У неділю, 29 січня, на 94-му році життя перестало битися серце відомого українського поета,перекладача, літературного критика, публіциста, шістдесятника, громадсько-політичного діяча, Героя України Дмитра Васильовича Павличка.

Про це з посиланням на доньку письменника повідомив голова Національної спілки писььменників України Михайло Сидоржевський.

«Сьогодні ввечері помер Дмитро Павличко. Мені щойно про це повідомив Богдан Горинь з посиланням на доньку письменника. Світла пам'ять і Царство небесне, шановний і дорогий Дмитре Васильовичу», – написав Сидоржевський у фейсбуці.

Довідково.

Дмитро Павличко народився 28 вересня 1929 року в селі Стопчатів, нині Косівський район, Івано-Франківська область, Україна (тоді – анексована Польщею ЗУНР; за польським адміністративним поділом Коломийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка) в селянській багатодітній родині.

З осені 1945 року по літо 1946 року — ув'язнений за справою щодо звинувачення в належності до УПА. Дмитро публічно визнав свою належність до УПА, в інтерв'ю розповідав що його загін розпустили, а його відправили до школи.

У 1953 році закінчив філологічний факультет Львівського університету.

Автор кількох десятків поетичних збірок. Вісімнадцятитисячний тираж однієї з них  – «Правда кличе» (1958) – було знищено за вказівкою партійних цензорів.

Чи не найвідоміший твір Дмитра Павличка – покладений на музику вірш «Два кольори», який став народною піснею.

Дмитро Павличко – один із організаторів Народного руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

Один з авторів Декларації про державний суверенітет України та першої зовнішньополітичної доктрини самостійної держави, що передбачала нейтральний та позаблоковий статус України – іноді цю доктрину іменують саме «доктриною Павличка».

У 1990–1994, 1998–1999, 2005-2006 роках – народний депутат України.

У 1995-1998 роках був послом України у Словаччині, а в 1999-2002 роках – послом України в Польщі.