцевих ще щедрі кредити отримували під благородні цілі.

Наприклад, на ремонт згаданого готелю та його трансформацію в елітний бренд. З елітарністю трохи не склалося – кредитних 36 млн дол. ніхто не повернув, готель не реанімував, тепер у ньому господарюють судові розпорядники, намагаючись хоч щось комусь продати, щоб відшкодувати хоча б частину потенційних збитків.

Експерти з фінансових злочинів у США вже посилаються на цю справу, щоб підтримати оприлюднену цього місяця Мінфіном США пропозицію зробити корпоративні угоди з нерухомістю прозорішими, вимагаючи розкриття інформації про право власності. Рік тому, завдяки аферам Коломойського, були внесені зміни до закону про корпоративну прозорість, що вимагають від компаній надавати Мережі боротьби з фінансовими злочинами ім'я, дату народження, адресу та іншу інформацію про власників активів, причому під власником розуміють будь-кого, кому належать понад 25% активу .

А те, що трапилося у Клівленді, американці вже охрестили «мільйонним трубопроводом», роботу якого тепер розслідує велике журі.

Клівлендський «трубопровід» був запущений у 2008-му, коли Коломойський із напарниками «інвестували» в США 12,9 млн дол., придбавши одну з найвідоміших багатоповерхівок міста – бізнес-центр на 55 Public Square. У тому ж році компаньйони виклали в США ще 36 млн дол., щоб купити One Cleveland Center. А у 2010 році перерахували до країни через чотири різні офшорні банківські рахунки 18,5 млн дол., щоб придбати Huntington Building (див. рис.).

На жаль, цей «інвестиційний бум» збігся із не найкращими часами в Клівленді. Місто страждало від занепаду, іпотечної кризи та безробіття. Частково це пояснює те, чому радість від приходу хоч якогось інвестора виявилася набагато сильнішою за бажання хоча б поверхово перевірити джерела походження його «інвестицій».

Втім, на думку американських прокурорів, кошти надходили до Клівленду саме з українського Приватбанку за схемами, дбайливо створеними колишнім менеджментом банку для свого тодішнього власника.

До 2011 року Коломойський придбав ще дві визначні пам'ятки Клівленда: 21-поверхову вежу та готель Westin. Після цього Коломойський через свої «оптими» став найбільшим власником комерційної нерухомості у місті. За кошти кредитів, виданих його українським компаніям його українським банком.

За даними прокуратури США, шахрайська природа цих кредитів є очевидною, наприклад, 12 млн дол., за які було придбано One Cleveland Center, — це кредит, виданий одному феросплавному заводу в Україні на фінансування поточних операцій.

І таких історій, як під копірку, ми знаємо чимало. Кредити, взяті Покровським ГЗК, Нікопольським або Запорізьким феросплавним, у результаті йшли на покупку американських активів. Навіть більше, ми пам'ятаємо, що Коломойський подав тут, в Україні, понад сорок позовів від згаданих позичальників, щоб домогтися підтвердження, що ці кредити були погашені і банк не має претензій до його компаній. Розрахунок так собі, але Коломойський цілком серйозно сподівався принести американському суду папірець, що підтверджує повернення коштів по одному з кредитів, і цим переконати суд у своїй невинності. Той американський суд, який уже ознайомився з усією багаторічною схемою виведення грошей із банку в документах Мін'юсту США, де чорним по білому написано: частково взяті кредити погашалися за рахунок нових позик, що дозволило схемі проіснувати так довго. 

Що ж, у своєму розслідуванні наші американські колеги вносять ясність у це питання і зазначають, що ці очікування марні. За їхніми даними, американська прокуратура подала клопотання про те, що весь грошовий потік було побудовано на шахрайстві та крадіжках. «Брехнею були не лише цілі кредитів у заявах на отримання позик, але й способи їх погашення, тому що нові кредити видавалися для повернення старих», – зазначають прокурори. Тому майбутній судовий розгляд цієї справи в США нехай не засмучується обвинувачений, хоч і не буде переповнений несподіванками, проте стане цікавим.