Є деякі дива в успішному запобіжному МВС замаху на агроміністра Романа Лещенка. Навіть судячи з запису, який демонстрував Монастирський, пропозиція покалічити чи вбити Лещенка спочатку виходила не від Курта Джейкоба Гросанса, а від невідомої жінки. Плюс, невідомо, що і як перекладали. І якось дуже знайомо пахне від таких записів провокаційних розмов, так, Василь Сергійович? Якось дуже впізнавана рука майстра. І одразу історія із замахом на Наумова згадується.

Дивна й поведінка американця. Якщо людина надумала когось убити, то навряд чи вона писатиме постійно звернення до влади з проханням покарати свою майбутню жертву. А Ґросанс займався цим постійно, у тому числі й у соцмережах. Ось, наприклад, пост зі сторінки у ФБ ТОВ «Гросанс» від 30 серпня цього року.

«Якось в Україні.

Сьогодні в Україні багато хто чекає на зустріч у Вашингтоні Президентів України та США – Володимира Зеленського та Джозефа Байдена, яка намічена на 31 серпня. Хтось – з побоюванням, хтось із надією. Я – скромний американський інвестор в український аграрно-промисловий сектор, теж чекаю на цю зустріч.

Я стежу за американо-українськими відносинами і не сумніваюся, що, серед іншого, мій Президент Джо Байден вкотре нагадає своєму українському колезі про верховенство права, боротьбу з корупцією та необхідність створювати сприятливу обстановку для іноземних інвесторів, якщо, зрозуміло, Україна потребує в інвестиціях настільки, як про це регулярно заявляє офіційний Київ.

Всі ці три теми є актуальними для мене, тому що я – ошуканий американський інвестор. Мене обдурив керуючий мого бізнесу на ім'я Роман, на той момент – підприємець середньої руки в аграрній сфері, який почав виводити оборотні кошти вже з четвертого дня своєї роботи у моїй компанії на свою сімейну фірму та користуватися моїм посівним матеріалом на своїх землях.

Напевно, я не перший і не останній американський інвестор, який помилився в людині, яку найняли на посаду керівника. Але особистість цього управителя робить мій кейс унікальним.

Справа в тому, що ця людина – Роман Лещенко, зробила великий внесок у виборчу кампанію Володимира Зеленського навесні 2019 року, перевівши гроші на рахунок його партії «Слуга Народу». Після перемоги новий Президент України на подяку за підтримку призначив Романа уповноваженим Президента із земельних питань. Це була дуже серйозна посада, яка була створена на період проходження через український парламент законопроєкту про відкриття ринку землі.

Після ухвалення «земельних законів» Роман зайняв ще більш відповідальну посаду – очолив Державну службу геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), завданням якої було завершити інвентаризацію українських земель сільськогосподарського призначення.

Це завдання було повністю провалено, а рівень проблем був таким, що Світовий Банк відмовився брати участь в аудиті відомства, незважаючи на те, що воно було створене на його гроші!

Проте Роман, який має повну довіру Президента Зеленського, отримав нове призначення, ставши міністром аграрної політики та продовольства України.

Так, мене ошукав нинішній міністр АПК України Роман Миколайович Лещенко. І я вже кілька років суджуся з ним.

Коли правоохоронці затягують реєстрацію моїх позовів, вони кажуть моїм адвокатам: «Ну, ви ж розумієте, на кого подаєте позов?»

Коли судді затягують розгляд справи в судах, вони кажуть моїм адвокатам: «Ну, ви ж розумієте, з ким судитеся?»

Особисто я чудово розумію на кого подаю позов і з ким суджуся – з людиною, яка працюючи керівником моєї компанії, обдурив мене і завдав шкоди моєму бізнесу, різко знизивши ефективність моїх інвестицій.

Чи цікавить українську громадськість мій випадок? Скажу відверто – ні, хоча ніхто й не ставить під сумнів мою історію – такою типовою вона виглядає. А в української влади виробилася висока резистентність до таких кейсів: якщо до ситуації не підключаються посли та високопоставлені політики, значить все ОК! А парочка публікацій у ЗМІ тоне у загальному інформаційному шумі.

Зважаючи на все, оточення Президента тримає його в «теплій ванні», вкрай дозовано і в позитивному плані подаючи інформацію про ситуацію в країні, відсікаючи все те, що суперечить благосній картині «позитивних змін». У такій ситуації люди, близькі Президенту, дозволяють собі такі дії та «схеми», на які ніколи не зважилися б їхні вельми одіозні попередники.

…. Я – ошуканий американський інвестор, який, незважаючи ні на що, вірить у величезний потенціал України та необмежені можливості американо-української співпраці. За умови реформування судової системи на засадах верховенства права, ліквідації корупції та створення сприятливого інвестиційного середовища.

Я не настільки наївний, щоб очікувати, що під час зустрічі у Білому Домі з Володимиром Зеленським Президент Байден може згадати мою компанію. Однак, існують американські чиновники, яких я утримую на свої податки, і які можуть вказати представникам української делегації на кричущий випадок обману американського інвестора людиною, яка стала високопоставленим членом українського Кабінету Міністрів.

Особисто для мене Роман Лещенко це уособлення відсутності верховенства права, корупції, яка дозволяє таким людям підніматися до найвищих вершин влади та нехтування майновими правами, у тому числі – іноземних інвесторів. Іншим президентом бути набагато вигідніше, ніж чесним підприємцем...

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба, описуючи плани офіційного Києва на зустріч у Вашингтоні, дуже самовпевнено заявив: «Ми не приховуємо, що хочемо бачити більше американських грошей в українській економіці, особливо у стратегічних галузях. Ми можемо побудувати дуже ефективне партнерство з американським бізнесом, фінансовими установами та готуємо до цього візиту конкретні проекти».

Однак численні конкретні факти говорять про те, що до іноземних інвесторів тут ставляться без належної поваги. Наведу лише кілька прикладів.

Шведська компанія Vindkraft ще у квітні 2020 року підписала з українським Кабміном Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики, на основі якого ухвалено закон «Про альтернативні джерела енергії». Однак, за твердженням шведського посла, ні меморандум, ні закон не виконані (згідно з меморандумом, має відшкодовуватися 55% «зеленого» тарифу, насправді компенсовано лише 14% боргу). І посол Швеції відверто говорить про недовіру до угод, які укладаються українським урядом із міжнародними інвесторами.

TIU Canada, провідний виробник сонячної енергії, позивається до Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ) у зв'язку з протиправним відключенням станції потужністю 10,5 МВт від енергомережі. «Помилкою» канадських інвесторів стала оренда землі у НЗФ, де одним із власників є Ігор Коломойський – олігарх, який свою багаторічну близькість до Володимира Зеленського вважає індульгенцією на будь-яке свавілля.

… Видатна українська поетеса та громадський діяч Леся Українка має вірш під назвою Contra spem spero! - «Сподіваюся всупереч очікуванню». Це про мене. Я все ще сподіваюся на краще – і для України, і для мого українського бізнесу

П.С. З іншого боку, я повністю впевнений у своїй справі і не відступлюся, чого б це не вартувало. Принаймні я напишу відкритий лист Джо Байдену в американських ЗМІ, сподіваючись, що він запровадить санкції проти осіб, які безнадійно загрузли в корупції».

А ось що писав Гроссанс на сторінках видання «Капітал». Досить змістовний аналіз діяльності агроміністра Лещенка.

Міністр Роман Лещенко хоче знищити дрібного фермера на користь аграрних холдингів?

КУРТ ДЖЕЙКОБ ГРОСАНС

19.05.2021/15:20 16350

Я, Курт Джейкоб Ґросанс, приїхав до України у 2017 році щоб займатися фермерським бізнесом і до цього мав понад 20 років досвіду фермерства в США, так що події у сільському господарстві України викликають у мене живий інтерес, а досвід дозволяє дати деяку оцінку тому, що відбувається. У квітні цього року Кабінет Міністрів України схвалив законопроєкт про внесення змін до закону про консолідацію земель сільськогосподарського призначення. Журналісти зауважили, що цими змінами пропонується скасувати право кожного українця на 2 гектари землі, але зовсім не надали значення однієї деталі, яка прозвучала як «встановлення правила про примусову консолідацію на основі права власності». Що ж це за правка така, чому вона важлива, і хто її вигадав?

Почнемо з автора. Розробником цього законопроекту є Анатолій Мірошниченко – виконувач обов'язків голови Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, він також колишній перший заступник нинішнього міністра аграрної політики Романа Лещенка. Я впевнений, що він виконує доручення міністра.

Я наведу одну цитату із пояснювальної записки до законопроекту:

«Ефективне товарне сільськогосподарське виробництво можливе лише у випадку, якщо суб'єкт господарювання має достатню кількість земельних ресурсів. При цьому в Україні земельна ділянка, виділена в натурі (на місцевості) як земельна частка (пай) у середньому має площу 4 гектари.

… Тільки укрупнення землекористування до економічно обґрунтованих розмірів дозволяє зменшити собівартість сільськогосподарської продукції та підвищити конкурентоспроможність товаровиробників».

Це виходить, що міністр аграрної політики хоче фактично знищити дрібне та середнє фермерство шляхом «примусової консолідації» землі у руках великих аграрних компаній? Підвищити конкурентоспроможність шляхом зосередження ринку в руках кількох гравців ще нікому не вдавалося, це нонсенс.

Цей законопроєкт має перспективу і швидше за все буде ухвалено. Я припустив би, що саме для цієї роботи і найняли Романа Лещенка на посаду міністра. Тому й дивляться «крізь пальці», що він не займається міністерством, яке так і не почало нормально працювати, хоч було створено 6 місяців тому. Перед ним стоїть завдання забрати землю у вас, друзі та віддати олігархам.

Раніше чиновники також запропонували ухвалити законопроєкт «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» №3131. У ньому передбачено, що всі власники невеликої кількості землі мають сплачувати ще податок. Все робиться так, щоби бути фермером в Україні стало невигідно здавати землю сільськогосподарського призначення в оренду на адекватних умовах. Тоді люди будуть змушені продати землю агрохолдингам за тією ціною, яку вкажуть їм. При цьому великі аграрні підприємства навряд чи сплачуватимуть великі податки, вони вміють «правильно» організувати процес. Тобто, всі умови організовуються для великого сільськогосподарського бізнесу? І це при тому, що кількість дрібних фермерів із 2014 року в Україні стабільно зростала. Донедавна.

Є ще думка – якщо дрібні та середні українські фермери зараз активно допомагають селу, то агрохолдинги природно цього не робитимуть з колишньою запопадливістю. Вони не мають завдання витрачати гроші на такі дрібниці як інфраструктура прилеглих населених пунктів. А щоб люди не стали бунтувати до них, прикріплюється сільський староста. Новий закон про старост говорить нам, що староста призначається главою об'єднаної територіальної громади. Сільським старостам не дали багато повноважень, він сам мало що вирішує, але має забезпечити керованість громади села. За цією логікою, чим менше влади залишається в руках мешканців сіл, тим легше у них відібрати землю і зробити їх мовчазними.

І дякувати за це українцям мають міністр сільського господарства Роман Лещенко. Я вважаю, що він захищає інтереси великих аграрних холдингів і робить все, щоб дрібний та середній фермерський бізнес перестав існувати. Що ще більше додасть безробітних країні.

Хоча краще б міністр Лещенко зайнявся своєю особистою бухгалтерією та навів лад у своїх доходах та податках. А то має розбіжності в декларації в мільйони гривень.

Поки я розбирався в тонкощах українського законодавства і писав для вас все, що я думаю про міністра аграрної політики та продовольства України, Вищий Антикорупційний суд України додав новини на цю тему. Суд зобов'язав Національне Антикорупційне Бюро України розпочати розслідування правопорушення міністра Романа Лещенка – він подав неправдиву декларацію свого фінансового стану. Невідповідність, на яку вказав суд, становить 2 млн гривень (більше $70 тисяч). Хіба це не може бути ознакою корупції пана Лещенка? Хіба така людина може обіймати посаду в уряді? Думаю, що такий міністр – це ганьба для будь-якого уряду та держави. Як кажуть у вас у країні: «З такими друзями Україні і вороги не потрібні».

Аграрна галузь на шляху до фіаско

Займаючись агробізнесом в Україні, я вимушено звертаю увагу на діяльність міністра агропрод політики Романа Лещенка (нагадаю – він працював найманим директором мого підприємства і я обґрунтовано вважаю, що він шахрайським чином завдав мені збитків на суму понад півмільйона доларів). Так от, ознайомившись із деякими перспективами розвитку сільськогосподарської галузі України, які пропонує втілити міністр Аграрної політики та продовольства Роман Лещенко я дійшов висновку, що його ініціативи не просто виглядають нерозумно, вони вже стають відверто небезпечними для всієї галузі і, як наслідок, для всієї економіки країни Це все дуже дивно – чому такі суб'єкти потрапляють до влади і тим більше просуваються кар'єрними сходами.

Але, звичайно, це справа президента, може він хоче, щоб на кого було списати невдачі?

Отже, поясню свою позицію шляхом цитування та коментування висловлювань міністра Романа Лещенка, які я взяв зі стенограми засідання комітету Верховної Ради України з питань сільського господарства.

Ось перша з них.

Як відомо, в Україні є проблеми у цукровій галузі, цукрові заводи закриваються їм не вигідно працювати. Що ж пропонує пан міністр для вирішення цієї проблеми? Він говорить про стимулювання експорту сировини, зокрема через Експортно-кредитну агенцію. Але щоб агентство запустити, яке поки що фактично не почало працювати, Роман Лещенко пропонує його докапіталізувати на 6-7 мільярдів гривень. Є два питання на цю пропозицію, перше – Експортно-кредитна агенція за законом не має права кредитувати сировину, тобто міністр пропонує порушувати закони? Але ще гірше, якщо він доб'ється внесення змін до цього закону. Він планує зробити Україну з держави виробника продукції сировинним придатком. Давно відомо, що виробництво продукції дає економіці більше робочих місць. Якщо наголошувати на сировині, то де ж брати робочі місця для українців, якщо продавати сировину на експорт стане вигідніше за виробництво продукції? І є друге питання – чи розуміє міністр, що пропонує віддати в одне Експертно-кредитне агентство більше грошей, ніж вся державна підтримка аграріям України на 2021 рік, – 4,5 млрд гривень? Де тут логіка? Чи це елемент піар-кампанії міністра? Україні більше не потрібні фермери, а потрібна агенція, яка допомагатиме продавати сировину іноземним компаніям? Невже це той рівень компетентності міністра, який потрібний країні у стані кризи галузі? Або він має задум розподіляти кредитну підтримку в обмін на деякі «послуги» від одержувачів кредитів?

При цьому Роман Лещенко пропонує скорочувати або зовсім припинити імпорт у деяких галузях, наприклад такого майбутнього він хоче для молочної продукції. Так, ця галузь в Україні дуже погана, виробництво молока дуже швидко скорочується, протягом 2-3 років виробництво молока може зійти нанівець. У той самий час імпорт навпаки зростає. Щоб стимулювати українського виробника та відвоювати у імпорту внутрішній ринок молочної продукції, Лещенко пропонує обмежити імпорт. Серйозно? Ми все розуміємо, що виробляти більше продукції не стануть. При цьому для споживача вартість може стати непід'ємною. Міністр аграрної політики та продовольства хоче залишити українців без молока та молочної продукції? Замість того, щоб датувати виробника, він хоче створити дефіцит та кризу? Міністр точно розуміє, що робить чи він спеціально шкодить? Мені здається, вже час Офісу Президента зрозуміти, що Роман Лещенко не на своєму місці. Він погано розуміється на аграрній політиці. Агро-промислове виробництво – складна галузь і потребує комплексного підходу, а новому міністру виділили лише два напрями відповідальності: Державне агентство рибного господарства та Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. З іншого боку, може й правильно, якщо розвалить справу, то не у всій галузі. 

Аналогічні за своєю геніальністю рішення Роман Лещенко пропонує і для тваринницької галузі – санкції для імпортерів. Тут крім цін, які одразу злетять, є ще одна небезпека – міжнародні партнери не зрозуміють санкцій без вагомих на те причин. Не розумна політика нового міністра — це не вагома причина, а спосіб посваритися з Європейським Союзом.

На жаль, складається враження, що міністр Лещенко робить все це не просто так. Ще в лютому 2021 року на засіданні Комітету з питань аграрної та земельної політики Роман Лещенко дуже журився, що Україна втратила великий ринок «братських народів». Міністр вважає, що потрібно активізувати зв'язки з Росією? З агресором? А Європейський ринок, на його думку, того не вартий. «Нам треба знайти раціональне рішення, щоб захистити себе, але водночас і збалансувати усі ці стосунки. Не може бути так, як воно зараз є, що ми відкриті, транспарентні та з усіма по-доброму», – каже міністр про європейських партнерів. Він не хоче по-доброму із Європою, щоб задовольнити Росію? І все це було напередодні роковин розстрілів на Євромайдані.

Як таке взагалі можливо, що за спілкування з російськими офіційними особами одних українських політиків піддають санкціям, а улюбленці президента країни обіймають високі посади в уряді?

Та й дещо з останніх новин. Міністр Лещенко анонсував санкції Ради національної безпеки та оборони проти людей, які займалися махінаціями із землею. Міністр багато знає про махінації, адже його самого в цьому підозрювали багато разів, поки він очолював Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. Якщо держава не має можливості довести винність якихось аферистів і піти до прокуратури та суду, то хто призначає винних? Роман Лещенко дуже хоче це робити, у нього є багато невирішених питань з різними людьми, комусь він винен грошей, хтось став свідком його корупційної діяльності. Він дуже хотів би покарати своїх особистих ворогів через РНБО? Якщо Радою нацбезпеки помикатиме кожен чиновник, це буде справедливо, Чи принесе країні користь? Чи Роман Лещенко претендує на місце правої руки президента і так заявляє про бажання допомогти Андрію Єрмаку? Чому міністр, який навіть не є членом Ради національної безпеки та оборони анонсує санкції, про які ще не ухвалено рішення? Дивно спостерігати, як Роман Лещенко грається з вогнем.

Міністр займається чим завгодно, але не прямими обов'язками – розвитком галузі та забезпеченням продовольчої безпеки. Мені дуже хотілося б, щоб сільськогосподарська галузь в Україні росла і міцніла, а не знищувалася такими популістами як Роман Лещенко».

Дивна історія. Якось не в'яжеться публічна критика із замовленням на вбивство. Може, звичайно, Курт Гроссанс просто божевільний? Принаймні щодо інвестицій в Україну – це точно було божевіллям. Подивимося, як ця історія розвиватиметься у суді.