Луцька районна рада, яка свого часу створила комунальне підприємство «Райтеплобуд», щоб заробляти на ньому гроші, прогоріла на цій ідеї.

Роботу цього підприємства дослідив політолог Антон Бугайчук та розповів в етері Громадського Інтерактивного Телебачення чим райрада мала займатись згідно обов’язків та що вийшло натомість.

«Насправді підприємство намагалося заробляти на двох речах: перше — це оренда комунального майна і друге — це заробіток на опаленні, коли вони, маючи власності котельні, вирішили заробити на тому, що опалювали об'єкти, які належать іншим радам. В результаті не вийшло ні того, ні іншого. Тому що орендувати приміщення, які пропонувала районна рада, практично ніхто не хотів, а з опаленням виникла проблема, бо нині вартість твердого палива різних категорій зросла дуже суттєво, подекуди у три рази, а тарифи настільки не зросли. Тому на сьогодні вони практично не мають можливості так заробляти, як вони обіцяли з 2020 року», — розповів Бугайчук.

Питання передачі майна, згідно із законом, Горохівській, Підгайцівській територіальним громадам, на чиїх землях воно розташоване, досі невирішене. При тому, що Горохівська міська рада виграла суд і апеляцію, Підгайцівська сільська рада також пройшла першу інстанцію. Сама Луцька райрада хоче подати позов в касаційний суд, але не має коштів, щоб оплатити судовий збір.

Зі слів політолога, справа тут в необгрунтованих амбіціях, оскільки керівництво Луцької районної ради опирається не тільки законному порядку, а і логіці реформи місцевого самоврядування. Фактично максимум повноважень і ресурсів мали передати на найнижчі рівні самоврядування, а завданням районних рад було передати комунальне майно району громадам, на територіях яких воно знаходиться.

«Люди не завжди розуміють і думають, що є цілий район і одна сільська рада, але насправді розмір бюджету Підгайцівської сільської ради у 300 разів більше, бо так розподілені надходження податків і зборів в нашій країні», — пояснив Антон.

Проте в луцькій райраді переконані, що без їх діяльності не обійтися, а щоб існувати потрібні кошти.

«Таким чином ми бачимо, що амбіції є, бажання всім щось довести є, але важелів впливу, щоб щось компенсувати немає. В результаті з’являються отакі авантюристичні ідеї, що “давайте здавати приміщення, які ще й знаходяться в судових процесах”», — доповнив він.

До причин таких проблем політолог відніс політику, оскільки Луцькою райрадою керують представники партії «За майбутнє», тоді як у Підгайцівській сільраді ця партія лишилась в опозиції, а в Горохівській міськраді голова самовисуванець. Другою причиною назвав персональні амбіції:

«В нас є 4 райони, але тільки в Луцькому є голова, який дуже любить публічність і полюбляє давати обіцянки,що він всім покаже, як треба заробляти гроші і фактично він гребе проти течії. Чому? — це персональне питання до нього, як до політика. Мені, коли я готував матеріал, не вдалося нормально поспілкуватися з головою. Він заперечував існування будь-яких проблем і казав, що "Вже все добре, ми все вирішили" — тобто людина не бачить цієї проблеми».

В умовах реформи децентралізації посади голови і депутатів районних рад є номінальними, оскільки вони розпоряджаються мінімальними бюджетами і займаються тільки тим, що передають майно.

«Жодних суттєвих повноважень в них немає і за логікою бути не повинно. якщо в реформі децентралізації буде здоровий глузд у майбутньому, то районних рад як таких не буде», —підсумував Бугайчук.

Поки ж ми спостерігаємо, як Луцька районна рада намагається противитись реальності і втриматись за крісло, щоб відчувати власну значущість, тим самим просто проїдаючи гроші платників податків.