Підприємець Василь Герилів, власник колишнього ТТЦ «Сента», розповів про долю приміщення в центральному парку імені Лесі Українки в Луцьку, яке сьогодні у власності релігійної громади Церкви Християн Віри Євангельської «Сіон».

Нагадаємо, Луцька міська рада у п’ятницю, 30 липня, ухвалила рішення про початок процедури виділення у центральному парку імені Лесі Українки в Луцьку 0,24 га землі під храм релігійній громаді Церкви Християн Віри Євангельської «Сіон». Земельна ділянка не має кадастрового номера, це – територія парку, на якій заборонене капітальне будівництво.

Саме винесення цього проєкту рішення на обговорення депутатів колишній заступник головного архітектора міста Ярослав Матвіїв назвав таким, що суперечить законодавству, архітектурним нормам і принципам моралі.

«Це колись було приміщення виставки народних досягнень Волині, типу як виставковий центр в парку. Потім ми його орендували як виставковий центр. Там ми зберігали товари. Коли я туди зайшов, то там воно текло, побиті шиби, не було воріт. Ми це все відремонтували. І відповідно там в нас був склад», – каже Василь Герилів.

Згодом, за його словами, зі складу вирішили зробити центр ландшафту та озеленення парку.

«Там два гектари болота. З’явилася ідея зробити з нього щось як місце відпочинку. Це мало бути щось на зразок голландського парку Кекенгоф (королівський парк квітів у Нідерландах – ред.). Ми ідеально для цього підходили. Там є вода, достатньо велика площа спереду і ззаду. Тобто ми хотіли зробити щось подібне до такої Волинської Голландії, як то зараз роблять, але зробити Волинську Голландію в парку. Ми тоді займалися тюльпанами. Завезли близько 250 тисяч цибулин. То була така системна дія перетворення складу в хороший ландшафтний центр», – розповідає підприємець.

Неодноразово зверталися до міської ради, але отримували відмови.

«Як завжди, депутати відмовили, бо ми нічого не даємо», – говорить Василь Герилів.

Підприємець стверджує, що вони хотіли взяти під опіку до 2-х гектарів території.

«Там ставочок є, а в ставочку і качечки, і черепахи. Просто дати дозвіл для проведення робіт із благоустрою території я просив. Всього-на-всього. Ми навезли землю, потім нас оштрафували за те, що ми навезли землю: крапельку там зробили – майданчик. Цей майданчик також був болотом. І спереду, і ззаду. Відповідно трохи благоустроїли майданчик, нас за це покарали», – згадує Герилів.

Він каже, що павільйон передати релігійній громаді фактично змусив тодішній голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук.

«А потім нас покійний Борис Петрович попросив помогти людям якимось чином освоїти це приміщення, – згадує підприємець. – Ми перевели приміщення Церкві. В міській раді половина віруючих якраз протестантського напряму. Так само і там десь, швидше за все, якось підійшли ближче до керівництва. А в нас тоді був митний пост. Нам пообіцяли його зберегти, якщо ми так послухаємо. Але і пост не зберегли, і приміщення перевели».

Водночас пан Герилів каже, що не має жодних претензій до Церкви.

«Вони принаймні благоустроїли це приміщення.перебудували його всередині, зробили там перегородки. І, в крайньому разі, то краще, ніж там би був ресторан, кабак чи ще що-небудь. Але, з другого боку, їхня кількість – накладно для парку. Виходячи з того, що там робиться в суботу і неділю. Воно трошки не по суті».