27 листопада 2020 року відбулося перше засідання першої сесії Луцької міської ради VІІІ скликання.

На сесію прийшли голова Волинської ради церков, екзарх Луцький Української греко-католицької церкви єпископ Йосафат, члени Волинської ради церков: митрополит Луцький і Волинський Михаїл, єпископ Афанасій, канцлер Луцької дієцезії отець Павло Хом’як, єписокп Михайло Іванович Близнюк, єпископ Ярослав Леонтійович Троць, пастор Віктор Павлович Власюк.

Владика Михаїл цього дня був в ударі.

«Я вважаю, що місто повинно бути територіально в радіусі 25 кілометрів. І тому мене не влаштовує оцей поділ кордонів, який є на сьогоднішній день. Тому вам благословення переглянути ці кордони в межах інтересів громади», – сказав, звертаючись до депутатів і міського голови керуючий Волинською єпархією ПЦУ.

В межах 25 кілометрів від Луцька розташовані: Ківерці, Рожище, Торчин, Сенкевичівка, Боремель, Млинів, Олика, а також: Сокіл, Переспа, Доросині, Береськ, Зубильне, Ватинець, Мирне, Шклинь, Вільгельмівка, Губин, Угринів, Колодеже, Наталин, Хрінники, Дубище, Домашів, Тростянець, Луків та інші населені пункти Волинської і Рівненської областей. Оце розмах!



Митрополит Михаїл зайшов у Палац культури міста Луцька в накидці з норкового хутра. За це його жорстко розкритикували у соцмережах. На що владика Михаїл відповів із властивою йому простотою. Каже, накидку подарували благодійники.

«Байдуже мені. Цій речі вже 12 років, чому її помітили лише зараз, я не розумію. Свого часу мені її подарували. Вона вже скоро стане непридатною, а її тільки помітили», – сказав владика в інтерв’ю виданню «Главком» владика.


У громадській організації «UaAmimals» стверджують, що на виготовлення однієї такої накидки доводиться вбивати до 50 норок. Не туди дивляться, вважає митрополит Михаїл.

«Я думаю, що цей рух повинен звернути увагу на Данію, скільки там норок пустили під ніж…» – сказав він.

* * *

Про кадри.

Віднедавна виконувачем обов’язків начальника управління Держпраці у Волинській області стала Оксана Володимирівна Рубльова.

Ну як стала? Прийшла в управління на роботу – і зразу на посаду першого заступника начальника. Хоча ще недавно, під час декретної відпустки, була інстаблогеркою.

Справжній соціальний ліфт! Вона ж і юрист, і психолог за освітою! Неперевершений керівник! Хоча до того на жодній керівній посаді не працювала.

Зате в Оксани Володимирівни інша перевага. Вона – дружина народного депутата, члена команди Ігоря Палиці В’ячеслава Рубльова.


А виконувати обов’язки начальника управління Держпраці у Волинській області Оксана Рубльова почала після місцевих виборів. Щойно начальник Андрій Смоляров добровільно відмовився від посади. Либонь, «набридла» йому ця робота, на яку прийшов менш ніж 5 місяців тому.

* * *

Третього листопада цього року Печерський районний суд Києва наклав арешт на декілька об’єктів, які перебували або перебувають у власності Федерації профспілок України. Серед них – приміщення бібліотеки імені Фуріва з добудовою у Луцьку.

Як випливає з ухвали суду, Генеральна прокуратура підозрює, що службові особи Федерації профспілок України та інші суб’єкти господарської діяльності привласнили низку об’єктів нерухомого майна державної власності в особливо великих розмірах.

Нагадаю, приміщення бібліотеки імені Фуріва викупила фірма, до якої причетний депутат Луцької міськради 2015-2020 років Сергій Була.


Пан Була так непогано «підлатався» за ці 5 років. Розплутуючи клубок його схем, журналістка Людмила Яворська нещодавно довела, що Була «майже добудував скандальний житловий комплекс «Егоїст», під час будівництва якого пошкодилась сусідня багатоповерхівка; отримав 2 гектари на вулиці Рівненській, які депутати з бійками віддали фірмі, причетній до нього та іншого депутата – Костянтина Петрочука; фірма Були викупила профспілкову бібліотеку на проспекті Молоді і звела тут офісний центр, що затулив вікна мешканцям сусіднього будинку; сестрі Ірини Стецюк віддали громадську приймальню в центрі Луцька, а сама Ірина Стецюк має долю від відновлення туристичного судноплавства у Луцьку; крім того з’ясувалося, що Сергій Була має плани і на Старе місто – тепер він є власником майна на Замковій площі. І чергове поповнення родинних статків – виявляється, будівля, яку збудували на землі Спілки афганців, теж належить Сергієві Булі».

Голова Федерації профспілок Волині Іванна Дубинка-Філозоф стверджує, що майно бібліотеки імені Фуріва їм не належить. Отже, до оборудок з ним профспілки Волині непричетні.

«В 12-му чи в 13-му році, треба дивитися по документах, бібліотека була передана на баланс Федерації профспілок України, так як постійно треба було вкладати кошти. Бібліотека сама на себе грошей не заробляє, а ми йдемо вперід, все розвивається, і ми бачимо, що кожен має сам себе забезпечувати, – каже Дубинка-Філозоф. – Майно не наше… Не ми бібліотеку відчужували. Тому до тих людей, які там сьогодні є власниками, абсолютно ніякого зв’язку, ніяких контактів не маємо. І причин з ними зв’язуватися не маємо».

* * *

Луцький міський голова Ігор Поліщук дискваліфікувався. У розмові з журналісткою він назвав себе «колишнім юристом».

«Як колишній юрист, аналізуючи положення цієї справи, особливості, деталі, вважаю, що перемога знову ж такий буде за нами», – сказав Поліщук.

Не суть важливо, про що говорив Ігор Поліщук. Важливо, що, ставши міським головою, він зрікся професії. Адже юрист – це не посада. Навіть у фонді Ігоря Палиці, судячи з його офіційної біографії, Ігор Поліщук спочатку працював не юристом, а юрисконсультом. Тепер же пан Поліщук вважає себе «колишнім юристом».


Невже 5 років навчання у Київському національному університеті внутрішніх справ і 2 роки в Юридичній академії імені Ярослава Мудрого – тепер коту під хвіст?

* * *

Десятого грудня Волинська обласна рада добряче попрацювала над підвищенням впізнаваності на Волині Юрія Погуляйка. На сесії понад дві третини від загального складу Волиньради висловили голові облдержадміністрації недовіру.

«Цирк. Це все цирк!» – оцінив Погуляйко події в раді, коли зайшов до сесійної зали.

Перед тим була артпідготовка.

Другого грудня син бізнес-партнера Ігоря Палиці Олександра Лазорка – Іван Лазорко – у фейсбуці написав:

«Вимагаю відставки голови Волинської ОДА Юрія Погуляйка. Завтра (третього грудня – авт.) на 10:00 багато незадоволених волинян прийдуть під обласну адміністрацію, щоб висловити свою недовіру до Погуляйка та вимогами щодо його відставки».


Прийшло небагато. Аж кілька чоловік. Обличчя ховали. Козу водили.

Що тут скажеш? Не артпідготовка – а одиночний вистріл. Ексдепутат Волинської обласної ради Святослав Кравчук прокоментував у фейсбуці цей перфоманс так:

«Які гроші – такий і протест. Вибори все з’їли» .


Організатори обіцяли привести на Київський майдан атовців, шахтарів, студентів. Але атовці, зрозумівши, що партія Коломойського-Палиці «За майбутнє» хоче їх використати, дали задній хід. Пробували так звані «протестанти» приклеїтися до профспілок, які проводили тут свій мітинг, та ті від них відхрестились.

А підвів риску під цим лжепротестом голова Товариства інвалідів АТО Волині Анатолій Величко:

«Це така вже криза жанру. Якщо вже до таких методів прибігають, то я не знаю: нема вже в них якихось людей чи ще щось там. Залучають якихось дітей, актив спортивний. Активні, спортивні, коротше, прийшли туда, я так зрозумів, що всі ці клуби, які підтримували Ігоря Петровича на виборах і зараз мусять потихенько відпрацьовувати свою підтримку».

А от депутати на сесії були більш рішучі. Аж 49 із 64 обранців волинської громади висловили недовіру Юрію Погуляйку на посаді голови облдержадміністрації.

Хоча формальних підстав звітувати Погуляйку на сесії ще не було. Звіт, після якого депутати, власне, можуть висловити йому недовіру, відбувається за підсумками бюджетного року. А він ще не закінчився.

Іншої думки ініціатор заслуховування звіту Погуляйка – депутат Волиньради із фракції «За майбутнє» Володимир Бондар.

Чому ж Бондар захотів заслухати Погуляйка? За версією голови ОДА, яку він озвучив у полеміці з Бондарем після сесії, через те що Погуляйко не погоджувався на кадрові пропозиції Бондаря.

– Ви постійно приходили ко мнє і пропонували це. Призначити вашого лісника. Не знаю, фамілії різні були. Із Житомирської області, якого? Да я ж не знаю. Приходили до мене постійно, визивали на вулицю, – казав, звертаючись до Бондаря, Погуляйко.
– Я у вас в кабінеті був один раз, – парирував Бондар.
– На вулицю ви мене покликали, – учтонив Погуляйко.

Раніше Бондар працював заступником голови Держлісагентства України. У попередньому складі Волинської обласної ради він представляв Блок Петра Порошенка «Солідарність». А після звільнення з посади перед місцевими виборами приєднався до команди Ігоря Палиці. Свій вибір він тоді пояснив так:

«Ми повинні сконцентруватися в єдиному результаті. В результаті добробуту своєї області, свого міста, свого населеного пункту, свого села. Там, де ми проживаємо».

А ось Погуляйко іншої думки. Не добираючи слів, після сесії, на якій йому висловили недовіру, голова ОДА казав Бондарю:

– Чого ти прєшся в Київ? Чого в тебе сім квартир в Києві?
– Чого ти мені тикаєш? – говорив Бондар.
– Я тобі тикаю, тому що ти ніхто вопщє, – Погуляйко.
– Ти ніхто, – відповід Бондаря.
– Ти ніхто по жизні. Вор і брехун, і зрадник, – Погуляйко до Бондаря.

За висловлення недовіри Погуляйку у Волиньраді голосувала вся провладна коаліція: однопартійці Палиці-Коломойського з команди «За майбутнє» і їхні сателіти: партії «Свобода» і «Батьківщина». Також їх підтримали колеги з «Європейської солідарності». Схоже, отримали вказівку з Києва. Бо все, що для Зеленського погано – для Порошенка тільки в радість.

А поспіх, з яким винесли питання звіту голови ОДА вже на цю сесію, пояснюється просто. Того дня лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця святкував 48-й день народження. І голосування, за версією Погуляйка, це такий йому подарунок. Бо Палиця дуже хотів би мати на Волині лояльного до нього губернатора.

Звертаючись до нардепа Рубльова, який брав участь у роботі сесії, Погуляйко сказав:

– Ми з вами спілкувались постійно нормально. Зараз ви приїхали, щоб влаштувати день народження своєму народному депутату. Хто про це не знає, скажіть, будь ласка?
– Про що?
– Що Рубльов приїхав і домовився з Вітівим і з етім, з Бондарем, який був в БПП, а счас перебіжав, зрадив. Ви тут 100 відсотків зрадники всі. Я не хочу працювати, я вам офіційно говорю. Я зроблю вам подарунок, ще хотів раніше зробити. Не хочу бачити морди ваші наглючі.

Через чотири дні Юрій Погуляйко, очевидно, заручившись підтримкою в Києві, про подарунок у вигляді відставки вже не згадував.

«У нас дуже високі показники. Наша область в десятці по Україні, по всіх показниках. А те, що збрехав Рубльов. Він повинен був у Верховній Раді в комітеті працювати в цей час, а не тиснути на депутатів обласної ради. Він на них тиснув. Всіх залякали, що бідні голосували – не знали навіть, про що вони голосували. Тому хай недовіру засунуть собі в задницю! Рубльову, лучше всього. І потом Імберовському з Лехом і всєм етім чмирям», – сказав у коментарі ГІТу Погуляйко.

Анатолій Величко, голова ГО «Товариство інвалідів АТО Волині», ситуацію коментує так:

«Я взагалі, пана Погуляйка тільки поставили, я в фейсбуці на своїй сторінці писав, там навіть зараз є. Коли прийшли люди, які виступали проти Погуляйка, було зразу видно, що це за люди, що це все від Ігоря Петровича і Степана Івахіва прийшли люди, там почали кіпіш. Я зразу написав: «Хай буде Погуляйко, вперед». І навіть пану Пустовіту, коли ми починали тут всі ці акції, я заявив, що «краще хай буде луганський мєнт, ніж Палицін шнирь. От і все».

Більше дивіться на відео: