Корейська ядерна проблема — застаріла, вплетена в численні регіональні суперечності й конфлікти, пише Дзеркало Тижня.

Ініціативи Трампа в корейському питанні були несподіванкою не тільки для більшості американського істеблішменту, а й для союзників США в регіоні. Байден, навпаки, розпочав реалізацію нової політики в тісній взаємодії з союзниками після консультацій із Південною Кореєю та Японією. Як і в багатьох інших своїх зовнішньополітичних ініціативах, Байден прагне виступати в оточенні партнерів, що дозволить розділити з ними не тільки успіх, а й імовірний провал.

Головні ризики пов'язані з позицією Пхеньяна. Кім Чен Ин ще наприкінці минулого тижня відреагував на американські пропозиції про діалог, наказавши готуватися «як до діалогу, так і до конфронтації». Отже, стратегія Північної Кореї залишається незмінною: нав'язати опонентові переговори, які північнокорейська пропаганда використає як свідчення значущості КНДР на світовій арені, і домагатися на переговорах зняття частини санкцій, надання економічної допомоги в обмін на мінімальні поступки зі свого боку. Для Пхеньяна ядерна зброя — не тільки засіб стримування проти США, а й «гачок», на якому можна тримати американців та інші держави, виторговуючи собі преференції. 

Південна Корея та Японія підтримують США у прагненні домогтися ліквідації північнокорейської ядерної зброї, але мають власні тактичні завдання в переговорах із КНДР. Для Сеула важливе відновлення повномасштабного міжкорейського діалогу як першого кроку до об'єднання Кореї. Якщо в цьому питанні з'явиться шанс на успіх, Сеул послабить свої вимоги з ядерного порядку денного й погодиться на тактику «малих кроків», що використовує Пхеньян.

Японія хоче домогтися від Пхеньяна припинення запусків балістичних ракет у напрямку Японії (востаннє пуски були в березні нинішнього року), які розглядає як серйозну загрозу національній безпеці.

Крім того, для уряду Єсіхіде Сугі пріоритетом є з’ясування долі своїх громадян, викрадених північнокорейськими спецслужбами в 70–80-х роках минулого століття (їх використовували для збирання інформації та підготовки розвідників). Досі невідомо, що сталося з багатьма з них, як немає й точних даних про їх кількість.

Непередбачуваним залишається й китайський чинник. КНР вже заявила про свій інтерес до американських ініціатив, отже в діалозі Вашингтона та Пхеньяна фактично братиме участь і Пекін. З одного боку, КНР підтримувала ядерне роззброєння КНДР від самого початку міжнародних переговорів із цієї проблеми. Понад те, Пекін як військовий союзник Пхеньяна підтверджував гарантії оборони від атаки з боку Півдня або США, що багато в чому закриває проблему безпеки для КНДР. Але, з іншого боку, сьогодні рівень протистояння між США і КНР високий як ніколи, і тому можна чекати, що Пекін не дасть американцям домогтися прориву в корейському питанні. Принаймні без урахування китайських інтересів, без кроків до примирення та визнання зони інтересів КНР у Східній Азії.

Схожу позицію може зайняти й Росія (що, як і Китай, проти північнокорейської ядерної зброї, і теж проти посилення американського впливу в регіоні). І, хоча зараз її вплив у регіоні помітно поступається і американському, і китайському, для зриву американських зусиль (чи бодай для створення проблем американцям) його вистачить.

Владислав Фарапонов політолог-американіст, аналітик «Інтерньюз-Україна» в етері Громадського Інтерактивного Телебачення. Говоримо про американські політичні кулуари, відносини України та США і про зустріч Байдена та путіна.

До речі, лідери ЄС на саміті в Брюсселі погодилися продовжити економічні санкції проти Росії на пів року.

Про це заявив в п'ятницю, 25 червня голова Європейської ради Шарль Мішель, повідомляє "Європейська правда".

"ЄС буде дотримуватися єдиного і стратегічного підходу щодо Росії, який грунтується на 5 керівних принципах. Ми продовжили наші економічні санкції проти Росії: Москва повинна зробити свій вклад в забезпечення повного виконання Мінських угод", - заявив голова Євроради у своєму Twitter.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель висловила жаль, що її колеги з ЄС не прийняли франко-німецьку пропозицію по організації зустрічі на вищому рівні з президентом Росії владіміром путіним. Про це вона сказала на брифінгу за підсумками саміту ЄС. Вона відкинула аргумент критиків, таких як прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, який сказав, що запрошення російського лідера на саміт буде незаслуженої "нагородою".

Сербії, як країні-кандидату, пропонується узгодити свою позицію з позицією ЄС з питань зовнішньої політики, включаючи політику санкцій щодо Росії. З юридичної точки зору Сербія буде зобов'язана приєднатися до санкцій тільки тоді, коли вона стане членом ЄС.

«Сербія ніколи не введе санкцій проти Росії» — спікер сербського парламенту Івіца Дачич

Дачич заявив про "тиск" на Сербію, але не уточнив, звідки він надходить. Дачич сказав, що підтримка, яку Белград отримує в основному від Росії і Китаю, дає Сербії можливість відповісти на зовнішньополітичні виклики. За його словами, ЄС є одним із зовнішньополітичних пріоритетів Сербії, але це не викликає суперечок з Росією і не створює перешкод для відносин.

Міністр закордонних справ Сербії Нікола Селаковіч підкреслив на конференції, що "Росія є найбільшою опорою Сербії в її боротьбі за збереження своєї територіальної цілісності і суверенітету".