Парламентський комітет з питань фінансів, податкової та митної політики підтримав законопроєкт №5600, який повинен внести зміни до Податкового кодексу. Зокрема, народні обранці збираються зменшити розмір ділянок для ведення особистого господарства.

Про це інформує видання OBOZREVATEL.

Зараз за законом можна володіти ділянкою до 2 га, вирощувати продукцію, продавати її й не платити податків. Новим же законопроєктом площу неоподатковуваної ділянки хочуть обмежити до 50 соток, а платити податок будуть усі незалежно від того, чи продають вони продукцію або ж ростять для особистих потреб.

Згідно зі змінами, які пропонує закон №5600, встановлюється мінімальне податкове зобов’язання для власників ділянок понад 50 соток, які ведуть на них особисте господарство. За кожен гектар понад цю норму громадянам хочуть встановити податок – 5% від його оціночної вартості. 

Як розповідає доцент Київської школи економіки, експерт із земельних питань Олег Нів’євський, у середньому цей податок буде приблизно 1500 грн з гектара. Сума – нефіксована і буде залежати від регіону. Умовно, на Полтавщині це може бути і 2000 грн, в західних областях України – істотно менше.

З кожного гектара понад 50 соток буде стягуватися мінімальне податкове зобов’язання в місцевий бюджет, – роз’яснює Нів'євський. – У середньому ви повинні будете сплатити щонайменше 1500 грн. Але якщо ви вже платите інші податки, наприклад, податок на землю (300 грн), то ця сума буде відніматися з мінімального податкового зобов’язання та доплатити вам потрібно буде тільки різницю – 1200 грн.

Головна мета законопроєкту №5600 полягає в додатковому наповненні бюджету за рахунок збільшення оподаткування. Мінфін оцінив імовірні надходження в 60 млрд грн на рік. За даними Українського клубу аграрного бізнесу, з цих 60 млрд грн близько 27 млрд заплатять саме агровиробники.

Спочатку, коли оговорювалося введення мінімального податку на 1 га, то метою було вирівнювання податкового навантаження між сільгоспвиробниками і детінізація оброблення землі, адже у нас близько 8-10 млн га оброблюються «в тіні», без сплати всіх податків і готівковими розрахунками, – говорить генеральний директор УКАБ Роман Сластьон. – Згідно з даними Держстату, у нас 80% сільських домогосподарств мають для оброблення менш ніж 1 га, водночас дві третини з них оброблюють менш ніж 50 соток. Це власне городи і переважно виробництво для особистого споживання. Решта зазвичай не реалізується, а передається в приховану оренду великим сільгоспвиробникам. Саме це і стало причиною появи такої норми.

Посилення податкового навантаження вдарить не тільки по власниках приватних городів, а й по ідеї розвитку фермерства в Україні. У селян, які зараз реалізовують продукцію з невеликих ділянок, буде більше стимулів не працювати на землі самостійно, а здавати її в оренду, наприклад, середнім або великим виробникам.

Можна сказати, що цей закон спрямований проти дрібного бізнесу на селі, – каже Нів'євський. – Він простимулює перехід близько 1 млн га землі від дрібних виробників до середніх і великих. Реформа спрямована на витіснення малого виробника з ринку.

Глава Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко також упевнений, ця ідея дасть новий корупційний інструмент місцевим органам влади і важелі впливу на незахищені верстви землевласників.

Умовно, бабуся 70-ти років не зовсім розбирається, що потрібно робити в такій ситуації. Їй можуть поставити умову, що якщо вона і далі хоче вести господарство, щороку повинна буде віддавати частину врожаю. Або, наприклад, спонукати її передати землю в користування комусь іншому, – говорить Козаченко.

Експерти сходяться на думці, що фіскальну політику в аграрному секторі потрібно міняти, адже в ній є багато проблем. Але ось пропоновані шляхи змін викликають багато запитань.

Звичайно, якщо хтось працює і платить податки, а інший так само працює – і не платить, це неправильно. Але проблему потрібно вирішувати не так радикально, як робиться у нас, обклавши податком бабусь і дідусів, – стверджує Козаченко.

На думку Нів’євського, в такому разі зрівняння всіх власників земель в обов’язках не має економічної доцільності.

Це не витримує критики з погляду міжнародної практики оподаткування бізнесу. У Європі мале фермерство перебуває в привілейованому статусі. Влада іноді закриває очі на те, що до 25% фермерів не зареєстровані як підприємці і не платять усіх податків. Потрібно розуміти, що дрібні фермери – люди самозайняті. Навіть якщо вони не зареєстровані – це основа розвитку села. Якщо вони не сплатили якийсь податок, вони пішли в магазин або кафе і витратили ці гроші у себе в громаді.

Поки закон ще не розглянули в сесійній залі, тому є шанс, що спірні моменти будуть переглянуті. Якщо ж законопроєкт №5600 буде ухвалений у тому вигляді, в якому є зараз, він серйозно вдарить по багатьох жителях сільської місцевості. Податкове навантаження просто не дозволить розвиватися малим господарствам. Вони будуть змушені відмовитися від роботи на землі на користь великих землевласників.