Місто – це не просто дороги, будинки і супермаркети, а цілісний живий організм. Зі своїми потребами, настроями, емоціями і хворобами. Такі образи виникають з прослуховуванням інтерв’ю луцького архітектора Юрія Казмірука. Інтелігентний, зосереджений, він методично й прискіпливо аналізує стан містобудування в Луцьку. І таки нагадує ексулапа у своєму аналізі стану, розвитку, простеженні хвороб і виписуванні рецептів. Прогнозує наслідки, які потягне відсутність архітектурно-будівельного плану, безсистемність в забудові та недалекоглядність чиновників.

Пан Юрій вже не вперше ділиться досвідом в студії «Громадського інтерактивного телебачення». Не всі його зауваження подобаються чиновникам Луцька. Запевняє, після одного з ефірів на ГІТ його навіть виключили з дорадчого органу – містобудівної ради. Однак і мовчати про ті процеси, що відбуваються в його царині, каже, не можна. Бо, певен, що такою німою згодою можна втратити не те, що обласний центр, а й «проспати» цілу область.

Наводимо найяскравіші, на нашу думку, тези, що прозвучали в авторській програмі Юрія Кресака «А що завтра» – у вигляді монологу. А повний запис якого можна переглянути в архіві «Громадського інтерактивного телебачення».

«Ренесанс в будівництві закінчився в 2008 році. Зараз іде процес занепаду»

Останній тиждень був дуже багатий на події, що торкаються питань архітектури, містобудування, будівництва. В тому числі і Луцька. Недавно відбулося засідання Конфедерації будівельників України, і там звучали ці питання. Дійсно, проблеми у будівництві сьогодні досить високі. Пересічний українець, як і лучанин, цінить роботу не по статистичних даних, а по рівню свого комфорту. І показники цього комфорту навіть порівнювати не варто з Європою чи світом. В Європі норма 40 квадратних метрів житлової площі на особу, а в нас – 18-19. І за останній час динаміка практично не міняється. Ренесанс в будівництві закінчився десь в 2008 році, коли були найвищі показники. Зараз йде процес занепаду.

Коли органи влади звітують про результати освоєння капіталовкладень в будівництво чи про кількість зданого житла, йдеться про обсяги, збудовані переважно приватними структурами і з метою прибутку. Запитайте мене, на скільки посунулася черга соціального житла, і я скажу: ні на скільки. Ні управління капітального будівництва, ні обласна державна адміністрація практично житла не будують.

Раніше, згідно закону, забудовник був зобов’язаний віддати 4% від зданого житла і 10% вартості на розвиток соціальної та інженерної інфраструктури. Однак зараз будівельні лобі домоглися скасування цієї статті. Сьогодні ведеться розмова лишень про те, як зняти всілякі обмеження і створити комфортні умови для будівництва. Безперечно, тут я з ними погоджуюся, але тоді за що міська рада має розвивати місто? Не хочу дратувати лучан чи волинян цифрами (прибутками, які отримують забудовники, – ГІТ.), але є житлова черга і соціальне житло не будується практично.

«Між владою та забудовниками не повинно бути доброти чи «ведмежих послуг»

Чи повинна влада домовлятися з забудовниками про передачу місту житлової площі або про соціальну інфраструктуру як додаткове зобов’язання? Скажу лише, що за останні роки більше десяти садочків зникло в Луцьку. На вулиці Конякіна по Генплану мав бути дитсадочок. А там зараз на одній половині заклад харчування, а на другій – дитяча церква. То скажіть, хто дав на це право? Дитячий садочок передбачається планувальною документацією по державних будівельних нормах з відповідним радіусом обслуговування на відповідну кількість дітей з коефіцієнтом 2,6. Це – спеціальна наука. Висуваємо претензії народним депутатам за Харківські угоди, так само треба дорікнути тим недбалим керівникам по Луцьку, які знищують соціальні об’єкти міста.

Я вважаю, що тут не повинна бути чиясь доброта чи «ведмежа послуга». Повинна працювати система. Якби місто готувало перелік ділянок згідно із розробленою містобудівною документацією, з підведеними мережами і комунікаціями до першого колодязя, виставляло готові земельні ділянки для будівництва через аукціони і конкурси, це були б реальні кошти місту для того, щоб мати можливість від проданих земельних ділянок будувати об’єкти соціальні інфраструктури.

Ми сьогодні на різних полюсах – будівельники хочуть мінімум обмежень, а місто – мати зиск. І випрошувати в когось – невдячна справа, бо так легко можна дійти до корупційних діянь. Працювати повинна система, і на тому кінець. Вона апробована в цілій Європі, в цілому світі, а не так, що хтось з великої ласки віддав, і треба йому подякувати.

«Волинь ризикує опинитися у чиємусь складі»

Вам, напевно відомо, що недавно в міністерстві регіонального розвитку була пропозиція змін до адміністративно-територіального устрою на рівні областей. Пропонували утворити 10 територіальних зон замість 25-ти областей. Інформація, правда, потім зникла із сайту. Але можна трактувати, що можливі плани на черговому етапі адміністративно-територіальної реформи започаткувати зміни. Тобто, щоб гроші виділялися не безпосередньо в області, а, умовно кажучи, гірській зоні, прикордонній зоні, південній території, Криму. І 10 зон таких було передбачено. Його зняли, але воно вже прозвучало, воно може повернутися і буде дебатуватися. До чого я це все веду? Виникне, звичайно, колізія з необхідністю розробки схеми планування Волинської області, чи вона буде у складі чи залишиться сама по собі. А планувати по районах – вже сам Бог велів. Тому що маємо сьогодні 4 нових райони, треба робити документацію. І на рівні Луцька вже є новоутворені територіальні громади, які вимагають коригування, вже є нові території, нові землі. Там, правда, держава відстає, тому що на рівні нормативних документів не розроблені правила гри, які би регламентували розробку цієї планувальної документації.

Питання по Генеральному плану в підвішеному стані вже більше двох років. Виникла ситуація, є фінансова можливість, пройшла адміністративно-територіальна реформа, започаткована робота на рівні центральних органів по коригуванню генеральної схеми планування України, і розпочалася ця робота.

Повинна працювати система, місто повинно забезпечити комплексний розвиток. А отой Генеральний план, на жаль, задуманий не для того, щоб запропонувати комплексний підхід до вирішення проблем забудови, забезпечення інфраструктурою, будівництва доріг чи коригування транспортної схеми, – він був запланований трохи з інших міркувань і з іншою метою. Щоб легалізувати, узаконити гріхи попередніх усіх. Не можна так чинити.

«Після монологу в вашій студії мене викреслили з містобудівної ради»

Але повертаємося до Генерального плану міста Луцьк. Ви знаєте, я просто був шокований. Остання новина. Якщо дивляться чиновники міські, я скажу: Казмірука, якого рекомендувала Волинська обласна організація спілки архітекторів України, заслуженого архітектора України, дійсного члена академії архітектури, члена спілки архітекторів після мого монологу у вашій студії викреслено із членів містобудівної міської ради. Чому? Тому що я дорікнув, що яке ми маємо право розглядати Генеральний план міста Луцька, коли немає історико-архітектурного опорного плану.

Так, це не секретна інформація. Але її знають ті, хто ближче до галузі архітектури. В принципі, такі теми для творчої інтелігенції, для жителів міста Луцьк актуальні. Люди тепер такими питаннями цікавляться. Приміром: коли я поцікавився у генерального проєктувальника і замовника, чи є уже історико-архітектурний опорний план, мені скали, що є. А потім Ігор Ігорович (Поліщук, Луцький міський голова – ГІТ.), у своєму письмовому звіті в ЗМІ каже: історико-архітектурного опорного плану станом на теперішній час ще немає.

Вибачте, я абсолютно довіряю міському голові. Тоді питання: хто дав право підлеглим міського голови надати некоректну інформацію? Тобто просто збрехати членам містобудівної ради про те, що є такий документ. І виявляється, що винен Казмірук, – заслужений архітектор України. Який дорікнув виконавцям і попросив грати за правилами. Бо, якщо такими методами досягати мети, ви її ніколи в житті не досягнете.

Реконструкція проспекту Волі, – та сама ситуація. Тут можна сперечатися: це реконструкція, чи просто капітальний ремонт. Навіть реконструкція проспекту повинна розроблятися після розробки пішохідно-транспортної схеми, історико-архітектурного опорного плану, того самого Генерального плану. І, якщо в Генеральному плані є проспект в червоних лініях такої-то ширини, то ви і робіть. А сьогодні раптом заявлено міською владою, що реконструкція без розширення. Якщо там в районі вулиці Шопена метрів ширина проїжджої частини 4 смуги 15 з половиною метрів, то в районі Київського майдану – 10 з половиною. І ніхто не намірений тим проєктом ставити питання про необхідність розширення. Продовжте роботу Кривицького – почніть від проспекту Шопена і закінчіть на Київському майдані. І Луцьк отримає нормальну транспортну артерію і пішохідні алеї.

Я познайомився з складом містобудівної ради, і кого я там побачив? Є ж в нас люди, які проробили на ниві архітектури і містобудування не один рік – Андрош Бідзіля, Василь Дузь-Крятченко, і, зрештою, Казмірук, – ми не є членами містобудівних рад. Тому що з нами треба дебатувати, відстоювати позицію. А для того, щоб відстоювати позицію, треба мати відповідний рівень компетенції та знань. То й прибрали для того, щоб не сперечатися, бо немає людини, немає проблеми. Я думаю, що і Ігор Ігорович це розуміє. Зараз мене політичні, громадські різні об’єднання запрошують до діалогу. Хіба я ворог для Луцька і для Волині, проробивши стільки років на ниві архітектури і містобудування? Ви можете мене не слухати, але вислухати і або зробити по-своєму, або погодитися зі мною, або переконати мене, що я, можливо, не правий. Ну це ж логічно і закономірно абсолютно. Я все життя намагався оточувати себе розумними людьми, і серед розумних хотів бути лідером. А не оточити себе іншими людьми для того, щоб сяяти на їхньому фоні. Ну, всі ж ми патріоти свого міста. До речі, мені було дуже приємно, коли, будучи на посаді заступника міністра будівництва і архітектури, я в один період підписував документи про присвоєння місту Луцьк звання Міста найкращого благоустрою України. Гордість мої груди розпирала, тому що я знав: це моє місто, це воно мене делегувало в орган центральної виконавчої влади, і приємно, що ми здобули це звання. Ми тоді тричі були 2002, 2003 рік, 2005 чи 6-й, можу десь помилятися, але ми з того часу ми й не заїкаємося, що місто Луцьк заслуговує на те, щоб висувати його на такі почесні звання.

Так і я ж теж не напрошуюся туди. Абсолютно. Я самодостатня людина, яка має свою точку зору, і, знову-таки, я не зобов’язую усіх сприймати мене і усім подобатися. В мене є своя думка, можете її враховувати, а можете і ні.

«Зараз найкраща нагода створити Луцьку перспективу»

Без зайвої похвальби, архітектори наділені оцим комплексним підходом до розв’язання проблем. Ми мислимо категоріями територій, йдемо від великого до конкретного, до малого. От зараз я знову переводжу на місто Луцьк. Місто обросло певними територіями. Чому б сьогодні вже не поставити руба питання про доцільність проєктування об’їзної дороги навколо Луцька якраз на тому місці, де є їхні території. Починаючи від Княгининка і кінчаючи Заборолем. Тим більше, що в розробці Генеральний план. Якраз скористатися тим, що відсутній історико-архітектурний опорний план. Місто вже сьогодні повинно співпрацювати із новоутвореним Луцьким районом, з областю, не замикатися лише на отих ділянках, починаючи від Рівненської і закінчуючи Глушцем, а дивитися на перспективу. Сьогодні дійсно є можливість передбачити коридор, де буде проходити об’їзна дорога по території Княгининка і Забороля. Це ж сьогодні найлегше могли б такі речі зробитися, і це будуть перспективи для Луцька. Я ж не спроста назвав, що є пропозиції Мінрегіону про утворення якихось нових формувань. Адмінтерреформа все одно ж буде. І для нашого обласного центру це як ніколи актуально звучить. Є ж під боком ті обласні центри, які будуть претендувати на роль лідерів, і нам би хотілося, щоб був Луцьк. Якщо ми всі докладемо отаких незграбних рук до такої справи, то нам історія і волиняни цього ніколи не пробачать.

Мені абсолютно імпонує підхід міського голови. Він взявся за той пласт проблем, який ще ніхто не планував. І тут ще один пласт проблем. Я знаю, що ініціюється ще одне питання, яке буде зобов’язувати кандидата на посаду міських голів звітувати за виконання і за реалізацію Генерального плану того населеного пункту, на території якого йому виборці ввірили управляти містом. І так в Європі цілій є. За два з лишком роки можуть запропонувати таку річ. І для міського голови кращої піар технології, як реалізація вимог Генерального плану перед виборцями, і придумати то важко. Тобто, якщо би дійсно були задумані такі речі, і вони дійсно були б зреалізовані, то там і переконувати нікого ні в чому не треба було б, який він хороший, і обіцяти, так як люди самі все бачать. Тобто, коли такі зміни будуть, вони повинні бути до них готові.

А де зелені зони навколо Луцька? Сьогодні ж їх немає. Приміські зони так звані. Вони в Генеральному плані обов’язково мають бути. Нормативна вимога 16,5 кв.м на одного жителя, а в Луцьку є 4,5 кв.м. І то при тому, що ми ще зазіхаємо на зелені території, щоб будувати житло. Так, житло треба будувати, але, якщо ми сьогодні обросли територіями сільських населених пунктів, чотири поверхи елементарно можна в селі будувати. Оця така свого роду американська газетна забудова – абсолютно притаманна нашій волинській ментальності, і це можна було б робити. Але до того треба бути готовим. Якщо ми знову ж таки починаємо виривати з контексту розширення якоїсь частини з’їзду десь – то що робити з парковками? Де ті перехоплюючі майданчики, які мали би бути на в’їзді в місто? Ну, ми ще отак посперечаємося, покритикуємо, ну і що?

«Для міського голови кращої піар технології, як реалізація Генерального плану, перед виборцями, і придумати важко»

Звичайно, рівень забезпечення професійними кадрами далеко не маловажний. Рівень обізнаності людей, виборців, без сумніву, теж росте. Той досвід, котрий мають… Все-таки ж, інститут в загальному розумінні слова, проєктування розвитку міста. От я б не хотів, щоб так як по Києву, утворювали усілякі комітети порятунку міста. Подивіться, скільки їх там утворилося, яку вони роль там відіграють – і незавидну, і невдячну, і, в деякій мірі, компрометуючу.

У Луцьку є можливість і підтримка громади стосовно реконструкції ринку. Хай там думки щодо реконструкції ринку розділилися. Але є ж ті аргументовані позиції людей «за», є аргументовані позиції людей «проти». Людям треба сідати за стіл, і один одному в очі прямо щиро і відверто говорити і обговорювати проблему чи з участю вас, чи напряму за круглими столами. Не треба боятися до людей іти і переконувати людей.

«Я б не хотів, щоб у нас, як в Києві, утворювалися всілякі Комітети з порятунку міста»

Розумієте, в ідеалі, ніхто не повинен ні за ким бігати і контролювати. Є виписані правила гри, їх повинні дотримуватися усі учасники будівельного процесу. Ну, звичайно, в житті воно не завжди так є, кожен хоче злукавити, кожен хоче мати зиск, кожен хоче на повороті когось обійти. Це – не нормальне явище.

А по закону мало би бути наступним чином. Той самий держархбудконтроль: ми вивчали аналоги роботи таких органів і за рубежем. В Німеччині, наприклад, є будівельна поліція, яка має контрольні і каральні функції. У нас така не прижилася. У конфедерації будівельників України кажуть, що десь на кінець червня очікують остаточний формат проведення контролю.

А сьогодні це відбувається так: при розробці проєктно-кошторисної документації за дотримання допроєктних і будівельних вимог повністю відповідальні проєктна організація, автор проєкту чи сертифікований спеціаліст-архітектор. Наступне: якщо зроблена з порушеннями документація була передана замовнику чи забудовнику, і він приступив до її реалізації, то відповідальність несе уже власник чи забудовник. Третій момент – авторський нагляд. Автор проєкту, захищений законом про авторське право, згідно нормативних актів, зобов’язаний здійснювати авторський нагляд за реалізацією його об’єкту з відповідними записами контролю. Наступний етап контролю - технічний нагляд замовника. Вони теж мають коло зобов’язань, виписане в нормативній базі, і контролюють хід будівництва. П’яте: на період реорганізації в органів контролю утворився вакуум, і вони мотивують це тим, що тепер вони не могли втручатися і притягати злісних порушників законодавства. Але це явище – тимчасове. Будемо знати в червні, яка буде структура, що теж буде наділена повноваженнями присікати, - чи це буде будівельна поліція, чи як її там назвуть. В інспекції містобудування буде розділ по складності об’єктів СС1, СС2, СС3. Одні будуть контролювати складні промислові об’єкти, іншим буде видано інше.

Тобто, я вам назвав цілий ряд контролюючих інстанцій, які вправі контролювати. Але сама головна – це, якщо законослухняний замовник і забудовник, то тут питань ніяких не повинно виникати.

Автор: Юрій Кресак
Текстова версія: Юлія Циплюк