Сірий не кардинал. «Хто є Хто?». Частина 4. Юрій Вербич

Що важливіше: комсомольська дружба чи пенсія чиновника?

Досьє

Юрій Вербич народився 26 жовтня 1959 року у селі Мишів Іваничівського району Волинської області.

1981-го закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка та 2002-го – Львівський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України.

Після служби в Збройних силах СРСР з листопада 1983 року до травня 1985 року був керівником технічного гуртка Іваничівського Будинку піонерів.

З травня 1985-го до липня 1986 року – секретар‚ заввідділу шкільної молоді Іваничівського райкому Ленінської Комуністичної Спілки Молоді України (ЛКСМУ).

З липня 1986-го до жовтня 1991-го – завідувач сектору підготовки‚ перепідготовки і обліку комсомольських кадрів і активу‚ заступник завідувача відділу організаційно-союзної роботи‚ завідувач відділу організаційно-союзної роботи Волинського обкому ЛКСМ України

1991-й – 1993 роки – заступник голови обласної ради Спілки молоді Волині, консультант організаційного відділу секретаріату обласної Ради народних депутатів.

З березня 1993-го до серпня 1998 року – заступник начальника управління у справах молоді та спорту, а з 1998 року до 2000 року – заступник начальника управління з питань внутрішньої політики Волинської ОДА.

З травня 2000 до квітня 2005 – начальник управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрації. Починаючи з 2005 і до 2008 року – заступник керівника апарату облдержадміністрації.

З квітня по липень 2008 року – радник голови облдержадміністрації.

З липня 2008 року до липня 2010 року – начальник головного управління з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю облдержадміністрації.

З листопада 2010 року – заступник міського голови‚ керуючий справами виконкому.

Сімейний стан: одружений. Має двох доньок.

Юрій Вербич, на перший погляд, непомітний держслужбовець, який все своє життя працював в органах влади. Такий собі «вічний чиновник». Він далеко не сірий кардинал, але і не яскравий персонаж у міськраді, бо здебільшого непублічний і намагається якомога менше потрапляти у ЗМІ. Іноді він з’являється у засобах масової інформації, як, наприклад, в інтерв’ю на одному із всеукраїнських телеканалів під час похорону його племінника, який воював на Сході України.

Як видно з біографії, Юрій Вербич пройшов складний кар’єрний шлях кар’єрною драбиною, починавши з комсомольських сходинок: від керівника гуртка в Будинку піонерів до заступника міського голови. Відзначимо, що просування службою Юрій Григорович може завдячувати колишньому, нині покійному голові Луцької міськради Миколі Романюку. Саме завдяки його протекції пан Юрій посідає високе крісло в мерії.

Простежимо цей шлях: Микола Романюк з 1983-го по 1993-й  був на комсомольській і партійній роботі. На цей час припало і сходження Юрія Вербича у тих же комуністично-комсомольських структурах, тільки на посадах дещо нижчих. Наприклад, у 88-му Микола Романюк був перший секретарем обкому ЛКСМ України, а Юрій Григорович тоді ж при ньому завідував кадрами і організаційною роботою. 1993-го, коли Микола Романюк звільнився з посади заступника начальника управління у справах молоді і спорту Волинської облдержадміністрації, його місце відразу ж зайняв Юрій Вербич.

Чиновник попрацював у стінах ОДА на різних посадах аж до 2010 року, тобто 17 літ, аж до тих пір, коли пішов за Миколою Романюком у Луцьку міську раду, де став його заступником і керуючим справами.

Цікаво, що після смерті Миколи Ярославовича його побратим Юрій Вербич залишився на своїй посаді, де і працює донині. Хоча, як ми пам'ятаємо, фракція УКРОП була в опозиції до мера Романюка і його команди, частиною якої теж був Юрій Вербич. Однак ідеологічні протиріччя не завадили йому прийняти запрошення від опонентів, і тепер він один з двох заступників Ігоря Поліщука.

Що ж до статків Юрія Вербича, то за останні 6 років, не рахуючи 2021-й, чиновник заробив собі непогану зарплату і пенсію. Отож.

За 2015 рік Юрій Григорович у міській раді мав 143 533 тисячі гривень зарплати. У власності рахувалася квартира на 67 м2 у Луцьку. Також у селі Жабка біля Луцька на його дружину був записаний дачний будинок на 35 м2 і земельна ділянка на 600 м2, а ще 16% луцької квартири. Крім того, сім'я володіла автомобілем HYNDAI ACCENT 2011 року випуску. Наступні два роки особливих змін не відбулося у сім’ї Вербичів, хіба що у пана Юрія зросла зарплата у два рази і вже становила 443 239 гривень, а також у декларації з'явилися невеликі заощадження: 4 тисячі доларів і 60 тисяч гривень.

Уже 2019 року грошові активи у Вербичів значно зросли: 37 тисяч доларів готівкою і 125 тисяч кешем у гривнях. Зрештою, і зарплата пана Юрія становила тоді понад 685 тисяч гривень за рік.

А ось декларація за 2020 рік зазнала суттєвих змін. Юрій Григорович суттєво поповнив свій бюджет і став власником нової нерухомості. Тож до квартири у Луцьку і дачі в Жабці додалися житловий будинок на 83 м2 у Мишові, звідки родом пан Юрій, а також три земельні ділянки там же. Одна розміром у понад два гектари та дві значно менші.

Що ж до зарплати, то за минулий рік Юрій Вербич у мерії заробив понад 700 тисяч гривень. Крім того, він отримав майже 150 тисяч гривень пенсії, тобто понад 12 тисяч гривень за місяць. Загалом статки його сім’ї за 2020-й сягнули понад мільйон гривень. Підсумовуючи декларації Юрія Вербича за останні 5 років, майна у сім’ї значно побільшало, як і суттєво зросли доходи. Тож робота держслужбовця уже дала свої дивіденди.

Зважаючи на реалії української бюрократії, такі чиновники до мізків і костей потрібні будь-якій владі. А тим паче колишні комуністи і комсомольці, які вміють служити сильнішим, змінюючи окрас залежно від ситуації.

Вадим РЕМІСЬКО (ГІТ)

Майно, статки і доходи Юрія Вербича і його членів сім'ї за 2015-2020 роки