Пшемислав Ліс-Маркєвіч, громадянин Польщі, правник, український філолог, перекладач української літератури, засновник Познанського товариства імені Івана Франка, описав дії ділків на українсько-польському кордоні, які організували масове ввезення авто з ЄС, чим перешкоджають надходженню в Україну гуманітарної допомоги.

Передруковуємо його допис із фейсбуку.

«Я тепер в Україні, приїхав до друзів. Але аби сюди добратися, треба перетнути кордон. Я вибрав пункт пропуску« Ягодин-Дорогуськ». Дуже здивувався, коли виїхав з Холма, бо майже відразу почалася черга. Згодом почув від першого польського поліціанта – черга – 14 кілометрів, треба чекати 3, 4 дні.

Перш ніж дізнався, чого вишикувался черга, я помітив суцільні ряди легкових автомобілів на тимчасових державних знаках одної держави. Державні знаки теж нагадували якісь ряди. Справилося враження, що хтось купив кілька десятків автомобілів в одному литовському, німецькому, польському місті та їх там оформив. З польськими державними знаками я не мав сумніву, вони були упорядковані за воєводствами. І стало зрозумілим, що це не оформляли поодинокі фізичні особи, а все пішло гуртом, через підприємців. За рядом автівок з Литви стояв ряд з Німеччини, згодом з Бельгії, наступна: Польща. Захаращене було узбіччя і смуга в бік кордону. Що мене ще здивувало. Немаленька кількість чоловіків, одягнених у кольорові жилети. Проте якщо вони були би з наших служб, було би написано, що це за служба. Я зрозумів, що тут коїться щось зорганізоване і масштабне. Мені згодом сказав поліціант, що українці завозять гуртом автівки без розмитнення. Він терпко констатував, що такий собі вигадали бізнес на війні. Каже, що Україна чоловіків призовного віку не випускає, але це якось до тих, що гуртом завозять ті автівки, не стосується. Вони виїжджають, заїжджають, виїжджають.

Я спробував стояти в черзі. Майже відразу зрозумів, що там, де я зупинився, працює «оперативна група» під приводом дядька в жилеті. Раптом автомобілі рушили, я теж. Відразу мені закрив дорогу чоловік з дитиною на руках. Між мене та автами, що хвилину тому стояли прямо перед мною, хотіли вклинитися три інші автомобілі. Я відкрив вікно і кажу чоловіку з дитиною на руках, щоб він мені дороги не закривав, бо я не пускаю тих трьох автомобілів у чергу перед собою і він має відійти, бо я його бампером перештовхну вперед. Він не послухав. Я рушив поволі, і він дійсно був змушений відступати. Раптом навколо мене вигулькнула купа бандитів під проводом дядька в жилеті і почали валити мені кулаками об капот та шиби. Горланили, галасували. Усі вони – українці. Вікно було відкрите, я кажу: вимітайтеся, я їду, не будете інших пускати поза чергою. Дядько в жилеті мені говорить, що він мені поріже шини. Я дзвоню в поліцію. Кажу поліціянтці, що мене тут обступила група агресивний українських бандитів, трощать мені автомобіль, погрожують мені, що поріжуть шини. Жінка каже, що не чує, я пояснюю, що то ті бандити створили такий гомін. І кажу, що тут править українська мафія, яка заводить свої бандитські порядки.

Я говорю до них: «Ти поляку трощиш авто? Такий ти герой? Кидайся з кулаками на рашистські танки! Ріж шини російським БТРам. Вали в Маріуполь, Херсон, чого ти дебошуєш у Польщі? Я маю зрозуміти, що ми вас сюди мільйонами пустили, щоб ти різав полякам шини?»

Українська мафія зорганізована в Києві на державному рівні. Використовує співчуття поляків і наївне до себе ставлення, аби нажитися на війні. Українські бандити. У Польщі. Це ж загроза для нашої безпеки.

Між січнем та квітнем 2022 року я заробив найменше за всі роки своєї практики. 90% правової допомоги я надав українським громадянам безоплатно, я їздив по Польщі за свої кошти. Я працював усі вихідні. Я не нажився на війні. А ненажерлива бандитська київська олігархія кинулася наживатися на своїх навіть за рахунок того, що частина поляків зненавидить українців. Так, як ті польські поліціянти, що там стоять і їм це все не вкладається в голову. Я на викликану поліцію не чекав, хоча вони до мене дзвонили, бо мені треба було швидко переїхати на інший пункт пропуску. Я таки не встиг до комендантської години і що коїлося після 23.00 на блокпостах… – це окрема історія. Але тепер шкодую, треба було сфоткати ті бандитські українські морди і згодом показати їх поліціянтам пальцем.

Я проти колективної відповідальності і мені далі шкода жертв війни і я далі буду допомагати, здебільшого людям із заходу України, які тут лишилися і яким, мабуть, буде важко через економічну кризу. Але скільки поляків вирішить, що ніколи більше не допоможе з нічим? Перших тридцять хвилин після цього ошелешення я сам собі сказав, що в мені вмерло будь-яке співчуття для України та українців, що мені більше нецікаво, що там відбувається. Але я заспокоївся після години.

Під час очікування на іншому пункті пропуску я читав новини і прочитав, що Україна хоче стати повноправним членом ЄС вже 2024 року. Я згадав цей мафіозно-бандитський жах з кордону. Куди? Який ще ЄС? Про що ви сните? Ви краще додивіться, щоб вам не припинили постачання зброї. Бо якщо на кордоні вчора був би якийсь спостерігач, звіт накатав би для України маловтішним. ГУМАНІТАРКА не могла проїхати, чуєте? Люди на Великдень їхали і в Страсну П’ятницю мали стояти 4 дні? ЖАХІТТЯ!

Скільки я вже прожив тих українських жахів на польському кордоні? Від дев’яностих років вічний, суцільний срач і завжди з вини ваших керманичів. ФЕ!

Якщо комусь неприємно, що я пишу про українських бандитів та українську мафію, бо можна просто м’якше про бандитів та мафію, я скажу так: я пишу те, що хочу і що вважаю доцільним. Це були українські бандити в Польщі і українська, керована з Києва, мафія в Польщі. Політичної коректності в мені не було ніколи. Існує ймовірність, що я власне тим бандитам два місяці тому толкував безкоштовно правила заїзду до Польщі і правила перетину кордону, аби було простіше. А чим завершиться, шановні українці, цинічне використання доброти поляків, ой, я вам не раджу переконатися на своїй шкурі. Ми не такі миролюбні і терплячі, як ви, зокрема ті з заходу України. А як теперішня влада ставиться до інших біженців (сирійців, афганців) на польсько-білоруському кордоні, волосся дибки. Вони там умирають. Ви дивіться, щоб ви не стали такими біженцями, як вони. Ви краще приборкайте своїх ненажерливих вепрів».

Нагадаємо, з 25 квітня легкові автомобілі, що ввозяться для особистих потреб, будуть оформлятися тільки на шести пунктах пропуску. Законодавство Євросоюзу не дозволяє створювати окремі смуги для гуманітарних вантажів. Тому проблему вирішуватимуть на пунктах пропуску з українського боку.