Колишніх вихованців будинку сімейного типу сім'ї Черепів виселяють із наданого їм ще в 1996 році приміщення. Влада міста мотивує це рішенням суду за позовом ДСНС – через ремонти будинок нібито став пожежонебезпечним. 

У понеділок, 22 листопада, до будинку обрізали електрику, а до четверга його мешканцям наказали виселитися.

Про це в ефірі ГІТу розповіла Джаніна Череп, мама-вихователька першого на Волині дитячого будинку сімейного типу,  разом з чоловіком виростила і виховала 25 дітей. Одна з них – рідна донька, ще двох вдочерили, а решта – прийомні діти.

Будинок сімейного типу припинив існування ще у травні – останні з усиновлених дітей досягли повноліття. Однак багато колишніх вихованців Джаніни Череп продовжували мешкати в цьому будинку, що юридично залишався комунальним майном. Сьогодні там фактично проживає 7 сімей уже дорослих дітей.

Нагадаємо, у 1996 році влада Ківерців надала сім’ї Черепів приміщення колишнього будинку побуту площею 1 тисяча квадратних метрів, яке вони відремонтували, переобладнали і в якому проживали й займалися з дітьми танцями.

«Коли приїхала Людмила Кучма до нас, то піднімалося питання, щоб оформити цей будинок, – згадує Джаніна Череп. – Вона владі сказала, що от я їду – оформляйте будинок, щоб дітям було житло на майбутнє. Але я ж не була така наглота, щоб сунутися і рвати. Не особисто ж собі, бо так виглядало би, що в мене якась зацікавленість. Тож всі кажуть: державні діти. Якби сталася якась проблема – державні діти. Якщо проблема, як оця в моїй сім’ї – то це вже мої проблеми».

Пані Джаніна розповіла, що цей будинок до того, як передали їм, тричі виставляли на аукціон – ніхто не купив. Могли б купити вони, але не хотіли, щоб люди казали, мовляв, «Джаніна собі набрала дітей, щоб захопити дім» (на відео з 5:20 хв.).

«Тоді цей будинок тричі виставлявся на аукціон, він коштував, ми тоді перевели в цукор – 62 мішки цукру. І його ніхто не купив на аукціоні за таку ціну. Це виглядало би так: вклали би гроші свої, фінансування дітей, можливо, ще й позичти б довелось. А далі як жити? А далі сказали б: Джаніна собі набрала дітей, щоб захопити дім. Ми не могли викупити цей дім, тому що треба було про дітей дбати. Ми й так кожен рік вкладали в нього, перебудовували», – каже Джаніна Череп.

Вона зазначає, що діти приросли до того будинку, він став своїм, рідним. І сьогодні ніхто з дітей не хоче виселятися.

«От сьогодні на нас вчергове наїхали, щоб ми виселялися з будинку. Нам сьогодні вимкнули світло. До четверга дали термін, щоб ми вибралися з цього будинку. Взагалі-то, ми мали вибратися ще до минулого четверга. А цей четвер – то вже третє попередження буде. Ми ніхто не хочемо з цього будинку вибиратися», – плаче жінка.

Джаніна Череп погоджується, що це будинок для її родини сьогодні завеликикй, але наголошує, що ніколи не використовувала його тільки для потреб своєї сім’ї. Тут створено умови для занять народного театру танцю «Зорецвіт», в якому разом із Черепами навчалися і навчаються хореграфії міські діти.

«Нічого не запропонували, – бідкається жінка (на відео із 7:45 хв.). – Але ми 25 років у цьому будинку і маємо право узаконювати цей будинок. Але хоч цей будинок для нас і завеликий, у ньому зроблено умови для занять народного театру танцю «Зорецвіт». Правда, заборонили зорецвітівцям займатися там зараз, і ми зараз не займаємось. Але діти і батьки їхні чекають, коли нам дозволять знову займатись. Бо там і танцювальний клас великий, і ще один клас, і костюмерна – 100 квадратних метрів. Такого в Ківерцях немає. Мені здається, розумно було би нас залишити в спокої, щоб ми могли би вже добре обладнати і оформити документи на своє житло кінець-кінцем. Для «Зорецвіту» там окремий вхід з вулиці, з рогу будинку, хай би діти з міста приходили і займалися хореографією. Це ж нормально. Мої діти теж виросли на тому. Хай би було для міста. Чому мер міста хоче забрати будинок? Щоб там зробити чи супермаркет, чи якусь бізнесову структуру? Та невже не краще зробити, щоб діти міста займалися, і ми мали спокій, ті, що жили? Та ми ще й самі доглядаємо за тим. Хіба це не розумно було б? Але з мером поговорити неможливо. Сьогодні моїх два сини ходили до мера поговорити – він не дається до розмови».

Пані Джаніна переконана: позов ДСНС до суду – це формальна підстава для того, щоб їх виселити.

«Я розумію, з нашими цими переробками, перестановками, звичайно, десь ми провід протягнули, ми ж не електрики. Є недоробки. Але ж якби люди хотіли допомогти, вони могли би прийти і сказати: даємо вам термін тиждень – ви отут зробите. Але в першу чергу прийти і сказати: отут треба це забрати, це зробити. То було б по-людськи. І ми би це робили, усували недоліки, і все стало би на місце. Якби по-людськи. А це просто для того, щоб виселити», – переконана жінка (на відео з 14:16).