Закохатися в астрономію ніколи не пізно, у ведучої студії ГІТ Ярослави Савош та нашого гостя із Харкова Борислава Гапонова це таки з дитинства.

Йоганн Кеплер вважав, що Вифлеємською зорею була зоря в сузір'ї Змієносця, котра спалахнула, за його розрахунками, в 7 році до н. е. і перебувала, з точки зору Землі, поруч з Юпітером і Сатурном. Китайські літописи згадують появу яскравої зорі в 5 році до н. е. в сузір'ї Оріона. Проте її не згадують римляни, хоча спалах 126 року до н. е. у них зафіксовано.

Пояс Оріона легко розпізнати на небі навіть новачкові. Його видно на всій території України, а взимку ввечері, подейкують, найкраще. Може, тому мені й асоціюється це зі свіжістю й прохолодою на щічках, адже мій тато Валентин Савош вгамовував дитячу допитливість щоразу на конкретних прикладах, й коли мені було мало ілюстрацій в книжках, підручні засоби й довколишня природа ставали в пригоді. М’ячик при дідовій настінній лампі, де мені ще немовлятком читали казки, був моделлю планети, а фізика проявляла себе починаючи з сили натягу склянки з узваром та відповіді на те, чому ручка на дверях не там, де завіси чи посередині, експерименти Ньютона з заломленням світла накладалися на мультики про пригоди ведмедиків гаммі і я вже знала кольоровий спектр та передумови для веселки. Астрономія в наших розмовах теж не пасла задніх, тому природно, що й досі пам’ятаю, що сузір’я Пояс Оріона складається з трьох блакитних надгігантів на ймення: Альнітак, Альнілам, Мінтака, вони мають приблизно однакову яскравість.

Гість студії ГІТ астроном-аматор Борислав Гапонов нагадав, що в народі Пояс Оріона називали також «Три царі», «Три волхви», а давні єгиптяни пов’язували ці зорі з богом Осірісом. Якщо провести уявну лінію крізь вершини трьох маленьких пірамід біля піраміди Хеопса, то побачимо, що вона відповідатиме лінії сонцестоянь, яка проходить поблизу зорі Альнітак.

Вифлеємська зірка — зірка, що згідно з Євангелієм від Матвія привела мудреців до маленького Ісуса Христа.

За обрахунками латино-американського астронома Карліса Кауфманіса в 1970-і, на початку 6 року до н. е. відбувалося з'єднання Юпітера з Сатурном в сузір'ї Риб. З'єднання Юпітера з Сатурном могло особливо цікавити перських і вавилонських астрологів, оскільки Юпітер вважався «царською зіркою», а Сатурн «зіркою євреїв». Вавилонські астрономи були здатні передбачати з'єднання планет, таким чином ця астрономічна подія була очікувана

Тома Аквінський та Йоан Золотоустий вважали Вифлеємську зірку чудесним явищем, яке не вкладається в рамки астрономії. Йоан Дамаскін і Ориген, погоджувалися з думкою, що ймовірно, це була комета. Гість спільного етеру ГІТ і Радіо-1 Борислав Гапонов не певен, що це була саме комета:

Сузі́р'я — одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. У менш формальному контексті термін вживається для назви групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур.

Зверніть увагу, що відомі зорі Великої Ведмедиці мають арабські назви: Аліот, Міцар, Мерак, Фекда, Мегрец, Алькор, каже Борислав Гапонов.

Насправді зорі в межах одного сузір’я здебільшого розташовані в нашій галактиці далеко одна від одної і лише випадково опиняються поруч, якщо їх розглядати саме з Землі. Цікавий виняток із цього правила становить група зір сузір'я Великої Ведмедиці. Рухома група зір Великої Ведмедиці була виявлена 1869 року Річардом Проктором (Richard A. Proctor), який помітив, що зорі Великого Воза (за винятком Дубге і Бенетнаша) мають однаковий власний рух і прямують у бік сузір'я Стрільця. На основі даних супутника Гіппаркос (1989-1993 роки) загальний вік зір рухомої групи Великої Ведмедиці дорівнює приблизно 500 мільйонів років.

ЦІКАВЕ ПРО ТЕРЕЗИ

Вергілій, запропонував на честь імператора Августа виділити частину одного з сузір’їв, тим самим створивши власне. Астрономи взяли до уваги його ідею і «відщипнули» частину сузір’я Скорпіон. Раніше Скорпіон виглядав так, ніби тримає в лещатах ваги. Іноді, замість Терезів на лещатах Скорпіона зображували лампу. Після того, як частина сузір’я Скорпіон була відділена, і стала новим сузір’ям (Терези), говорять, що клешні Скорпіона спорожніли, ніби він їх розтиснув і випустив свою здобич. За іншою версією, Зевс вирішив увічнити пам’ять про богиню Феміду і помістив зображення її ваг на небо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ФІНАНСОВИЙ ПРОГНОЗ ДЛЯ УСІХ ЗНАКІВ ЗОДІАКУ НА 2022 

ЧИМ МИ ЗАВДЯЧУЄМО ГАЛЛЕЮ?

Коли Галлей ще вчився в університеті, його познайомили з Джоном Флемстидом, королівським астрономом. Під впливом Флемстида, який працював над складанням каталогу зірок Північної півкулі, Галлей запропонував зробити те ж саме для Південної півкулі. У 1676—1678 роках брав участь в експедиції на острів Святої Єлени, де провів спостереження південного неба і склав перший каталог зірок Південної півкулі, що містить 341 об'єкт. Галлей першим почав проводити дослідження з геофізики. У 1686 році вийшла його стаття про пасати і мусони з роз'ясненням причин їхнього виникнення. Галлей займався проблемою земного магнетизму, побудував модель магнітного поля Землі, склав першу карту магнітних схилень.

В 1703 році зайняв місце професора геометрії Оксфордського університету, в 1720 році став директором Гринвіцької обсерваторії — королівським астрономом.

Яскраві комети 1531, 1607 і 1682 — це один і той же об'єкт з періодом обертання навколо Сонця приблизно 75 років і що комета має знов з'явитися на небі в 1758. 25 грудня 1758 німецький астроном-аматор Й. Паліч дійсно спостерігав цю комету, яка відтоді носить ім'я Галлея.