Для того, щоб залишитися на своєму посту спікера Верховної Ради Разумков повинен публічно попросити вибачення у жорстокого і скандального Арахімії, куратора монобільшості фракції «Слуг народу» і «директора парламенту», за нанесені йому морально-політичні образи і зайву гординю. А також демонстративно покаятися в легковажність і політичних помилках перед «Партією» і особисто Президентом України Зеленським.

Процедуру покаяння Разумкова перед Зеленським буде продюсувати особисто глава Офісу президента Єрмак і вона повинна транслюватися всіма олігархічними ЗМІ. Ось, тільки після цього, розкаяний Разумков може розраховувати на прощення і своє нове призначення на будь-який інший пост, без права несанкціонованих виступів чи заяв в ЗМІ.

Тим самим, президент Зеленський покаже, що в боротьбі за свою владу, а також світле майбутнє України він не бачить великої різниці між минулими ворогами (Порошенко і Медведчук) і колишніми соратниками, і друзями (Богдан, Кличко, Разумков, Венедиктова, Гончарук, Шмигаль). А якщо секретар РНБО Данилов ще раз спробує чинити опір волі і мудрості Єрмака або буде хитрувати з Реєстром олігархів, то його теж спіткає доля Разумкова.

Президент України Зеленський покаже, що він жорстокий, суворий до своїх політичних ворогів, але терплячий і добрий до українського народу, якому «треба тільки трохи потерпіти».

Якщо ж Голова Верховної Ради Разумков буде чинити опір і ховатися за Регламент або Закон, або буде апелювати до політичної справедливості і громадськості, то, в цьому випадку, у нього заберуть всі його «ломбарди», а обшук СБУ-МВС несподівано «виявить» у нього будинки трохи грошей, наркотики, порнографію, гантелі, віскі, російські пісні і танці, а також подарунки олігархів і невідомих осіб. Про президентські ЗМІ почнуть нам розповідати, на прикладі долі Разумкова, як мерзенно змінюється людина, яка випадково отримала велику владу від Вождя «Слуг народу» – президента України Зеленського і Друга Вождя «Слуг народу» – Єрмака, і відчув себе незалежним.

Кара повинна бути неминучою, щоб іншим «слугам народу» не хотілося бунтувати або сумніватися у владі Зеленського. Як казали у давнину, перші політичні радники влади: «нехай ненавидять, аби боялися». Проблема тільки в тому, що в українському суспільстві швидко формується не страх, а презирливе ставлення до «Слуг народу». 

Віктор Небоженко