З великої хмари малий дощ.

Ігор Палиця, народний депутат, ексголова Волинської обласної ради, за тиждень до місцевих виборів 2020 року в ефірі телеканалу, підконтрольного Ігорю Коломойському, розказував: «Оце видобуто за тиждень «Волиньприродресурсом». Підприємством, яке належить Волинській обласній раді, тобто всім волинянам». 

«Волиняни про це знають, що їм належить це підприємство?» – перепитала ведуча.

«Хто-хто? Волиняни? Безумовно», – заявив Палиця.

* * *

Комунальне підприємство «Волиньприродресурс» для легального видобутку бурштину створили на початку 2016 року. Ігор Палиця, на той час голова Волинської обласної ради, 2 лютого 2017 року, розказував про грандіозні плани:

«Сьогодні мені надіслали з Держгеонадра спецдозволи на видобуток бурштину і торфу на 20 років: на 51 тисячі гектарів земель покладів бурштину, 9 тисячах гектарів торфу і на 3,1 тисячі гектарів родовищ міді. Ми отримали ресурс, і, якщо не чинитимуть перешкод, на рахунку обласного бюджету буде не менше 500 мільйонів, які підуть на потреби громади. А я сподіваюсь, що Волинь отримає до мільярда гривень».


Казав пан – кожух дам, і слово його тепле.

Ігор Палиця, бізнес-партнер Ігоря Коломойського, на той час голова Волиньради, 9 квітня 2016 року заявив:

«Нікому, ні одній приватній компанії дозвола на розробку бурштина надаватися не будуть. Волиняни у вигляді Волинської обласної ради через своїх представників повинні контролювати кожен рух, який відбувається з корисними копалинами у Волинській області».

Андрій Линдюк, ексголова Маневицької райдержадміністрації, в ефірі ГІТу вже у 2021 році коментував:

«Я заходжу в публічну кадастрову карту, яка зараз гарно доступна для всіх, і дивлюся: бац, а цей завод на приватній землі. Це приміщення, де цей бурштин типу переробляється, в приватній власності».

Ми вирішили поцікавитися, чи справді видобутком бурштину на Волині займається комунальне підприємство, і – головне – скільки з обіцяного Палицею мільярда гривень від видобутого бурштину вже надійшло в обласний бюджет.

Нагадаю, комунальне підприємство «Волиньприродресурс» створили на початку 2016 року.

А через два роки, 31 січня 2018 року, створили приватне ТОВ «Надровидобування». Його засновником на той час був громадянин Польщі Василь Владика. Зареєстрували його у Вінниці.


Саме ТОВ «Надровидобування» копає сьогодні бурштин на Волині. Як генпідрядник комунального підприємства «Волиньприродресурс».

Ще раз: комунальне підприємство взяло генеральним підрядником приватну фірму, яку створили на два роки пізніше, ніж власне «Волиньприродресурс». І віддає цим фірмачам 50 відсотків чистого прибутку. Офіційно.

Ігор Палиця на пресконференції 7 вересня 2017 року заявив:

«Тоді всі зрозуміють, кому належать надра: не якимось фінансовим корпораціям чи компаніям зі Львова, з Києва, з Волині, а належить народу. І народ має добувати і мати прибуток від цього».

* * *

15 лютого 2017 року, коли у приміщенні Волинської обласної ради проводили обшуки, Ігор Палиця, на той час голова Волиньради, у фейсбуці написав:

«До кінця цього року волинський бюджет має додатково отримати мінімум мільярд гривень від видобутку бурштину, і обов'язково отримає, як би і хто нам не заважав!»

Через кілька днів Палиця свій пост із соцмережі видалив.

Але зараз – не про те.

Обшуки проводили в офісі КП «Волиньприродресурс», що розташований у приміщенні Волинської обласної ради.

Печерський райсуд міста Києва надав дозвіл на них у зв’язку з розслідуванням Генпрокуратурою кримінального провадження за фактом зловживання службовим становищем чиновників Держгеонадара. Ті видали «Волиньприродресурсу» чотири ліцензії на 20 років користування надрами з метою «геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ бурштину» на Волині.

Посадовці Державної служби геології та надр України видали спеціальні дозволи «Волиньприродресурсу» без аукціону.

62 мільйони гривень за спецдозволи заплатило столичне ТОВ «Завод «Ізумруд», яке займається виробництвом ювелірних виробів. До цього підприємства причетна група «Приват» і олігарх Ігор Коломойський, з яким Ігор Палиця перебуває в тісних бізнесових зв’язках, хоч як би він це не заперечував.

Ігор Палиця на пресконференції 7 вересня 2017 року заявив:

«І правильно, що було сплачено цих 62 мільйони, тому що ми боремося за мільярди, десятки мільярдів. Но й тут ми змогли зекономити гроші обласного бюджету».

Під час обшуку в офісі «Волиньприродресурсу» знайшли не підписаний договір на здійснення спільної діяльності та інвестування від 1 червня 2016 року комунального підприємства «ВОЛИНЬПРИРОДРЕСУРС» із ТОВ «АМБЕР-ІНВЕСТ». Запам’ятайте цю назву.

Але позов до суду на повернення родовищ у власність держави прокурори надіслали на місяць пізніше встановленого законом терміну. Випадково недогледіли.

І всі суди, аж до Верховного суду України, відмовилися скасовувати «Волиньприродресурсу» ліцензії.

Тож уже з березня 2019 року «Волиньприродресурс» зміг відновити діяльність. А у жовтні 2020-го, за два тижні до місцевих виборів, у Волиньраді хвалилися першою тонною видобутого на Волині бурштину.

І тут виконувач обов’язків директора Анатолій Капустюк проговорився:

«Комунальне підприємство залучило до генпідрядних робіт генпідрядну організацію – ТОВ «Надровидобування». На даній організації більше 60 людей. Це те, що я знаю».

Зовсім по-іншому розповідає підконтрольний Ігорю Палиці місцевий телеканал (обережно, фейк!): «Увесь бурштин, виставлений на аукціон, видобули працівники комунального підприємства «Волиньприродресурс».

Андрій Линдюк, ексголова Маневицької райдержадміністрації, підсумовує:

«Тобто земля у приватній власності, завод, де це робиться, у приватній власності, працівники, які найняті, – не комунального підприємства «Волиньприродесурс». Це повністю приватне підприємство. І тих працівників, яких приймали, приймали у приватне підприємство».

А ось що казав Ігор Палиця про отримані «Волиньприродресурсом» дозволи (пресконференція 7 вересня 2017 року):

«Щодо дозволів – відрізняються вони одним, що у «Волиньприродресурсу» дозвіл на промислову розробку на 20 років видобутку, а в інших приватних компаній – на розвідку. От все, чим відрізняються дозвола».

Андрій Линдюк, ексголова Маневицької райдержадміністрації, заперечує:

«Не добувають. В нас добутку нема. Ліцензій на добуток немає. В нас ліцензії на геологорозвідку. І розвідували, викопали тонну бурштину. Поки досліджували. Отаким чином воно є. І тому поки ці дослідження робили, то стільки отримали. Але так: земля – це в комунальній власності. Це добре, це прекрасно, це супер. Але все інше – це в приватній. А ми ж розуміємо, що витрати в приватному підприємстві можна показати, порахувати, ну...» (сміється)


* * *

На сесії Волинської обласної ради 2 лютого цього року Анатолій Капустюк, виконувач обов’язків «Волиньприродресурсу», претендуючи стати керівником коммунального підприємства на постійній основі, не соромлячись, зізнавався, що завод із вимивання бурштину від землі, побудований у селі Прилісне неподалік від Маневич, належить саме йому.

«Завод, який знаходиться в селі Прилісне на вулиці Центральна, 79, його орендує генпідрядник, який проводить роботи на підставі договору з КП «Волиньприродресурс». Даний завод було надано ТОВ «Надровидобування» на умовах оренди в 2020 році, був укладений договір оренди. З приводу власника. Власником цього заводу – це так, дійсно, є я – як фізична особа. Конфлікту інтересів немає, тому що я його здаю не комунальному підприємству, а генпідряднику», – сказав Капустюк.

Він додав:

«В принципі, генпідрядник може вибрати будь-яке інше приміщення, будь-який інший завод для свого розміщення. Але, в принципі, буде завод обладнаний, так як ви могли подивитися, всіма заходами по безпеці, два контури охорони, камерами, сховищами і технічними можливостями для розміщення такого підприємства і подальшого розвитку».

Тобто фізична особа Капустюк здає в оренду спеціально побудований завод приватній фірмі, яка копає бурштин, малює їй пристойні суми за оренду. Приватна фірма закладає кошти від оренди у свої видатки і вимагає сплати цих сум від «Волиньприродресурсу». І керівник «Волиньприродресурсу» Капустюк підписує платіжки, щоб фізична особа Капустюк збагачувалася на оренді.

Лише у 2020 році пан Капустюк отримав від оренди заводу 677 тисяч 727 гривень.

* * *

Але й це ще не все. Згідно з декларацією тепер уже повноправного директора КП «Волиньприродресурс» Анатолія Капустюка, завод із збагачення та переробки бурштину в селі Прилісне, адмінбудівля, насосна станція, як і земля під ними, сьогодні належать саме йому. А раніше він ділив ці об’єкти з Ігорем Хоминим. 50 на 50.

У 2020 році, судячи з декларації Капустюка, Хомин зробив йому подарунок у негрошовій формі вартістю 5 мільйонів гривень.

Який щедрий товариш у пана Капустюка! Невже він нічого не отримав взамін?

До речі, з вересня 2020 року до 28 січня 2021 року Хомин був єдиним засновником ТОВ «Надровидобування», приватної фірми, яка числиться генпідрядником коммунального підприємства «Волиньприродресурс».

У 2019 році Анатолій Капустюк продав Ігорю Хомину цінні папери та корпоративні права, який заплатив йому 200 тисяч гривень. Того ж року Капустюк отримав 400 тисяч гривень за цінні папери і корпоративні права від В’ячеслава Шалигіна.

Капустюка, Хомина і Шалигіна пов’язує участь у ТОВ «ЕКОЛОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА БУДІВНИЦТВО», скорочено «Екотехбуд».

Основна діяльність цього підприємства – «Добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів». Зареєстроване в Києві. Статутний капітал – 4 мільйони гривень.


В’ячеслав Вікторович Шалигін має в ньому 24 проценти.

10-ма відсотками статутного капіталу володіє ТОВ «Амбер-інвест».

До лютого 2021 року одним із засновників цієї фірми був уже знайомий нам компаньйон Капустюка – Ігор Хомин. Він же до липня 2020-го був керівником «Екотехбуду».

Серед бенефіціарних власників цієї ТОВки до вересня 2019-го був і Анатолій Капустюк.

А «прославилося» «Екотехбуд» тим, що у 2017 році отримало ліцензії на видобуток бурштину на 429 гектарах площ у Коростенському районі Житомирщини, чим викликало велике обурення місцевої громадськості. Тож спеціальні дозволи анулювали через суди.

Але зараз не про це.

Я просив вас запам’ятати назву фірми «Амбер-інвест». Саме це товариство з обмеженою відповідальністю, в якому Анатолій Капустюк і засновник, і директор, і кінцевий бенефіціарний власник, мало намір стати генеральним підрядником із видобутку бурштину для КП «Волиньприродресурс».

Але після обшуку слідчими Генпрокуратури офісу «Волиньприродресурсу» 15 лютого 2017 року ініціатори створення комунального підприємства відмовилися від цього замислу і… призначили Капустюка заступником директора КП «Волиньприродресурс».

Цікаво, що до жовтня 2020 року співвласником Капустюка був Ігор Ярославович Хомин, зареєстрований у місті Коростень Житомирської області. Він мав половину акцій «Амбер-інвест». Але тепер компанія зі статутним капіталом 10 мільйонів гривень і юридичною адресою: Луцьк, вулиця ПотебнІ, 48 повністю належить Анатолію Капустюку.


Тобто пан Хомин подарував панові Капустюку віртуальні 5 мільйонів? Чи все-таки реальні, забезпечені майном заводу із переробки бурштину у Прилісному?

Капустюк стверджує, жодної діяльності фірма «Амбер-інвест» наразі не веде. То навіщо йому 100 відсотків її статутного капіталу?

У жовтні 2019 року Анатолій Капустюк навіть претендував на посаду голови Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. Він подав електронну декларацію, в якій сума грошових активів його і його родини у понад 10 разів перевищила суму спільних доходів.

На керівника Держслужби пан Капустюк не підійшов, а ось на очільника комунального підприємства, яке працює на його особисте збагачення і збагачення його оточення – цілком. Принаймні 38 із 64-х депутатів Волиньради бізнесові оборудки Анатолія Капустюка не бентежать.

Коли ж ми прямо запитали про конфлікт інтересів пана Капустюка в керівництва Волинської обласної ради, керуючий справами Дмитро Дубняк намагався заперечити факт, який сам же Капустюк оприлюднив.

– Він не власник ні заводу і не має відношення до даного заводу, – сказав Дубняк.

– Він це казав на сесії обласної ради: «Так, я власник заводу, як фізична особа».

– На цій сесії?

– Так. На останній сесії.

– Наскільки я володію інформацією, він не є власником. Там інший власник, – стояв на своєму Дубняк.

Що ж, ще раз нагадаємо пану Дубняку, а заодно голові Волиньради пану Недопаду, що говорив очільник КП «Волиньприродресурс» Анатолій Капустюк на сесії Волиньради 11 лютого. Невже до 5 березня вони про це забули? Чи пропустили мимо вух?

«З приводу власника. Власником цього заводу – це так, дійсно, є я – як фізична особа. Конфлікту інтересів немає, тому що я його здаю не комунальному підприємству, а генпідряднику».


Залишається питання. А навіщо панові Капустюку працювати на коммунальному підприємстві, де він за рік отримав якихось 113 тисяч 161 гривню?

Щоб здавати в оренду завод і отримувати майже 700 тисяч? Він зберігає готівкою 5 мільйонів гривень, 280 тисяч доларів і 60 тисяч євро. Цих грошей вистачить на прожиття йому, його сім’ї, дітям і онукам.

Невже видобуток бурштину – це таке хобі Анатолія Анатолійовича?

* * *

ТОВ «Надровидобування», яке копає бурштин під прикриттям коммунального підприємства «Волиньприродресурс», нагадаю, засноване в січні 2018 року громадянином Польщі. У жовтні 2019-го воно змінило прописку на вінницьку, і лише наприкінці травня 2020-го «переїхало» у Прилісне.

Тепер засновником, керівником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Надровидобування» значиться житель Київщини Віктор Анатолійович Клепка.

Віктор Клепка – власник 70 відсотків акцій ТОВ «КОМПАНІЯ «АГРОТЕХ», ще 30 відсотків її належить кіпрському офшору. Основний вид діяльності цієї фірми – Рекламні агентства.

Клепка до червня 2017 року очолював ТОВ «ЦЕНТР МЕДИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ТА САНАТОРНО-КУРОРТНОГО ЛІКУВАННЯ «ЗАКАРПАТТЯ». Ця фірма, яку заснували у 2012 році Олег і Павло Сухачови із Краматорська, що на Донеччині, зареєстрована у Києві. Її основним видом є «Діяльність лікарняних закладів», а серед інших зазначено «Добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів». Тож, певно, пан Клепка знається не тільки на рекламі, але й на видобуванні.

* * *

27 листопада 2020 року, після другого аукціону з продажу волинського бурштину, підконтрольний Ігорю Коломойському телеканал розповідав:

«Загалом на двох аукціонах вдалося продати майже 900 кілограмів сонячного каменю на загальну суму майже 26 мільйонів гривень».

А ось місцевий волинський телеканал, підконтрольний Ігорю Палиці, увесь виторг з аукціону взагалі «відправив» в обласний бюджет. Хоча це – несусвітня брехня: «За два місяці активної роботи підприємства і внаслідок двох аукціонів вдалося залучити в обласну казну близько 26 мільйонів гривень».

Цю інформацію на «Аверсі» озвучили 28 листопада 2020 року.

А ось що казали 26 березня 2021-го, вже після четвертого аукціону:

«На цю пору підприємство «Волиньприродресурс» в загальному від продажу бурштину вже залучило 23 з половиною мільйона гривень».

На пальцях: грудень, січень, лютий, березень – чотири місяці.

За чотири місяці і ще після двох нібито успішних аукціонів загальний виторг від продажу бурштину не зріс, а зменшився – на 2 з половиною мільйони: з 26 мільйонів до 23 з половиною мільйонів гривень.

* * *

Після першого аукціону 15 жовтня 2020 року ініціатор створення «Волиньприродресурсу» нардеп Ігор Палиця заявив:

«Якщо сьогодні 200 мільйонів у рік – обласний бюджет розвитку, то ми очікуємо від того, що буде продаватися бурштин, видобуватися цивілізованим способом – до мільярда гривень на рік. А це школи, садочки, лікарні, дороги».

Чого не скажеш перед виборами?! Та коли настав час звітувати про надходження до обласного бюджету, красномовного спікера вже ніхто не бачив. Натомість очільник КП «Волиньприродресурс» Анатолій Капустюк 11 лютого 2021 року з трибуни сесії Волиньради виправдовувався:

«На кінець четвертого кварталу було на рахунок Волинської обласної ради сплачено 250 тисяч. Зараз, після закриття річної звітності буде наступний платіж, який ми будемо на рахунок з прибутку Волинської обласної ради платити».

Він додав:

«По результату по підприємству було дуже багато заборгованості. І на кінець минулого року сума заборгованості становила більше 6 мільйонів. Всі ці 6 мільйонів за рахунок реалізації як торфу, так і бурштину були повністю виплачені усім контрагентам. Деякі боргові зобов’язання накопичувалися у 2017, 2018-му, 2019 роках, вже були простроченими, і ми змушені були їх всі покрити».

Андрій Линдюк, ексголова Маневицької райдержадаміністрації, в ефірі ГІТу прокоментував:

«Ще у вересні місяці, до виборів (я прогнозував, що так і станеться, бо це треба було до виборів зробити гарну картинку по місцевих ЗМІ і по деяких загальнонаціональних): подивіться, єдине підприємство, ми найкраще, ох зараз ми будемо мати мільйони, мільярди і так далі, бо ж податків скільки буде надходити. І продали першу тонну. Коли продали цей весь бурштин, то за минулий рік місцевий бюджет по статті від бурштину (ПДФО ми поки що вбік поставимо, це підприємство), суто від бурштину і того, що нам казали, які ми будемо мати мільйони, бюджет Маневицької громади отримав 18 тисяч 700 гривень. Але ж нам кажуть так: але це ж тільки перша тонна, тому що вона перша. За інших дві буде в лютому, ми сплатимо. Ну побачимо, скільки буде в лютому».

А тепер проста арифметика. З того, що нарозказували підконтрольні Ігорю Палиці ЗМІ.

Лише на першому аукціоні продали бурштину на понад 20 мільйонів гривень.

На другому – майже на 4 мільйони 200 тисяч.

На третьому – на 2 з половиною мільйона.

На четвертому – 26 березня 2021 року – майже на 2 мільйони 100 тисяч.

Разом – це майже 29 мільйонів гривень.

Але, крім того, між третім і четвертим аукціоном продали бурштину на понад 13 мільйонів.

Цим похвалився сам Капустюк.

Цікаво, правда ж? Лише на першому аукціоні вторгували 20 мільйонів. На третьому і четвертому загалом – менш ніж 5 мільйонів, а між третім і четвертим, без жодної конкуренції – на 13 мільйонів. Бо продавали тим, кому треба, і за цінами, які треба?

А як же заява Ігоря Палиці, що все має бути прозоро?

«Це все має бути продано офіційно на біржі, а гроші – чистий прибуток – має піти у волинський обласний бюджет», – заявляв свого часу Палиця.

Далі. 13 плюс 29 дорівнює 42.

Отже, на перше квітня «Волиньприродресурс» вторгував від продажу бурштину щонайменше 42 мільйони гривень. Скільки з цих грошей пішло до бюджету Волині чи місцевих бюджетів?

Цього вам не скаже ніхто.

І як тут не згадати Анатолія Капустюка, який після першого бурштинового аукціону запевняв:

«Результат нашої діяльності – це кошти, які надходять до обласного бюджету, а відповідно ними фінансуються соціальні проєкти: садочки, лікарні, інше».

Олександр Свирида, політик, нардеп ІІІ скликання, в ефірі ГІТу коментував:

«О! В свій час обіцяли мільярдами завалити Волинську область (усміхається). Чітко було сказано: 50 відсотків доходу від підприємства піде в обласний бюджет. Тому цікаве питання. А яка там цифра в обласному бюджеті по доходах? Призначення директора. Він мав, як на мене, першим чином сказати, скільки. Тому що є фінансовий план підприємства. Він мусить бути розглянутий і прийнятий. Скільки планується добути бурштину і скільки грошей має бути в обласному бюджеті? Ключове питання. Скільки має одержати область грошей від того».

Пам’ятаєте, як розпинався очільник партії «За майбутнє» перед місцевими виборами 2020 року?

«Палиця хотів показати, що надра належать народу і що гроші від цього мають іти не в кишені комусь, а в обласний бюджет», – говори Ігор Палиця про себе в третій особі.

Ми намагалися допитатися в нинішніх керівників Волинської обласної ради, а скільки ж отримає від видобутку бурштину обласна скарбниця.

Григорій Недопад, голова Волиньради, на пресконференції 5 березня 2021 року буквально говорив:

«Скажу відверто, комунальне підприємство почало працювати фактично в кінці осені. Тому про якісь фінансові плани і взагалі про надровидобування, говорити про те, що вони роблять, – це свого роду лотерея. Є відведені зем ельні ділянки для них, щоб вони там проводили господарську діяльність. І повірте, але, на жаль, не може спрогнозувати наше комунальне підприємство, скільки буде видобуто там того сонячного каміння і в подальшому буде реалізовано, по яких цінах».

А заступник голови Волиньради Григорій Пустовіт взагалі договорився до того, що головне – не скільки отримає обласний бюджет від видобутку сонячного каміння, а головне те, що почався легальний видобуток бурштину.

Олександр Свирида підсумовує:

«Тобто, я так розумію, ніяких мільярдів обласний бюджет не одержить, тому що все вже розподілено. Тільки не для обласного бюджету».

Нагадаємо слова Ігоря Палиці, сказані ним 26 травня 2017 року:

«Мені не раз говорили: «Нащо ти відводив на комунальне? Краще б ти відвів на приватне, і не було б ніяких питань».

А тепер серйозно. За останній рік на державному підприємстві «Волиньторф» звільнили понад 100 працівників. Підприємству не вистачає площ, де можна видобувати торф. А в КП «Волиньприродресурс» вони є.

Прогнозую, що вже найближчим часом «Волиньторф» збанкрутує і піде за безцінь у приватні руки. І ці приватні руки стануть так званим інвестором для видобування і переробки торфу на брикети для КП «Волиньприродресурс».

А там далі з’являться, якщо вже не з’явилися, якісь приватні «Роги й копита» чи «Мідь Волині». Не важливо, як назвуть цю темну фірму, але вона почне спільно з КП «Волиньприродресурс» добувати на Волині мідь.

І пан Пустовіт буде казати, що головне – не в чию кишеню йдуть прибутки, а головне – легальний видобуток. А пан Недопад стверджуватиме, що мідь – то лотерея.

Пам’ятаєте, була така нібито лотерея з наперстками на всіх вокзалах у 90-х. Крутили махінатори наперстки і оббирали довірливих людей.

А як же «школи, садочки, лікарні, дороги», про які так турбувався перед місцевими виборами 2020 року Ігор Палиця?

Частину шкіл і лікарень позакривають. Вже закривають! Лікарів, медсестер, учителів на біржу відправлять… Щоб укола отримати, люди змушені будуть їхати за 30 кілометрів, а дітей на таку ж віддаль шкільним автобусом возитимуть.

І як тут не згадати слова Ігоря Палиці, сказані ним ще у 2016 році!

«І хочу запевнити вас всіх: винесуть нас люди. Винесуть. Тому що коли зрозуміють, що ми працюємо не на них, а на себе, а якщо навіть не на себе, а закриваємо очі на тих, хто краде – нікому не буде пощади».

Золоті слова. Це чи не єдиний випадок, коли я повністю згоден з Ігорем Петровичем.

Святослав ЛЕСЮК (Громадське Інтерактивне Телебачення)