Як «борець за справедливість» потрапив у команду олігарха. «Хто є Хто?». Ч. 5. Ігор Гузь

Досьє

Ігор Гузь народився 11 січня 1982 року у Луцьку, де і закінчив загальноосвітню школу № 19. Родина по материнській лінії походить із Холмщини села Свірже, а батько уродженець Смідина Старовижівського району.

1999-го вступив у Волинський державний університет на спеціальність «політологія».

Уже в 19 років 2001-го взяв участь в акції «Україна без Кучми». Через це потрапив у СІЗО на декілька діб.

Ще студентом у 2002-му році став наймолодшим депутатом Луцької міської ради 4-го скликання.

2004-го року активно брав участь у Помаранчевій революції, називав себе її координатором на Волині.

Учасник опозиційної акції «Чорнобильський шлях – 2005» в Мінську, де його затримали правоохоронці Білорусі та засудили до десяти діб адмінарешту. Депортували з Білорусі із забороною в’їзду на територію цієї держави протягом п’яти років.

2006-го став наймолодшим депутатом Волинської обласної ради 5-го скликання. 2010-го політика знову обрали до найвищого представницького органу краю.

2007-2011 рр. – радник Луцького міського голови на штатній основі, начальник відділу у справах сім’ї та молоді Луцької міської ради.

2013-2014-го активний учасник Євромайдану і Революції гідності. За участь у протестах міліція проти нього відкрила три кримінальні справи.

2014 року став заступником голови Волинської обласної ради. Того ж року Ігоря Гузя обрали народним депутатом України від Володимир-Волинського округу.

2019 року на позачергових виборах у Верховну Раду України знову виграв на своєму окрузі і вдруге приміряв значок народного депутата.

Ініціатор фестивалів «Бандерштат» та «Княжий». Створив фонд «Прибужжя». Був одружений на Оксані Гузь, але 2016-го пара розлучилася.

«Вічний революціонер», «борець із корупцією та олігархами». Саме такими епітетами називають Ігоря Гузя. Але це швидше сформоване уявлення засобами масової інформації та самим політиком, ніж реальність. Те, що нардеп постійно брав участь у різноманітних протестах, не заперечиш, але чи не стало для Ігоря Гузя це звичкою, а точніше професією – «революціонер»? Красиво говорити на майданах – це одне, а працювати на благо держави, а не олігархів – зовсім інше.

Отож. Почалася кар'єра Гузя з обрання у депутати Луцької міської ради від «Нашої України». Тоді ж став і помічником народного депутата Володимира Бондаря. Згодом не випадково співпрацював із політичною силою «Єдиний центр», яку на Волині очолювали Бондар і Буліга. 2005-го Гузь навіть створив власний політичний проєкт «Національний альянс», який як блок Ігоря Гузя йшов на вибори до Луцької міської ради 2006-го року. Зрештою «Нацальянс», після фіаско на цих виборах, залишився громадською організацією. Загалом пан Ігор публічно мав причетність до декількох політичних сил, а точніше – 7.

Отже окрім вищезгаданих «Єдиного центру» і «Національного альянсу», у кар’єрі політика було ще 5 політпроєктів. У Луцьку міську раду він обрався від «Нашої України», став депутатом у Волинській обласній раді від партії В'ячеслава Кириленка «За Україну!». Після того – балотувався у народні депутати від «Батьківщини». А у Верховну Раду потрапив від «Народного фронту». Проте у політичній силі Яценюка-Авакова Ігор Гузь не затримався і перебрався до проєкту Ігоря Палиці «За майбутнє». Цікаво, що саме проти волинського бізнесмена свого часу активно виступав пан Гузь.

Але врешті-решт два Ігорі особливо зблизилися, перепливши разом озеро Світязь.

«Я сподіваюся, що такі запливи стануть регулярними», – Ігор Гузь після запливу з Ігорем Палицею.

Цікаво, що Ігор Гузь був одним з ініціаторів встановлення пам’ятника Степану Бандері біля РАЦСу, а ось політична сила, яку він зараз представляє – ні. Пан Ігор свого часу дуже активно відстоював свою позицію, мовляв, пам’ятник Бандері має бу перед РАЦСом і крапка. Однак коли п’єдестал з Площі Героїв Майдану знесли, Ігор Гузь тихенько промовчав, аби не суперечити партійному босу в особі Ігоря Палиці.

Взагалі, мінливість позиції цього політика – це звична справа. Найбільше це було помітно на виборах до Верховної Ради. 2012-го року Ігор Гузь програв у боротьбі зі Степаном Івахівим у Ковельському окрузі, поступившись волинському бізнесмену зовсім трохи. Утім на позачергових виборах у парламент 2014-го несподівано змінив «прописку» із Ковельського, куди входив його рідний Старовижівський район, і зненацька перебрався у Володимиро-Волинський і звідти балотувався у парламент. Хоча саме в цьому окрузі від «Свободи» до Верховної Ради йшов Євген Мельник, який 2014-го тут переміг і став нардепом. У той же час Ковельський округ Гузь залишив на поталу, фактично без конкуренції для Степана Івахіва, якого так нещадно критикував. Таким чином вийшло, що ніби два націоналісти конкурували між собою, б'ючись за один і той же електорат. До речі, Євгена Мельника Гузь підставив ще 2006-го, коли мав бути головою його виборчого штабу на виборах мера Луцька, але у відповідальний момент зрадив його.

Багате політичне минуле і перипетії не могло не дати свої плоди, і «вічний революціонер» у 2014-му вперше таки став народним депутатом. Пан Ігор спочатку обережно використовував свій статус, але випробування мідними трубами не всі проходять. Тож і наш герой згодом вляпався у корупційний скандал, ставши фігурантом розслідування за фактом тендерних махінацій та владних зловживань, яке опублікував рух «Чесно». За його результатами з’ясувалося, що у 2017 році на свій округ Гузь отримав з державного бюджету близько 26 мільйонів державних субвенцій. А, як відомо, гроші на округи отримують ті мажоритарники, які голосують у Верховній Раді за бюджет. Однак корупція криється не лише в цьому. У 14 тендерах із 16-ти на закупівлю комп’ютерів для шкіл за ці гроші з держсубвенцій переміг такий собі депутат Іваничівської селищної ради Роман Чипинюк. За дивним збігом обставин, з 2015 року його дружина керувала громадською приймальнею народного депутата Ігоря Гузя! Активістів з руху «Чесно» це обурило, і вони небезпідставно натякали на корупційну складову в розпилі бюджетних грошей.

Ще одна доволі цікава історія трапилася щодо автівки Ігоря Володимировича. Зокрема, у 2017 році Громадська ініціатива «Депутати, на вихід» у Facebook звинуватила нардепа у зв’язках із тодішнім головою Волинської облради Ігорем Палицею і його партією «УКРОП». Активісти навели докази, де Ігор Гузь підтримував Палицю і «УКРОП». Саме в той період у нардепа, «вічного революціонера», з'явилася автівка за 1,5 мільйона гривень Land Rover Discovery Sport 2017 року випуску, при місячній зарплаті у 13 тисяч гривень. Ігор Гузь тоді виправдовувався, що цю елітну автівку взяв в оренду. От тільки орендодавець виявився його другом. Олексій Панасюк 2006 року балотувався до Луцької міської ради під знаменами Блоку Ігоря Гузя «Національний альянс» і був одним із засновників цієї організації. А згодом міняв партії разом зі своїм побратимом Ігорем Гузем. Факт схеми з орендою позашляховика підтверджує і те, що Панасюк купив нову автівку на свою фірму ПП «Транс-Волинь» в кредит, спеціально для Ігоря Гузя. Цікаво, що політик орендував джип у свого друга за 12 тисяч гривень на місяць при зарплаті у 13 тисяч. На що жив нардеп і за які гроші орендував ще й квартиру в Києві – загадка.

Утім Ігор Гузь теж не забував про своїх побратимів. Тож будучи нардепом 8-го скликання мав у своєму розпорядженні аж 19 помічників, які отримували щомісячну зарплату з держбюджету.

Проаналізуємо статки Ігоря Гузя до 2021 року. Отож, згідно з декларацією, за 2015 рік у політика був у спільній власності будинок на Вишкові, який депутат навіть демонстрував журналістам.

Крім того, пан Ігор користувався квартирою на 49 квадратних метри, яка належала Луцькій міській раді, де він і був зареєстрований. Згодом це житло Гузі приватизували, і воно стало їх власністю. У власності політика і його дружини було дві автівки HYUNDAI SONATA. Одну з них пан Ігор придбав після переїзду до Києва. Що стосується заощаджень, то сім’я мала готівкою 96 000 гривень. Зарплата у Гузя тоді становила 80 тисяч гривень за рік, а в його дружини Оксани – понад 220 тисяч гривень від підприємницької діяльності.

Наступного 2016 року з декларації зникла дружина Оксана, з якою Ігор Володимирович розлучився, майже після того, як став народним депутатом. Колишня дружина в інтерв’ю «Таблоїду» зазначила, що вони з чоловіком розійшлися, бо вона не вміє плавати. Зарплата ж на той час народного обранця була невелика, тож за рік вийшло майже 159 тисяч гривень, тобто трохи більше 13 тисяч гривень за місяць.

2017 року у декларації з’явився раніше згаданий новенький Land Rover Discovery Sport за півтора мільйона гривень. Автівку пан Ігор взяв в оренду. У той же час Ігор Гузь продав свою «Хюндай» за 270 тисяч гривень. Зарплата депутата зросла майже удвічі – до 21 однієї тисячі за місяць.

Цікаво, що наступного року, 2018-го, зарплата в нардепа виросла ще і становила в місця понад 37 тисяч гривень. Окрім плати за оренду джипа, Ігор Гузь платив і за оренду квартири в Києві площею майже 64 квадратних метри. Здавав житло депутату іноземець Шварц Джойел Олдріч. Попри витрати, заощадження дещо збільшилися і становили понад 300 тисяч гривень готівкою.

2019-го відбулися вибори до Верховної Ради, і пан Гузь знову потрапив у стіни парламенту. Статки нардепа після виборчої кампанії зросли до пів мільйона. Вкотре збільшилася і зарплата парламентарія – до майже 41 тисячі гривень за місяць.

2020-й – це наразі останній рік, за який подано декларацію паном Ігорем. У той рік змін у майновому стані не відбулося. Однак традиційно зросла зарплата нардепа – до понад пів мільйона гривень за рік. Тобто за місяць народний обранець отримував більш як 43 тисячі гривень. Також 2020-го зросли і заощадження Ігоря Гузя – до 618 тисяч.

Мабуть, Ігор Гузь, ставши нардепом, реалізував одну зі своїх мрій. До своєї мети – мандату в парламенті – він йшов поступово через депутатство у міській та обласній радах, вчасно змінюючи партійні кольори. Головне, як то кажуть – бачити ціль і не бачити перепон.

А ще Ігор Гузь вміє добре плавати. І до чого тут Ігор Палиця?

Вадим РЕМІСЬКО (ГІТ)

Що задекларував Ігор Гузь за 2015-2020 рр.