З 20 травня у Луцьку немає гарячої води. Кабмін вирішив, що відтепер підприємства теплокомуненерго мають закуповувати газ, оплачуючи його наперед, а не після того, як зберуть гроші в людей за опалення і гарячу воду.

Позаяк Луцьк, як і багато інших міст України, має борги за вже використаний газ, його подачу державному комунальному підприємству «Луцьктепло» припинили.

На позачерговій сесії Луцької міської ради 18 травня мер Ігор Поліщук бідкався:

«Для того, щоб придбати газ на 11 днів травня і на червень місяць, нам необхідно здійснити авансовий платіж розміром 21 мільйон гривень. Зрозуміло, що таких коштів на підприємстві немає і бути не може».

А увечері 19 травня на сайті Луцької міської ради опублікували звернення Ігоря Поліщука до лучан.

У ньому мер повідомляє, що з 20 травня в оселях лучан, які отримують гарячу воду від газових котелень, її не буде. І перекладає відповідальність за це на уряд.

Поліщук, зокрема, заявив:

«Кабінет Міністрів грубо порушує умови Меморандуму, підписаного з Асоціацією міст України. Він взяв на себе зобов’язання знайти механізми компенсації різниці у тарифах та вирішити інші критичні питання галузі теплокомуненерго, але нічого не виконав».

Подачу гарячої води в оселі лучан припинили ще 19-го ввечері.

Наступного дня, 20 травня, сайт Луцькради передрукував заяву голови Правління Асоціації міст України Віталія Кличка – про критичну ситуацію у сфері комунальної теплоенергетики.

У ній – та сама занепокоєність через рішення уряду дозволити «Нафтогазу» не подавати газ підприємствам теплокомуненерго на умовах післяплати, вимоги до Кабміну і Верховної Ради зробити конкретні кроки, аби комунальні теплопостачальні підприємства могли й далі працювати.

Але є тут одна заковика.

Кличко нагадує, що 9 лютого цього року між Урядом України, НАК «Нафтогаз України», НКРЕКП та Асоціацією міст України був укладений Меморандум щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

У Меморандумі органи місцевого самоврядування взяли на себе зобов’язання не підвищувати тарифи на послуги теплопостачання та гарячого водопостачання протягом опалювального сезону.

А уряд пообіцяв провести «спільну роботу над реструктуризацією заборгованості перед «Нафтогазом», яка утворилася через так звану «різницю в тарифах».

Обласні центри свої зобов’язання виконали. Усі, крім Луцька.

Луцьк став єдиним обласним центром в Україні, який під час опалювального сезону підвищив ціни на опалення і гаряче водопостачання.

Згідно з рішенням виконкому Луцькради, з 1-го лютого тарифи на послугу з постачання теплової енергії зросли в середньому на 33 відсотки; на послугу з постачання гарячої води – на 30 процентів.

Ви цього не помітили? Скажете, що за лютий, навпаки, платіжка була менша, ніж за січень?

І це справді так. Річ у тім, що 1 лютого виконком перевів лучан на двоставковий тариф. Це означає, що за опалення мешканці Луцька платитимуть не тільки під час опалювального періоду, а й після його закінчення. Частину ми вже заплатили у березні, квітні й травні, а другу частину – розбиту по місяцях, платитимемо до кінця вересня.

Ось чому підвищення тарифів ніби непомітне.

А тепер стежте за датами. Про досягнення порозуміння з головами міст прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив 24 січня. Меморандум, про який Шмигаль домовився з мерами, підписали 9 лютого. А 1 лютого, не дочекавшись меморандуму, Ігор Поліщук хутенько скликав виконком міськради, на якому вирішили підняти ціни на тепло і гарячу воду в Луцьку. А щоб лучани не обурювались подорожчанням, запровадили двоставковий тариф оплати за опалення.

Упевнений: мине трохи часу, і ситуацію з оплатою за газ буде вирішено. Тим паче, що 20 травня, коли Кабмін припинив регулювання цін для теплокомуненерго, на засіданні уряду прем’єр Шмигаль «звернувся до міністра розвитку громад і територій Олексія Чернишова, міністра енергетики Германа Галущенка та очільника «Нафтогазу» Юрія Вітренка щодо необхідності виконати положення меморандуму з мерами міст у термін 3 тижні».

Та мер Луцька Ігор Поліщук вирішив зіграти на випередження. І у зверненні до лучан відповідальність за відсутність у кранах гарячої води ще 19 травня ввечері переклав на уряд.

Згадалося. 5 квітня 2016 року у Луцьку вчергове вимкнули гарячу воду. Тодішній мер Микола Романюк пояснював, що причина криється у непорозумінні між Кабміном і «Нафтогазом України». На початок 2016 року Луцьк мав перед «Нафтогазом» 71 мільйон гривень заборгованості за спожитий газ, а держава повністю не повертала підприємствам теплоенергетики різницю в тарифах.

Щойно припинили подачу гарячої води, Ігор Поліщук, на той час депутат Луцькради від партії Ігоря Палиці «УКРОП», поспішив заявити:

«Вирішення проблеми знаходиться в компетенції дійсно авторитетного і потужного господаря міста, який зможе домовитись з представниками центральної виконавчої влади. Але бути «надійним господарем міста» на рекламних щитах і на практиці – різні речі».

У Луцьку не вперше в міжопалювальний період вимикають гарячу воду. 29 липня 2015-го, коли відсутність гарячого водопостачання тривала два місяці, епатажний активіст Ілля Токаренко вирішив на знак протесту помитися у холі міськради, поки в залі тривала сесія.

Цього разу пан Ілля до міськради не поспішає. Чи то турнікет йому пройти в хол заважає, чи, може, чекає, поки два місяці без гарячої води мине. Чи зовсім туди не піде, тому що мер тепер той, який йому підходить? Чи, може, бойлера купив?

* * *

Ситуацію, в яку потрапили підприємства теплопостачання, будемо сподіватися, вдасться вирішити. Тим паче, що вже 21 травня на нараді у Президента Зеленського представники Асоціації міст України досягли домовленості про забезпечення природним газом підприємств теплокомуненерго на умовах післяплати і за фіксованою річною ціною.

Але тут варто пам’ятати: ціни на газ і надалі зростатимуть. Вони, як і курс долара, можуть тимчасово знижуватись, та ніколи не повертаються до відмітки, з якої стартували.

А тому на перший план виходить енергоефективність. Свідомі мешканці, об’єднавшись в ОСББ, проводять утеплення будинків, скидаються на загальнобудинкові теплові лічильники, якби могли, то ще й перейшли б на індивідуальне опалення. Тільки наразі це майже нереально.

Певні дії робить у напрямі енергоощадності і міська влада Луцька.

Єдине, про що вона воліє не згадувати, – це горезвісна котельня на Карбишева, яка опалює і постачає гарячу воду третині помешкань лучан: у 33-й і 40-й мікрорайони.

Ще за керівництва містом Антоном Кривицьким цей величезний тепловий об’єкт, збудований у 70-х роках минулого століття, внаслідок різних схем перейшов у приватні руки.

Богдан Шиба протягом усієї каденції міського голови (а це 2006- 2010-й роки) намагався повернути котельню на Карбишева у власність міста. Але Олександр Кропива, який заволодів теплопостачальним підприємством, завдяки щедро оплаченим юристам зумів виграти судовий спір. А коли треба було продовжувати судову тяганину, влада у місті змінилася. І Кропива продав котельню фірмі з орбіти фінансово-промислової групи «Континіум». Разом із боргами за газ. І з борговими зобов’язаннями «Луцьктепла» за спожиту теплову енергію.

Вимагати повернути ці зобов’язання отримало право ТОВ «Тепелен».

Спочатку «Луцьктепло» працювало із підприємством – новим власником котельні – на давальницьких умовах. А з 5 січня 2017 року «Луцьктепло» взяло котельню на Карбишева в оренду, і тепер щомісяця віддає за це платить приватним ділкам майже 750 тисяч гривень.

Крім того, «Луцьктепло» до лютого 2023 року змушене щомісяця гасити 28-мільйонний борг фірмі «Тепелен».

Цікаво, що на початку 2017 року, коли з «Луцьктепла» примусово стягнули перший мільйон із цієї суми, підконтрольне Ігорю Палиці інтернет-видання «Волинські новини» писало:

«Фірма-прокладка «Тепелен», зареєстрована на Кіпрі, з групи «Континіум» (один із власників якої народний депутат України Степан Івахів) провертає аферу, аби незаконно стягнути з ДКП «Луцьктепло» 28 мільйонів гривень, чим планує довести його до банкрутства, аби приватизувати у подальшому. Так, за зверненням компанії «Тепелен» рахунки комунального підприємства заблокували. А через низку схем подвоїли борг. Відтак «Луцьктепло » повинно повернути 28 мільйонів, 14 з яких за просто так».

Ігор Поліщук, який на той час уже встиг побути секретарем міськради і скласти повноваження, обурювався:

«Тобто ці гроші, мільйон гривень, абсолютно незаконної заборгованості, яка виникла за рахунок шахрайських схем, підуть Івахіву на фінансування процедур відкликань депутатів, а могла б ця сума піти лучанам на ремонт якогось двору».

Тоді, після смерті міського голови Миколи Романюка, підконтрольна Ігорю Палиці партія «УКРОП», залучивши трьох депутатів із фракції Радикальної партії і двох – від Блоку Петра Порошенка, перетворилася у міській раді з меншості на більшість. Що дозволило Ігорю Поліщуку стати секретарем ради і виконувачем повноважень міського голови. Опоненти ініціювали процедуру відкликання перебіжчиків. Але так і не зуміли довести її до логічного завершення.

На той час Степан Івахів, співвласник фінансово-промислової групи «Континіум», головний спонсор Блоку Петра Порошенка на Волині, жорстко протистояв Ігорю Палиці, представнику фінансово-промислової групи «Приват», головному бенефіціару партії «УКРОП».

До протистояння з обох сторін були залучені значні людські, фінансові і медійні ресурси. Критика велася на знищення опонентів.

І один з об’єктів критики з боку «УКРОПу» – фірма «Тепелен», яка через суди вимагала від «Луцьктепла» сплати 28 мільйонів боргу.

Засновник цієї фірми – кіпрський офшор, а кінцеві бенефіціарні власники – діти покійного співвласника «Континіуму», нардепа Ігоря Єремеєва – Роман Єремеєв і Софія Єремеєва.


Та вже 13 лютого 2019 року між «Тепеленом» і «Луцьктеплом» була підписана мирова угода.

28 лютого 2019 року мирову угоду затвердив Господарський суд Рівненської області.


Згідно з нею, «Луцьктепло» включно до лютого 2023 зобов’язалося щомісяця віддавати «Тепелену» значні суми коштів, поки не сплатить усі 28 мільйонів 209 тисяч гривень.

Що цікаво: перед тим у фірми змінився засновник: із кіпрського офшору – на офшор із Британських Віргінських островів.

Війна між Івахівим і Палицею закінчилася, і в 2019 році переобраний нардепом Степан Івахів увійшов до депутатської групи Ігоря Палиці «За майбутнє».

А в 2020 році – балотувався від партії «За майбутнє» в депутати Волинської обласної ради.

Балотувався, щоб… депутатом не стати, а залишитися у стінах Верховної Ради.

Як і Палиця, Гузь, Констанкевич, Рубльов. Бо нардепи своїми прізвищеми всього лиш «витягували» на Волині новий політтехнологічний проєкт Ігоря Коломойського.

* * *

Та повернемось, власне, до самої котельні на Карбишева. Цей застарілий теплопостачальний об’єкт, який, до того ж, працює не на повну потужність, жере значну кількість газу, давно став неефективним і тягне «Луцьктепло» у прірву. Від нього давно можна і треба відмовитися.

Як? Знає екдиректор «Луцьктепла» Валентина Малютіна.

«Є цілком можливість біля котельні на Карбишева поставити на землі, яка належить самому «Луцьктеплу», значно меншу модульну котельню, – переконана Валентина Малютіна. –Ми навіть мали підтриму Європейського банку, яка була озвучена навіть у міській раді, що вони готові фінансувати цей захід, оскільки вони розуміють ефективність цього заходу, бо їм теж платоспроможність підприємства дуже цікава. Щоб повернути кредит і отримати якийсь результат, який вони можуть показати від співпраці з Європейським банком. Тобто навіть при відсутності джерел на це все в міському бюджеті, бо це все-таки велике достатньо фінансове навантаження на бюджет, можна було знайти ресурси, які, власне, й пропонувались у попередніх домовленостях. Але треба мати таку, скажімо, волю відмовитись від котельні на Карбишева і рухатися в напрямку економії – зменшення використання самих ресурсів, а не безкінечного збільшення самої вартості тепла, яке на «Луцьктеплі є досить високе».

Цілком реальний проєкт. Але, ризикну припустити, нинішня влада Луцька ніколи на нього не зважиться.

Чому?

Та тому що, як каже ексмер Луцька Богдан Шиба, Ігор Поліщук і його команда яскраво демонструє бізнесовий підхід до міста.

Міська влада Луцька задля власного піару вже витратила майже 13 мільйонів гривень на будівництво на Театральному майдані світломузичного фонтану, який двічі відкривали: першого разу – недороблений – перед місцевими виборами 2020 року, а другого – в травні 2021-го – до Дня Європи в Україні.



Ще 65 мільйонів планують закопати в реконструкцію проспекту Волі.

А на будівництво нової сучасної ефективної комунальної котельні на Карбишева грошей тратити не будуть. Хоча міжнародні фінансові інституції охоче підтримали б цей проєкт. Бо він дозволив би зменшити споживання дорогого газу, що суттєво впливає на формування тарифу за опалення і гарячу воду в Луцьку.

Та міська влада обирає інший шлях – весь час піднімати тарифи і робити гучні заяви, звинувачуючи у всіх цьому керівництво держави.

Святослав ЛЕСЮК (Громадське Інтерактивне Телебачення)