У травні 2020 року ЗМІ повідомили, що колишній головний військовий прокурор Анатолій Матіос став у Луцьку адвокатом. Посвідчення Ради адвокатів Волинської області Матіос отримав 15 травня.

У реєстрі зазначили, що колишній головний військовий прокурор здійснює прийом громадян у Луцьку на проспекті Грушевського, 4А.

У цей же день адвокатами стали кілька підлеглих Матіоса з військової прокуратури: Ольга Миргородська, Дмитро Хортів, Віталій Опанасенко.

Матіос працював в органах прокуратури з 1997 року. Очолював управління СБУ у Львівській та Одеській областях. У 2014 році його призначили заступником генерального прокурора, а пізніше – головним військовим прокурором.

2 вересня 2019 року тодішній генпрокурор Руслан Рябошапка підписав наказ про звільнення Матіоса з посади головного військового прокурора. Крім того, його тоді виключили зі списків особового складу Генеральної прокуратури України та направили у розпорядження Міністерства оборони України «для вирішення питання щодо подальшого проходження військової служби». У жовтні того ж року Матіоса звільнили з військової служби у запас.

Як пише шеф-редактор журналу «Персона.ТОП» Ігор Мізрах, Анатолій Матіос мав би бути люстрованим, адже підпадав під Закон України «Про очищення влади». Але він зберігся на посаді, та ще й взяв на роботу в своє відомство підозрюваного в переслідуванні майданівців сина нинішнього одіозного судді Конституційного суду Петра Філюка – Андрія Філюка, який згодом став «правою рукою» Матіоса.

Як це сталось?

За часів Януковича Матіос займав посаду заступника керівника головного контрольного управління (КРУ) адміністрації президента. Матіос перебував у прямому підпорядкуванні Януковича та не скористався правом на відставку через принципову незгоду зі злочинною діяльністю експрезидента та контролював виконання актів та доручень Януковича.

Те, що Матіос після Революції гідності Матіос потрапив у Генеральну прокуратуру – є чи не найбільшим абсурдом та знущанням над загиблими Героями Небесної сотні, вважає Ігор Мізрах. За словами юриста і члена Національної спілки журналістів України, саме Матіос дав поштовх до гальмування розслідувань кривавих подій 2014 року!

«Театр абсурду»

26 червня 2014 року Анатолія Матіоса призначено заступником генерального прокурора України, і саме в цей час під його керівництво потрапили відкриті кримінальні провадження проти «катів майданівців» під час Революції гідності.

У редакції журналу «Персона.ТОП» є документ за підписом заступника генерального прокурора України Анатолія Матіоса, а саме «Повідомлення про підозру» від 24 липня 2014 року судді Солом’янського районного суду м. Києва Світлані Іванівні Кушнір.

Суддя підозрювалась у винесенні завідомо неправдивої ухвали від 26 січня 2014 року – обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою учаснику Революції гідності Овсієнка М.Ю. Та й в загальному, запобіжний захід – тримання під вартою громадянина Овсієнка суддею Кушнір – не єдиний. Згідно з підозрою, підписаною Анатолієм Матіосом, судді Кушнір С.І. загрожувало обмеження волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

Підозру Анатолій Матіос виніс в рамках кримінального провадження №42014100070000020 від 05.02.2014 року (запам’ятайте це кримінальне провадження – важливо). Ця кримінальна справа була відкрита за фактами неправомірних дій працівників органів внутрішніх справ, прокуратури та суду щодо учасників мирних акцій протесту під час Революції гідності, тобто вона стосувалася не тільки судді Кушнір С.І., а й інших «катів» майданівців. Щодо самої судді Кушнір, то покарання її все ж оминуло.

Триходівка: Андрій Філюк – Анатолій Матіос – Петро Філюк

Цікаво те, що у кримінальному провадженні №42014100070000020 від 05.02.2014 року (про яке йшлося вище) щодо незаконного затримання учасників мирних акцій протесту в січні-лютому 2014 року підозрюваним був Андрій Петрович Філюк, який згодом став підопічним Матіоса у Головній військовій прокуратурі. Це – син нинішнього судді Конституційного Суду України – Петра Тодосьовича Філюка, який до обрання очолював Волинський апеляційний суд.

Нагадаємо, Петро Філюк був одним із суддів Конституційного суду, які в жовтні 2020 року голосували «за» визнання неконституційними окремих положень Закону «Про запобігання корупції» та кримінальної відповідальності за недостовірне декларування.

А його син Андрій Філюк, будучи підозрюваним у справі, яку вів Матіос, в одну мить став працівником відомства Матіоса, а в згодом навіть вважався його «правою рукою»…

А тепер про все за порядком.

Андрій Петрович Філюк у період із серпня 2013 року по листопад 2015 року працював слідчим у Голосіївському РУГУ МВС України. Ці дані він сам засвідчив декларацією за 2015 рік.

На зламі 2013-2014 років у нашій державі відбувались акції протесту проти злочинної влади президента Віктора Януковича. Під час Революції гідності левова частка тодішніх правоохоронців, суддів, прокурорів спокійно і неухильно виконували злочинні накази, зокрема затримували, завдавали травм та знущались над мирними протестувальниками. Одним із таких правоохоронців був син теперішнього судді Конституційного суду України Петра Тодосьовича Філюка – Андрій Петрович Філюк.

Андрій Філюк, будучи слідчим Голосіївського РУГУ МВС України, в січні-лютому 2014 року незаконно затримував учасників Революції гідності та безпідставно повідомляв їм про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.294 КК України, а також звертався до суду з клопотаннями про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту. Частина 2 статті 294 КК України передбачає позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років. Тобто син на той час голови Апеляційного суду Волинської області був готовий запроторити за ґрати учасників Революції гідності на чималий термін.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень залишилась ухвала у кримінальній справі №42014100070000020, де фігурує Андрій Філюк. У ній чітко зазначено, що Андрій Філюк безпідставно затримав учасника Революції гідності! Слідчий СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві ОСОБА_17 (в тексті ухвали) – це і є Андрій Петрович Філюк. ОСОБА_17 на той час користувався номером мобільного телефону +38095-482-44-04 – це і є номер телефону Андрія Філюка.

Найцікавіше те, що слідчий у цьому розслідуванні просив (і отримав) доступ до інформації, яка знаходиться у оператора телекомунікаційних послуг ПрАТ «МТС Україна» про зв’язок абонента +38095-482-44-04 за конкретними адресами та встановлення вхідних і вихідних телефонних з’єднань Андрія Філюка в період з 00 год.00 хв. 18.02.2014 по 23 год. 59 хв. 24.02.2014 року. А всі добре знають, що 18-24 лютого 2014 року – це найкривавіший період Революції гідності. Тобто син нинішнього судді Конституційного суду України Петра Філюка брав активну участь у кривавих подіях придушення протестів, виконував злочинні накази Януковича і незаконно затримував учасників Революції гідності, зокрема під час вбивств Небесної сотні.

Цікаво виходить: Андрій Філюк був підозрюваним у фабрикуванні справ проти майданівців та незаконному позбавленні їх волі. Справа проти Філюка була під керівництвом Анатолія Матіоса, але останній якимось «дивним чином» на це не зважив і в результаті через Військову прокуратуру Західного регіону України (Волинська область, Військова прокуратура Луцького гарнізону Західного регіону України ) перетягнув сина Петра Філюка до себе у Головну військову прокуратуру.

Це все нагадує просту схему: Петро Філюк домовився із Анатолієм Матіосом, який і вивів сина судді із числа підозрюваних. А згодом Андрія Філюка перевели у Військову прокуратуру Волинської області, де той «пересидів бурю», а коли все стихло, Матіос забрав сина Петра філюка до себе у Головну військову прокуратуру.

Тож тепер питання: «Чому Матіос і його команда експрокурорів отримали адвокатські «корочки» на Волині?», напевно, можна зняти із порядку денного. Це просто чергова платня Філюків за те, що сина судді не згадують як одного із «катів» учасників Революції гідності, робить висновок Ігор Мізрах.

До речі, якби Анатолій Матіос дав хід справі із фігурантом Андрієм Філюком, то сьогодні Петро Тодосьович Філюк навряд чи був би суддею Конституційного суду України.