У суботу, 19 березня, стало відомо, що 11 співробітників білоруського посольства покинули Україну. Виїзд білоруських дипломатів викликав певні хвилювання, особливо на тлі інформації про те, що до кордону з Україною виведено 10 білоруських батальйонно-тактичних груп.

Колишній дипломат, старший науковий співробітник Центру нових ідей Павло Мацукевич розповів, чи збирається Білорусь евакуювати своє посольство у зв’язку з рішенням про введення білоруських військ в Україну та чого очікувати найближчим часом. Інтерв'ю з ним опублікувало булоруське опозиційне видання «Наша ніва».

Передруковуємо його повністю.

– За день до нападу Росії на Україну всі російські дипломати покинули країну. Зараз ми спостерігаємо масовий виїзд білорусів. Про що це може свідчити?

– Я ще не бачив новини про те, що Білорусь евакуює своє посольство. На офіційному сайті посольства Білорусі в Україні про це поки нічого немає.
Сама евакуація була б логічною, адже в країні війна, а Київ під обстрілом. Переважна більшість країн вже давно евакуювали своїх дипломатів.
Знову ж таки, виїзд та евакуація дипломатів не є таємницею. Існує дипломатична процедура: якщо посол залишає країну, де він працює, посольство зобов’язане повідомити МЗС країни про те, що в цей період посла не буде, а дипломат буде виконувати функції тимчасового повіреного. Що стосується евакуації, думаю, буде відповідна примітка.
Це не те, що потрібно приховувати.

– Але якщо припустити, що таке рішення ухвалено, чи означає це, що Білорусь планує військове вторгнення в Україну?

— Це, звичайно, може бути симптомом.
Але мені здається, що це більше говорить про те, що російські війська планують штурмувати і бомбити Київ. А оскільки лукашенко є союзником путіна в цій брудній справі, білоруська сторона може знати більше, і це змушує їх евакуювати своїх дипломатів.
Це легко уявити. Російські війська наступають. Потихеньку зупиняються, тягнуть час, поповнююють запаси, але якось просуваються. І, судячи з того, що говорить путін, він ще не відмовився від своїх планів захопити Україну. Незважаючи на те, що війна затягується, кількість загиблих зростає, міста перетворюються на руїни.
Мабуть, це в російсько-радянських традиціях – трупами та руйнуваннями прокладати шлях до їхніх сумнівних перемог.
Але не можна забувати, що американці з Білорусі вже місяць, як евакуювали своє посольство. Очевидно, з міркувань безпеки, вважаючи, що конфлікт може вийти на територію Білорусі. Вони ухвалили таке рішення, хоча війни в Білорусі ще немає.

– Лукашенко до останнього заперечував введення білоруських військ в Україну. Чи може щось підштовхнути його зараз змінити це рішення?

– Я не виключаю, що таке рішення буде ухвалене в Білорусі і якийсь військовий контингент може брати участь у цій війні на боці Росії. Я просто думаю, що це рішення навіть не в компетенції білоруської влади.
Якщо відповідний наказ буде отримано з кремля, лукашенку нічого не залишиться, як виконати цей наказ. Інакше це завершить його політичну кар’єру на посаді керівника цієї території, де вже присутні російські військові.
Так, він би цього не хотів, це пов’язано з ризиками дестабілізації суспільно-політичної ситуації, але це не від нього залежить.

– А наскільки Росія зацікавлена ​​в присутності білоруських військ на території України?

– Я думаю, що кремль наразі задоволений роллю Білорусі. Наша країна для росії – це плацдарм, сховок російських військ, територія, з якої ведеться наступ і обстріл України (зокрема, Чернігівсько-київський напрямок), місце зализування російських ран (лікування російських солдатів, яких тут годують і напувають). І друга роль – це роль переговорної платформи.
У Росії, на мою думку, ще достатньо власних резервів для війни з Україною. Вони розуміють, що участь білоруських військових у цій операції може дестабілізувати ситуацію в самій Білорусі. Це створить набагато більше проблем для російських військ у Білорусі в плані їх пересування, ротації, маневрів.
Тому Кремль задовольняє роль лукашенка як людини, яка забезпечує плацдарм і представляє Білорусь як переговорний майданчик. Хоча насправді наша країна не є майданчиком у сенсі миротворчості, це лише адреса, за якою відбуваються ці переговори.
Але все може змінитися. І це не від нас залежить. Ми пішаки. І були тими пішаками. Навіть найсерйозніші білоруські чиновники, такі як Макей (Володимир Макей – міністр закордонних справ Білорусі – ред.), нічого не знали і вважали, що ми проводимо навчання «Союзна рішучість-2022», що війська підуть, як він заявив, до останнього танка і солдата. Але за лаштунками цих навчань готувалася наступальна операція, готувалося вторгнення.
І весь масштаб катастрофи для нас у тому, що якби не Білорусь як плацдарм для цієї операції, війна не набула б такого масштабу. Цей напад на Київ був би неможливим. Максимально обмежилися би Луганською та Донецькою областями.
І кожен день війни, жертви, руйнування – це все на совісті білоруської влади.
Принаймні, жертви і руйнування, які йдуть із території Білорусі.