Українці вважають важливими права й інтереси громадян, але водночас надають перевагу сильній державі та не вбачають вчасні й демократичні вибори першочерговим завданням після завершення воєнного стану. Водночас після початку повномасштабного вторгнення російської федерації звички медіаспоживання серед українців значно змінилися: більшість отримує новини з онлайн-джерел, зокрема, соцмереж та месенджерів. 

Про це свідчать дані соціологічного дослідження, проведеного у липні Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення Громадянської мережі «Опора».

Так, 58% опитаних вважають, що для України зараз найважливішим є сильний лідер; 79% думають, що Президент має втручатися у діяльність парламенту та уряду (для посилення оборони); а 62% — що на час війни навіть конструктивна критика влади є недопустимою.

Натомість 32% респондентів вказали,, що навіть зараз має зберігатися політична конкуренція; за чіткий розподіл повноважень виступають 16%; а прихильниками демократичної системи позиціонують себе 14% опитаних.

Водночас 41% вважає, що за жодних обставин влада не може порушувати закони.

Якщо звести ці твердження в єдиний індекс «Сильна держава / сильне керівництво vs демократична система і плюралізм», то у результаті 64% респондентів надають перевагу сильній державі та керівництву і лише для 16% пріоритетами є демократія та плюралізм. Решта — 20% — отримали проміжний бал, що свідчить про невизначеність або суперечливість їхніх поглядів.

Серед усіх респондентів 48% вважають, що зараз потрібно враховувати права та інтереси громадян, навіть якщо вони розходяться з інтересами держави, а за пріоритетність інтересів держави виступили 40% опитаних. 57% респондентів вважають, що на період війни влада має притягати до відповідальності громадян за «шкідливі» для держави погляди, тоді як 37% переконані, що будь-хто повинен мати можливість публічно висловлювати свою позицію, не боячись переслідувань влади.

Заборону діяльності політиків і партій, підозрюваних у співпраці з росією, за першої підозри навіть без юридичних доказів підтримують 47% респондентів, а 46% вважають, що така заборона можлива лише за наявності надійних юридичних доказів.

Проведення вільних і чесних виборів після завершення воєнного стану вважають необхідним 40% опитаних, а от для 52% це питання є менш пріоритетним. Навіть серед респондентів, які віддають перевагу демократії і плюралізму, 43% вважають це питання не першочерговим. Водночас серед прихильників сильної держави / сильного керівництва 39% наполягають на вчасних виборах.

«Як бачимо, проведення виборів у свідомості громадян слабко пов’язане із їхніми установками щодо «сильної руки» чи пріоритетності «демократичного врядування», – роблять висновок соціологи.

Щодо притягнення до кримінальної відповідальності за співробітництво з окупантами, то думки опитаних стосовно різних категорій населення розділилися. Так, 69% респондентів вважають, що потрібно покарати тих, хто обійняв керівні посади в окупаційній адміністрації. Стосовно інших категорій ситуація менш однозначна і залежить від контексту. Наприклад, коли йдеться про лікарів, які погодилися надавати медичну допомогу за російськими стандартами, 66% вважають, що їх не потрібно притягувати до відповідальності.

Липневе дослідження підтверджує висновки травневого опитування ОПОРИ щодо специфіки медіаспоживання українців в умовах війни — наразі домінують онлайн-канали інформації (особливо Telegram і YouTube), що свідчить про кардинальну трансформацію медіаландшафту. Попри критику онлайн-каналів через засилля фейків та дезінформації, населення доволі сильно довіряє інформації, опублікованій там, і відзначає низку інших переваг онлайн-джерел для себе.

За результатами телефонного опитування, 59% респондентів до топ-2 джерел отримання інформації зараховують соціальні мережі, а от телемарафон «Єдині новини» потрапляє до такого рейтингу у 43%. Далі — спілкування з рідними / знайомими (25%), новинні інтернет-сайти (25%), телебачення (крім телемарафону) — (19%). Натомість, за результатами щоденникового дослідження, 48% витраченого на новини часу припадає на соціальні мережі, на телебачення — 34% (ще 11% — на сайти новин). Серед користувачів соціальних мереж 39% підписані на офіційні сторінки / каналів органів влади (половина з них — на Президента).

Що стосується соціальних мереж, то найбільше респондентів користуються Telegram (39% опитаних), трохи менше — Facebook і YouTube (24–26% відповідно). Крім цього, 20% опитаних до топ-2 мереж зарахували Viber. Щоденникове дослідження також свідчить, що серед соціальних мереж трійка лідерів — це Telegram, YouTube і Facebook. Водночас, якщо аналізувати сумарний час споживання новин у соцмережах, то 41% припадає на Telegram, 37% — на YouTube, а на Facebook — лише 12% (6% припадає на Viber, а на всі інші мережі, разом узяті, — 3%).

Серед тих, хто отримує інформацію в інтернеті, 62% обирають короткі відео, а 61% — короткі інформаційні повідомлення. За даними щоденникового дослідження, більшість респондентів надають перевагу відео до 15 хвилин. Перевага коротким повідомленням і відео корелює з результатами щоденникового дослідження, які свідчать, що користувачі переходять у Telegram для отримання новин. Це можна пояснити необхідністю швидко отримати актуальні оперативні новини, зручним способом користування (наприклад, через телефон) навіть за умови перебуванням поза домом (наприклад, у сховищах), а також лаконічним форматом подання новин у ситуації, що швидко змінюється.

Водночас досі значним диференціюючим фактором у сфері медіаспоживання лишається вік. Якщо серед 18–29 -річних 87% обирають соціальні мережі, то серед вікової категорії 60+ про них говорять 34%, а от найбільше (61%) — про «Єдині новини». Онлайн наразі «програє» лише серед цієї вікової категорії. Крім цього, серед молоді 54% підписані на офіційні сторінки / канали, а серед респондентів віком 60+ років лише 6% читають офіційні пабліки.

Серед різних джерел інформації найбільше опитаних довіряють телемарафону «Єдині новини» — 57%. При цьому не довіряють йому лише 6%. В умовному рейтингу довіри після «Єдиних новин» ідуть Telegram-канали (35% довіряють і 6% не довіряють, а решта респондентів «середньо» оцінили свою довіру або не змогли визначитися з відповіддю), інше телебачення (33% проти 11%), новинні інтернет-сайти 27% проти 8%) і YouTube-канали (25% проти 10%). У випадку Viber співвідношення 20% довіри до 13% недовіри, у випадку Facebook — 20% проти 12%. 54% опитаних мають один або кілька улюблених новинних сайтів, де переглядають усі новини щодня, а ще третина опитаних (33%) регулярно переглядають основні новини.

У телефонному опитуванні на відкрите запитання про «лідерів думок», тобто публічних осіб, за повідомленнями яких респонденти слідкують, 29% назвали Володимира Зеленського, 14% — Олексія Арестовича, 12% — Олега Жданова (у щоденниковому дослідженні цих самих трьох осіб учасники назвали найбільшими інфлюенсерами). Інші «лідери думок»: Валерій Залужний (9%), Сергій Притула (9%), Віталій Кім (4%), Михайло Подоляк (4%), Олексій Резніков (3%), Дмитро Гордон (3%), Юрій Бутусов (3%). Водночас 44% респондентів спонтанно не змогли назвати жодного конкретного прізвища.

13% респондентів телефонного опитування за останні 7 днів отримували інформацію з якого-небудь російського ресурсу. З них 3% дивилися російські телеканали, 11% — з того чи іншого онлайн-джерела. 89% пояснювали це тим, що хотіли дізнатися точку зору росіян / як їм подають інформацію, і лише 2% відповіли, що відвідували російські ресурси через сумніви в українських джерелах.

За результатами щоденникового дослідження, проведеного перед початком ведення щоденників, 27% респондентів зазначили, що користувалися російськими медіа для отримання новин протягом останнього місяця. Водночас за результатами кодування медіаспоживання протягом тижня на російські чи проросійські канали припало 4%.

Для респондентів щоденникового дослідження пріоритетною є всебічна, правдива, «без прикрас» інформація про важливі події, яка швидко подається і точно висвітлює факти. Водночас менш важливою є прихильність до ведучих або журналістів. Також не спостерігається особливої зацікавленості в емоційному розвантаженні та отриманні заспокійливої інформації.

Респонденти мають досить строкаті та суперечливі погляди щодо ролі держави в медіасфері. Є помітний запит на більш жорстку лінію (осібно стоять російські / проросійські медіа) й активну роль держави. Тобто більшість українців (60%) хочуть більшого контролю держави за інформацією в інтернеті (не поділяють таку думку 30%) і схвально ставляться до телемарафону «Єдині новини» як методу формування спільного погляду (65%, не поділяють таку думку — 17%). Водночас значна частина (60%) очікує від ЗМІ критичної щодо влади діяльності, а також виступає проти цензурування певної інформації.

Якщо звести відповіді в єдиний індекс, то 45% респондентів скоріше підтримують державне регулювання у сфері медіа, а 21%, навпаки, акцентують увагу на важливості плюралізму. Решта (34%) мають невизначену або суперечливу думку з цього питання.

Абсолютна більшість респондентів критично ставляться як до проросійських ЗМІ в Україні (73% вважають, що потрібно вживати заходів проти них, і лише 13% вважають це політичною розправою), так і до самих російських медіа (лише 16% сказали, що вони дають альтернативний погляд для балансу, 77% опитаних вважають, що інформації українських ЗМІ достатньо для повної картини). Цей консенсус простежується серед усіх категорій населення. Критичне ставлення до російських та проросійських ЗМІ має місце й серед жителів Півдня / Сходу, а також серед російськомовних громадян.

Разом з тим, багато українців скептично оцінюють своє орієнтування в інформаційному полі. Так, 40% стверджують, що через велику кількість джерел їм важко визначити, де саме правда (при цьому 52% упевнені, що можуть визначити одне чи декілька правдивих джерел). Більше половини (56%) покладають на державу відповідальність за боротьбу з фейками та дезінформацією (на самих громадян — 35%).

Також думки опитаних розділилися щодо обмеження доступу до певної інформації: 57% вважають, що ЗМІ мають чесно і повністю доносити до громадськості інформацію, а 40% — що доводити до громадськості потрібно не всю інформацію.

Дослідження провів на замовлення ОПОРИ Київський міжнародний інститут соціології у липні 2022 року. Воно складалося з двох частин: щоденникового опитування і телефонних інтервʼю. Методом телефонних інтерв’ю з використанням комп’ютера (computer-assisted telephone interviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (із випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) опитано 1000 респондентів, що мешкають у всіх регіонах України (крім АР Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей, окупованих до 24 лютого).