Сьогодні, 9 вересня, близько 18-ї години на одній із транспортних розв’язок Луцька сталась ДТП — зіткнулись два легковики
29 серпня в Україні вшановують пам’ять загиблих захисників
7 грудня на Алеї слави у Рожищі поховали уродженця Луцька, жителя Рожища Івана Тлумача, котрий мужньо і відважно боронив Україну до останнього подиху і за волю рідного краю віддав найдорожче – своє життя.
Про останню дорогу додому загиблого воїна розповідають на сайті Рожищенської міської ради.
Вдова Тетяна каже, що чоловік до повномасштабного вторгнення працював зварювальником, у перший день війни пішов добровольцем на захист України. Йому було 34 роки.
«Він не роздумував, за 10 хвилин зібрався і пішов обороняти наш спокій і сон. Завжди був щирим, добрим, на позитиві. Для мене він найкращий. У нього залишилися два чудових сини. Він залишиться назавжди у наших серцях», – розповіла дружина.
Командир стрілецької бригади, де служив Іван Тлумач, на позивний «Грізлі» говорить, що з загиблим був на бойових позиціях з 11 березня. Служили у Полтавській області, Сумській, Харківській, на Донбасі, форсували річку Сіверський Донець.
«Був зі мною в групі. Взірцевий воїн. Ніколи не мав претензій, позитивний, щирий. До останнього дня був на позиції на сході, там ідуть активні бойові дії. Це той Герой, яким мають пишатися не тільки волиняни, а й весь свідомий світ», – говорить військовослужбовець.
Прощалися з Іваном Тлумачем у Свято-Троїцькому соборі обласного центру 6 грудня. У Рожищі поховальну процесію зустрічали навколішки.
Підтримати у невимовному горі родину, розділити біль втрати та помолитися біля місця останнього спочинку Героя прийшли рідні та друзі, представники влади, однокласники старшого сина і просто небайдужі жителі громади. Бо кожен загиблий Герой - це смуток і невимовна втрата не лише однієї родини, це загальний біль кожного з нас, усієї України.
«Ціною молодих життів таких мужніх Героїв як Іван Тлумач ми сьогодні виборюємо вільне завтра нашої України. Тому маємо пам'ятати і шанувати кожного з загиблих», - наголосив у своїй промові капелан о. Миколай.
Напевне, заради мирного майбутнього своїх дітей і взяв до рук зброю наш земляк. І став для них гідним прикладом мужності, відваги, самопожертви.
Небо розриває черга пострілів військових, і свідомість повертає у жорстоку реальність: війна жнивує...
Попередній допис
Наступний допис
©2024 uaGit
Коментарі