Скільки «слуг народу» в Україні насправді?

Днями голова партії «Слуга народу» Олена Шуляк розповіла про свої плани щодо розвитку партійної структури. Зокрема, вона заявила, що зараз у партії є близько 1000 членів. І тут починаються питання.

Нас 636666. А насправді?

На початку виборчої кампанії команда Володимира Зеленського створила сайт, на якому розмістила анкету для вступу до лав підтримки майбутнього президента. На сайті розмістили лічильник, який в онлайн-режимі показував «скільки нас» (тобто їх), який зафіксований на промовистій цифрі 636 666 шанувальників.

Голова розповіла, що «Слуга народу» має близько 1 000 членів партії та 6 406 депутатів усіх рівнів. Тобто Шуляк сама визнає, що лише 15,6% депутатів, які зайшли до порад на місцевих виборах 2020 року, станом на сьогодні є членами партії. Зрозуміло, що закон не забороняє балотуватися від будь-якої партії, не будучи її членом, але за такої «потужної» підтримки суспільства, на якій наполягають самі «слуги», небажання їхніх же представників отримувати партійний квиток найпопулярнішої партії, яка має повну владу в державі, здається дещо дивною.

Скільки коштів з бюджету отримала партія «Слуга народу»?

Політичні партії, фракції яких у парламенті, одержують на свій розвиток кошти з державного бюджету. Так, «Слуга народу», маючи монобільшість, отримала у 2021 році 345,8 млн гривень, а у 2022 році отримає 439,3 млн гривень. На рекламу офіційної сторінки у Фейсбук у 2021 році партія вже витратила 5,9 млн гривень. Також рекламу запускають із регіональних сторінок «слуг» та депутати, які теж рекламують та активно пропонують долучатися до діяльності своєї організації. Але все одно на вступ черги не стоять.

Виходить, що українці самі фінансують партії та «слуг». Зокрема, вони за бюджетні кошти рекламують себе, а вони ще й у партію не вступають. Дивовижно.

Виходить, що демонстрація підтримки президента у вигляді 636666 осіб є, м'яко кажучи, перебільшенням?

Використання гіперболізму в певних літературних жанрах є абсолютно прийнятним, навіть більше – абсолютно необхідним. Але коли методи «перебільшення» регулярно використовуються навіть не кандидатами на політичні посади, а політиками, що діють, – довіра до них стрімко падає. Так виходить і із ситуацією демонстрації громадської підтримки партії монобільшості.

Члени партії, яких немає та, можливо, не буде.

Можна скільки завгодно розповідати про шалену підтримку та грандіозні плани щодо будівництва всеукраїнської партії на благо держави, але, коли за фактом навіть депутати від цієї партії не бажають вступати до її лав, це дуже промовистий факт. Звичайно, історія про «ретельний відбір кандидатів» і про членів партії «не для галочки» має місце, але здається, що більше в уяві Шуляк, ніж у реальному житті.

Насправді ми спостерігаємо, як політична атака захлинулась і люди банально не хочуть поповнювати низку виконавців програми президента, навіть такого артистичного, як Володимир Зеленський. Враховуючи, що в команді «слуг народу» є такі феєричні члени, як Микола Тищенко (він Коля-котлета), Галина Третьякова, яка проти «неякісних дітей», Мар'яна Безугла (без коментарів), Гогілашвіллі (звільнений заступник міністра МВС), Микола Галушко (що матерів поліцейських, чому стоїть світ), Трухін, який ймовірно вчинив ДТП, але вже чотири місяці ніяких наслідків, – і цей список можна продовжувати довго…

Жити в паралельній реальності, мабуть, цікаво, але представникам монобільшості варто було б ступити обома ногами на цю багатостраждальну землю і зрозуміти, що вже не 2019 рік і немає ні тієї підтримки, ні того сліпого електорального кохання не лише до них, а навіть до президента.

І настав час перестати прикриватися всенародною підтримкою і безапеляційно аргументувати свої дії абсолютною легітимністю. Немає підтримки, щоб ухвалювати рішення за весь український народ. Ні.