«Його позиції зараз я не розумію».

Так в етері ГІТу прокоментував вчинок уродженця Луцька, асистента головного тренера санкт-петербурзького «Зеніта» Анатолія Тимощука футболіст, ексгравець збірної України, лучанин Артем Федецький.

Нагадаємо, з початком російської інтервенції в Україну Тимощук мовчав. А 28 лютого, на четвертий день від початку війни адвоката Тимощука склав заяву, в якій зазначає, що Тимощук відмовляється платити аліменти своїй колишній дружині Надії Навроцькій, яка нині мешкає в Мюнхені. Причина – санкції, накладені на Росію внаслідок військових злочинів на території України. Анатолій був одружений з Надією до 2016 року, а у 2010 у сімейства з'явилася пара близнючок – Ноа та Міа. Обидві вони разом із мамою проживають у Мюнхені.

«Я оце терпів-терпів, все ж таки надіявся, що Толик нас всіх підтримає, адже він людина відома, – каже Федецький. – Я розумію, що він проживає в Санкт-Петербурзі, в нього своє життя. Але тим не менше. Не пам'ятаю, був третій чи четвертий день (війни – ред.). Я йому написав повідомлення. Він прочитав, і мені, на жаль, не відповів. Як уродженець Волині, земляк, грав у «Шахтарі», в «Баварії», зараз в «Зеніті», там тренер. Але, будучи разом, граючи за збірну, неодноразово він їздив до військових, у госпіталь військовий, у Львові ми були, провідували... І його позиції зараз я не розумію. Чесно. Особисто в мене велике розчарування. Абсолютно».

Щодо заяви про відмову платити Тимощуком аліменти на дітей, Федецький коментує:

«Особисте – це його особисте сімейне життя. А позиція? Я знав Толика. Не знаю вже зараз, а знав Толика до того моменту, як в нього були завжди патріотичні настрої. Знаючи, як він ставиться до України. І саме зараз, в такий важкий час, коли оцей, вибачте, не хочу просто в ефірі висловлюватися, в мене немає слів, ці прокляті окупанти топчуть українські землі, коли народ сплотився весь воєдино, і тут Толик мав би, звичайно, підтримати. Адже впевнений, що в нього в Росії досить багато знайомих, які могли б хоч якось вплинути на людей. Адже вони зазомбовані, вони дивляться зовсім інше телебачення, не розуміючи, які події відбуваються у самій Україні».

З початком наступу Росії в Україну Артем Федецький записався в Тероборону Волині. «Я не з тих людей, які будуть чогось боятися», – каже Артем. Йому пропонували виїхати за кордон, проте Артем твердо стоїть на своєму.

«Я залишаюся в Україні і в рідному Луцьку, – розповідає Федецький. – Все, що зі свого боку можу робити, якісь там певні волонтерські моменти, якийсь контроль в місті, в області, все, що від мене можливе. Я розумію, що зараз війна. І одне діло бути професійним спортсменом, грати в футбол, інше діло – коли потрібно взяти до рук зброю. Але я не з тих людей, які будуть чогось боятися. Я на своїй землі, я тут народився, я тут виріс. Я в Україні став тим, ким я став. Мене знають досить багато людей, уболівальників. І підтримка була і в «Карпатах», і в тому «Шахтарі», і в «Дніпрі». І шалена просто підтримка в збірній України. Особливо це відчувалося у Львові, коли ми проводили матчі на Арені-Львів. Я казав і кажу, що душа збірної України – це Львів».

Ексгравець збірної України каже, що його «розпирає гордість» за свій народ і свого Президента.

«І просто я зараз пишаючь нашим Президентом Зеленським. Тим паче, знайомий з ним особисто, ще до його президентства. Бо наші, так скажемо, дороги перетиналися не раз. Він був шоуменом, успішним актором, а я грав у футбол. Напевно, знайомий з ним більш ніж 10 років. І те, що зараз він зробив з народом, те, що зараз народ за нього, і він за народ, мене просто переповнює гордість», – каже Артем.

Він додає:

«Хочеться висловити підтримку нашим містам, які зараз потерпають такі шалені атаки російських загарбників. Це Каховка, Чернігів, Суми, Харків, Миколаїв і, звичайно, Київ. Ті люди, які стоять на захисті нашої держави. Просто, чесно, в мене мурашки по шкірі. І знову повторюсь, шалена гордість. Люди просто зупиняють руками танки, не бояться. Це люди, це народ, це наша така славетна нація, яка, напевно, ще десь з часів козацтва. Як козаки боролися за свою землю, так само і ми будемо стояти на нашій землі до кінця. І нікому її так просто не віддамо. Що б вони не думали. Якими б там загрозами нас ці прокляті москалі, загарбники, ці терористи, не лякали, ми будемо стояти до кінця».

Федецький жорстко засудив злочини проти людства і проти людяності, які чинять на українській землі окупанти. «Я казав і скажу: якщо наші хлопці там їх спалять заживо, то тут буде не гірше», – сповнений ненависті футболіст.

На його переконання, нині Триває Третя світова війна, але Україна обов'язково переможе.

Я от знаю і постійно підтримую зв'язок зі Львовом. Там так само люди напоготові: Тероборона, військові. Те саме і в Луцьку. Так що ні клаптика землі москальським загарбникам ми більше не віддамо. В нас сильна нація, в нас сильна держава, про яку говорить вже весь світ. Зеленський – лідер нашої країни. І напевно, вже лідер в цілому світі. Бо ми розуміємо, що це Третя світова війна, де Україна боронить свої кордони, боронить свою землю. Це не якісь політичні ігри, це просто український народ. Наша нація сильна і непереможна. І такий, як в нас є, бойовий дух, дух до волі, дух робити вибір, вільний вибір. Не те, що нам нав'язують, а те, що ми хочемо. І ми будемо боронити свою землю до кінця. І будемо рухатись в цьому напрямку. І ні кроку назад. Тільки вперед-вперед до перемоги. А я впевнений, що ми переможемо!

Мені казали так само. Я міг поїхати десь... Ні, не міг! Не міг нікуди поїхати. Це моя земля. Це земля, на якій народився мій син, на якій народилися мій батько, моя мама, моя дружина. І більше клаптика землі ці прокляті, чортові москалі... Я просто не хочу, в мене зараз вирують емоції... В мене таке двояке: і гордість за наш народ, і така ненависть до окупантів проклятих. Ми їх звідси проженемо.

Хочеться підтримати людей, які потерпають в тих містах, які бомблять. Це просто військовий злочин, який має бути покараний. Оцього, вибачте, російського Ху@ла путіна ми дістанемо. І ми його покараємо. Український народ його покарає. Бо ми сильні, ми сильна нація. Ми будемо йти до перемоги.

Слава нашій нації! Слава нашим Збройним Силам! Слава нашій Теробороні! І слава народу України!
Ми обов'язково переможемо!