27 вересня ми відзначатимемо велике свято – Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього. Його святкують в пам’ять про знайдення хреста, на якому розіп’яли Ісуса Христа. Перші хрести з’явилися за часів апостолів. Наприклад, літописець Нестор описує його встановлення святим апостолом Андрієм Первозваним. Найдавнішому хресту, який нині стоїть в Україні, понад 800 років. І знаходиться він у Зимному Володимир-Волинського району на Волині.

Про це пише «Вісник+К».

Фігуру поставив ще Данило Галицький

Кажуть, що вперше про хреста згадано в Іпатіївському літописі, де йдеться про перемогу князя Данила Галицького над польським князем Лешком І Білим у 1220 році. У тій битві Данила грудьми затулив від вбивчої стріли хоробрий воїн Клим Христинич. І камінний хрест стоїть нібито на його могилі. Замовив його князь далеко від Волині. Адже тут не було таких великих каменів. Абсолютно цільний моноліт, висічений зі скелі, обтесаний і привезений з Карпат. Сьогодні не знають, стояв раніше хрест на кургані, насипі чи при дорозі.

Першим провів розкопки біля нього професор Петербурзького університету Ілля Шляпкін ще на початку ХХ століття. Згідно з описом дослідника, він відкрив поховання людини. Скелет був великий, мав пошкодження черепа від списа чи чекана (загострений молот з довгим держаком). Точні ж розміри хреста визначив доктор історичних наук, професор зі Львова Святослав Терський. Його загальна висота – 308 сантиметрів, у тому числі над поверхнею – 205. А ширина горизонтальної перекладини 108 сантиметрів. Добре витримані пропорції, а також технологія виконання дають підстави вважати, що його автором був майстерний каменотес. Зимненський хрест також має декілька заглиблень. Можна припустити, що у них раніше були ікони та рельєфне зображення розп’яття.

У Зимному, як не дивно, не всі знають, що у них є така пам’ятка та як до неї проїхати. Височіє хрест неподалік річки Луга між хатами і хлівами.


Все своє життя біля нього живе 77-річна Надія Мігас. Каже, що з хрестом пов’язано багато різних легенд. Їх знав її дідуньо, який переповів мамі, а та вже їй.

– У мого дідуня була книжка, у якій описано про того хреста. Вона згоріла разом зі старою хатою. У ній було написано, що той хрест тягнули сюди 16 пар волів, такий важелезний був. І що тут похований боярин князя Данила. На Трійцю колись тут весь час службу відправляли. Біля монастиря був ярмарок, а сюди йшли хресним ходом. І нібито тут стояла маленька капличка. Останній раз служили, коли я була дуже маленька. Як у нас була корова, то біля хреста не могли паля забити – таке враження, що там щось змуровано під землею. А ще хрест осідає. Він колись був дуже високий. У років п’ять я не могла на нього видертися. Дуже хотілося, хоч дідуньо не дозволяв.

Дійсно, за місцевими легендами, раніше під перекладинами хреста міг проїхати вершник на коні. А ще розповідають, нібито щороку на Юрія виходить з-під могили давньоруський воїн і мечем відганяє русалок з Луги. Опівдні тінь від хреста начебто вказує на закопані скарби.

Надія Мігас на це тільки усміхається: ні воїна не бачила, ні скарбів не знаходила. А от те, що хрест оберігає село від різної нечисті, чула. Бачила жінок, які приїжджають до нього, щоб помолитися, аби Бог подарував їм діточок.