Найімовірніше, ви багато чули про різницю шкільної освітньої системи України та європейських країн, куди українці вивезли своїх дітей через війну.

Я також серед них: разом із трьома дітьми зараз живу в Німеччині, тож за рік близько ознайомилася з німецькою школою, де вчаться двоє моїх старших синів. Щоб мати чіткіше розуміння того, чим європейська школа відрізняється від нашої, я також поспілкувалася з українками та їхніми дітьми, які знайшли тимчасовий прихисток у Польщі та Франції, - пише Роза Туманова на Громадському.

Не перевантажують інформацією

Українські діти наголошують, що європейські школи «відстають» від української — часто трапляється, що теми, які там лише розпочинають вивчати, українські школярі вже пройшли у попередніх класах. З іншого боку діти зауважують, що їх чомусь навчають поступово, немає скажених перевантажень і стрибків. Домашніх завдань або зовсім не задають, або ж пропонують якийсь мінімум. У дітей залишається час на позашкільні заняття та друзів, тож після навчання не доводиться знову навчатися.

Учителі пояснюють у такий спосіб, щоб кожному було зрозуміло. Одне й те саме можуть тлумачити по кілька разів, аж поки не стане ясно геть усім. І все це відбувається спокійно та зважено. Загалом українські діти усвідомили, як це — навчатися глибоко й неспішно, хай і не в таких обсягах, як в Україні. Хоча після української шкільної системи з її надпотужними швидкостями навчання здається дітям більш повільним і навіть лінивим.

«Тут за урок роблять, наприклад, 10 прикладів — дуже мало. Приділяють багато уваги роз’ясненню, щоб діти розуміли теми», — розповідає Маргарита Василевич. Дівчинка ходить у 6 клас французької школи.

Важливі музика та малювання

У мого старшого сина Кирила і малювання, і музика в українській школі закінчилися ще в 7 класі. У Німеччині в нього знову є уроки малювання та музики. Тут розвиток музичного смаку й мистецтво не втрачають актуальності з дорослішанням дітей.

«У французькій школі, де навчається донька, навіть зобов'язують обрати якийсь музичний інструмент і надалі вчитися на ньому грати», — зауважує Оксана Василевич, мати двох дітей.

Фізкультура більш різноманітна та цікава

На фізкультурі тут не лише грають, скажімо, у звичний футбол, волейбол чи настільний теніс. У Німеччині, наприклад, грають у бадмінтон, вчаться паркуру, займаються боротьбою, плаванням, але водночас діти практично не здають нормативів.

У Франції практикують по два уроки фізкультури поспіль, тому заняття може бути повністю присвячене тенісу чи футболу. Так само можна не носити спортивну форму — достатньо просто зручного одягу для фізкультури. У Польщі так само багато різноманітних видів спорту.

«Ми дуже багато граємо. Найчастіше саме ми можемо обирати гру, цей вибір не роблять за нас автоматично», — розповідає учень 6 класу польської школи Олександр Золотар.

Великі перерви

Якщо в Україні велика перерва триває зазвичай 30 хвилин, то в Німеччині — цілу годину, у Франції — аж півтори години. Школярі не лише можуть неспішно пообідати, а й, наприклад, пограти у футбол чи теніс. У Франції навіть відвідують гуртки під час перерви.

Є меню для вегетаріанців та алергіків

Їжа на вибір. У Німеччині батьки можуть зареєструватися на відповідному сайті і скласти меню для дитини з огляду на її особливості. У Франції акцентують на важливості великої кількості овочів у їжі, в Польщі — фруктів, а в усіх трьох країнах регулярно дають йогурти.

Хоча можуть бути доступні й картопля фрі чи гамбургери.

Заборонено використовувати телефони

Від такого пункту українські школярі не в захваті, а от батьки — цілком, бо точно знають, що їхні діти ходять навчатися у школу, а не відволікаються принагідно на телефони.

Багато практики на уроках фізики та хімії

Якщо в Україні через брак обладнання часто замало практики, то в Німеччині це просто основа на уроках фізики та хімії. Там проводять різні експерименти, щоб учні не з формул могли розуміти, як усе працює. Крім того, заняття минають цікаво, а діти не нудьгують.

Англійська мова на вищому рівні, ніж в Україні

Англійську глибоко вивчають як у Польщі, так і в Німеччині. У Франції дуже люблять французьку, тому англійську шанують не так сильно.

Видають планшети для навчання

В обох моїх синів є айпади для навчання. У німецьких школах їх видали під мою відповідальність і страховку.

На них встановлені програми, які допомагають навчатися. Додатками чи програмами, які цьому процесу заважають, користуватися неможливо. Наприклад, є програма «Антон» для вивчення мов та «Леон» — для перекладу. Також є спеціальна програма Teams, яка слугує для зв'язку між учнями та вчителем.

Загалом навчання побудоване так, що це справді освітній процес, а не переписування завдань і тем. Широко практикуються тести у різних форматах.

Для дітей організовують багато екскурсій

Незалежно від країни всі відзначають, що в Україні вони не мали стільки екскурсій, як відвідують у європейських країнах.

Гендерна рівність на трудовому навчанні

Мій син Кирило протягом першого півріччя вирішив опановувати кулінарію на уроках трудового навчання. Наступні пів року він вчиться майструвати з дерева. Тут не роблять штучного поділу на умовне чоловіче або жіноче заняття. І дівчата, і хлопці навчаються одного й того самого.

Захист дівчат

У місцевій німецькій школі був випадок, коли український хлопець дуже недоречно залицявся до дівчини. Вона поскаржилася директору, проте хлопець відкидав звинувачення. Дівчина ще декілька разів ходила до керівництва навчального закладу. Врешті-решт із хлопцем довго не панькалися — на тривалий час відсторонили від занять і зробили відповідний запис у характеристиці.

У Франції з восьмикласницею з України сталася неприємна ситуація. На уроці біології місцевий хлопець принизив її при всіх. Реакція адміністрації школи не змусила себе чекати. Учня одразу ж відсторонили від занять на три дні. На боці дівчинки були і вчителі, і учні. А згодом хлопець написав лист-вибачення, у якому намалював український прапор.

Повага до особистості

Учителі не виділяють улюбленців, ставляться з терплячістю та повагою до всіх. Неприпустимо принижувати дітей. Педагоги не кажуть, що школярі не хочуть учитися, бо ліниві. Натомість самі намагаються так залучати учнів, щоб їм було цікаво працювати на уроці. У Франції діти мають право не відповідати на уроці, якщо не хочуть.

Це далеко не всі нюанси європейської шкільної системи — але одні з найважливіших. І їх точно можна запозичити українській освіті.