Як принц Філіп із донькою в Київ приїжджали

Про це йдеться в матеріалі історика, журналіста Едуарда Андрющенко на Історичній правді.

Захід за участю іноземних гостей такого рангу, звичайно ж, не міг лишитися без уваги спецслужб. В архіві Служби безпеки України є два інформаційних повідомлення КГБ УРСР до ЦК Компартії республіки, присвячені змаганням.

«Візит герцога Единбурзького і його дочки принцеси Анни в СРСР, за даними КГБ при РМ СРСР, англійськими офіційними особами розглядається як велика політична подія, яка може призвести до поліпшення радянсько-англійських відносин», – відзначали автори документу. 

Чекісти опікувалися безпекою високих гостей та «створенням сприятливої атмосфери під час візиту» (що стоїть за цією фразою, в документі не пояснюється).

А ще (і це було не менш важливим завдання) оперативники мусили спостерігати за всіма іноземцями, які мали прибути на чемпіонат. Очікувалося, що в Києві перебуватимуть близько 46 людей з королівської свити та британського посольства, понад 70 закордонних репортерів, сотні західних туристів. В частині з них КГБ був схильний бачити ворожих розвідників. 

Чекісти дізналися про наміри «групи сіоністських екстремістів здійснити провокаційні дії в період проведення чемпіонату». Тобто єврейські активісти, які в той час переважно боролися за право переїзду в Ізраїль, планували акції протесту. Щоб цього не відбулося, оперативники в ці дні не спускали з них ока. Про всяк випадок стежили і за об'єктами справи «Блок» - українськими дисидентами (тими, хто лишався на волі).

Серед всіх, хто прибув до Києва, найбільше нарікань у Комітету викликали британські кореспонденти – вони користувалися «просунутою» фото- та відеотехнікою, «ретельно вивчали обстановку» навколо себе, нібито приховано записували розмови радянських громадян.

Під час екскурсії по місту група журналістів «Бі-Бі-Сі» Роберт Пул, Стефан Моріс, Вільям Сміт, Роберт Елфік, будучи в нетверезому стані, заявили, що розповіді гіда їх не цікавлять. Займалися фотографуванням Бессарабського ринку, черг на таксі, за фруктами і т.п., відмовилися фотографувати пам'ятник Вічної Слави, в присутності перекладача один з них заявив про те, що Україна, нібито, не є суверенною республікою.

Ейкас Джон, 1933 р. народження, що представляє міжнародний відділ газети «Сан», нашому джерелу розповів, що він відвідав Бабин Яр, при цьому висловлював думку, що події в Бабиному Яру забуті в нашій країні".

Інші англійські кореспонденти, навпаки, вихваляли Радянський Союз та засуджувати політику власної країни. Серед них був відомий фотограф Монте Фреско, який занадто відверто спілкувався з якимось джерелом КГБ у кафе готелю «Київ». Принцесу Анну Фреско назвав примхливою, зарозумілою, не надто розумною.

«Я б дуже хотів, щоб принцеса впала з коня або щоб з нею сталося щось в цьому роді. Тоді місія моя була б виправдана і я б зробив відмінні знімки», – цитує його КГБ.

Бажання фотографа здійснилося – Анна дійсно впала на тому чемпіонаті.

Про це в інтерв'ю газеті «Факти» згадував колишній голова Києва Володимир Гусєв:

Принцеса Анна постраждала при взятті складної перешкоди. Лише деякі спортсмени успішно проходили траншею, перед якою височіла перепона з колод. Коли Анна впала з коня, я глянув на принца Філіпа – жоден мускул не здригнувся на його обличчі. Якби таке сталося з моєю дитиною, я б, напевно, весь замучився. Але принц Філіп зовні був абсолютно спокійний. Я сказав: «Ваша дочка впала». І почув незворушний: «Вона не вперше падає». Тоді я запропонував поїхати на місце падіння. Герцог Единбурзький спочатку заперечив: «Там є лікарі». Але потім все-таки погодився. Почувши від медиків, що у принцеси немає перелому, а просто забій стегна, ми повернулися на пагорб».

Принцеса оселилася в готелі «Москва» (зараз «Україна»). Про Анну радянська спецслужба доповідала таке: вона веде скромний спосіб життя, зі спортсменами знаходиться в дружніх відносинах, уникає іноземних кореспондентів.

Той самий Гусєв згадував, як організатори були здивовані тим, що принцеса сама миє свого коня.

Про самого Філіпа КГБ у цих документах не повідомляє. До того ж друга, вона ж остання, записка датована 4 вересня – це був переддень початку змагань. Документів про те, як, власне, минув захід, і що про нього казали гості, в архіві чомусь немає.