У четвер, 30 вересня, Підгайцівський сільський голова Юрій Семенюк дав пресконференцію з приводу підпалу його автомашини.

Нагадаємо, вночі 29 вересня невідомі особи спалили позашляховик «Тойота Ленд Крузер» 2021 року випуску, що стояв на подвір’ї Семенюка. Авто належить його дочці. Воно згоріло вщент: вибухнула встановлена на ньому газова апаратура.

Юрій Семенюк упевнений: і цього разу ніхто не знайде винуватців. Він нагадав про попередні злочини проти його родини. У січні 2019 року невідомі спалили екскаватор та два автомобілі, що належали родині Юрія Семенюка. У листопаді цього ж року четверо невідомих вдерлись до будинку голови Підгайцівської громади, винесли гроші і коштовності. Сім’ю зв’язали, а самого Семенюка, який намагався чинити опір, побили. Також обікрали хату дочки, яка живе окремо.

Юрій Семенюк назвав абсурдом чутки, нібито він сам спалив позашляховик. Каже, автомобіль хоч і застрахований, 10 відсотків за нього не повернуть. Крім того, газова аппаратура коштує 700 євро, там ще встановлений форкоп та інші речі, втрату яких не компенсовуватимуть.

Вартість авто – 1 мільйон 200 тисяч гривень. Ці кошти заробила його сім’я. Він сам із 1993 року займався бізнесом. Із обранням уперше 15 років тому на посаду сільського голови передав бізнес дружині і дітям. Жодна перевірка не знайшла у його діях на посаді ознак корупції, хоча перевірок було чимало. В одному із попередніх інтерв’ю ГІТу Юрій Семенюк спростував твердження окремих журналістів, нібито в його родини є 10 квартир у Луцьку. На пресконференції Підгайцівський голова ще раз згадав про цей фейк.

Він каже, що пов’язує підпал позашляховика, як і всі попередні злочинні дії проти його родини, з політикою.

Юрій Семенюк нагадав про останні події, що відбуваються навколо Підгайцівської сільської ради. Цьогоріч невідомі особи побили стекла в комунальній техніці, порізали шини, згодом залили в баки солону воду, щоб вивести з ладу паливну апаратуру.

Сільська рада – підпильним оком журналістів «Аверсу» (підконтрольний лідеру партії «За майбутнє» Ігорю Палиці) і «12 каналу» (підконтрольний нардепу від групи партії «За майбутнє» Степану Івахіву). А Людмила Яворська, яка сьогодні працює на відомого будівельника, депутата Луцькради від партії «За майбутнє» Андрія Разумовського і чоловіка його сестри, депутата Підгацівської сільради від партії «За майбутнє» В’ячеслава Разумовського, засипає сільську раду запитами.

Нагадаємо, 4 січня 2021 року 64-річний проєктний менеджер Григорій Штефанеса вибивав з рук Яворської камеру Підгайцівській раді, викрикував образи і проганяв. За цим фактом відкрили кримінальне провадження, чоловіка з сільради звільнили «за власним бажанням».

Семенюк каже, що справу щодо інциденту з Яворською розслідували дуже прискіпливо, а ось щодо псування комунальної техніки, нападів на його родину слідство чомусь не просувається.

Раніше Юрій Семенюк в інтерв’ю ГІТу розповідав, що у Підгайцівській сільській раді утворилася опозиція із партії «За майбутнє» і трьох «свободівців». На місцевих виборах 2021 року він балотувався від партії «За майбутнє», бо, за його словами, вони самі запропонували. Їм потрібен був високий рейтинг Семенюка. Хоча у грудні 2018 року перші вибори об’єднаної громади Семенюк виграв як самовисуванець. Тоді його підтримувала провладна «Європейська солідарність».

Та щойно відбулися вибори 2020 року, партійці «За майбутнє» разом зі «свободівцями» вирішили, що вони самі керуватимуть радою, але опинилися в меншості. Більшість, незалежно від партійної приналежності, підтримала пропозиції Семенюка при обранні секретаря ради, призначенні заступників сільського голови та старост сіл.

До речі, нещодавно лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця на форумі в Луцьку нагадав, що з 1 жовтня починає діяти положення про імперативний мандат, тож, за його словами, партія відкликатиме з депутатів тих обранців, які не виконують волю політичної сили.

«Вони зараз... сказали, що двох депутатів з «Майбутнього» (партія «За майбутнє» – ред.)... мають поміняти по імперативному мандату, і трьох вони мають перекупити. Ми дивимося, кого вони будуть купляти. Цікаво, за яку суму. І після того в них такі плани: змінити керівників, заступників, взяти повністю владу, поставити своїх людей. І тоді вже вони будуть дерибанити сільську раду», – заявляв Семенюк в інтерв’ю ГІТу.

За словами Юрія Семенюка, злочини проти його сім’ї збігаються в часі з активізацією діяльності партії УКРОП і її правонаступниці – «За майбутнє». 

Також, розповів Підгайцівський голова на пресконференції, його попереджали про можливі провокації проти нього. За його словами, у трьох місцях у сільській раді встановлені жучки, які записують розмови сільського голови. «Я коштів (хабарів – ред.) не беру», – каже Семенюк. І зробив заяву, що в разі виявлення в нього мічених грошей, наркотиків чи чогось подібного буде розцінювати це як виконання замовлення проти нього. Один із «свободівців» йому прямо заявив, що дає Семенюку покерувати ще місяць, далі – відставка.

Юрій Семенюк здаватися не збирається. Якщо поліція, яку він вперто називає «міліцією», не знайде винуватців злочину, каже, вдягне ордени-медалі і поїде шукати правди в Києві.

Також Юрій Семенюк розповів про проблеми, які були із введенням в експлуатацію дитячого садка в Крупі, що будувала фірма Андрія Разумовського. І спростував чутки, що боротьба у Підгайцівській сільській раді йде за землю. Землі у сільраді практично немає, хіба що у приєднаних у 2020 році селах, розташованих поодаль від Луцька.

Далі – пряма мова Юрія Семенюка.

«Головна мета – поміняти сільського голову і взяти владу»

Якщо ми візьмем ці провокації по техніці комунальній. Ви знаєте, що в нас найбільший автопарк у комунальному підприємстві. Тому що таке велике об’єднання сіл – ніякий двірник не викосить і не прибере, і взагалі нічого не зробить. Треба мати техніку. В нас її було трохи, немало. Але зараз, здається, більше 20-ти одиниць.

Як тільки почали купляти техніку, зразу почалися звернення в поліцію: задорого, і те не так, і те не так. Нічого ж не можуть доказати, тому що все – чиста брехня. Як і вся їхня суть – то є брехня, як життя показує. Кажу: зробіть виставку – хай люди подивляться, скільки в нас та яка в нас та техніка. І коли ми зробили ту виставку, вони подивилися, то у своїй люті, ненависті (я інакше не можу назвати) через декілька днів побили стекла. Ну думали, мабуть, хулігани. Таке буває. Розбили в мерседесі (вантажне авто – ред.) стекло і в тракторі. Але ще трохи пройшло часу – і тут вже сталася серйозна проблема. Утехніку залили в баки воду. Не просто воду, а солону воду. Це для того, щоб гарантовано знищити паливну апаратуру, яка коштує тисячі євро. Але й цього їм було замало. Вони злили масло з гідронасосів. Спеціалісти знають, що якщо вхолосту гідронасос буде робити, то він виходить з ладу. То десятки тисяч євро, не гривень. Їм ще було все одно мало, ще вони порізали скати в ДАФі. І після того нас ще почали звинувачувати, що в нас немає відео і так далі.

Розумієте, відео добра справа. Ми його поставили. Але що таке відео? Приходить він у масці, в балаклаві – і ми тільки бачимо, коли він приходив. То все, що ми можемо побачити. Коли з цим розібралися, то збитки були. Вчасно це побачили наші працівники, але був ремонт. І був ремонт дороговартісний.

Після того, як поставили вже камери, взяли на охорону двох людей чи трьох, був ще удар. Ще був один варіант: приїхало двоє на велосипедах, не діти, 30-35 років на вигляд. Один відволікає охоронця з одного боку, а другий розбирає сітку з другого боку. Що вони мали робити – ми не знаємо. Але вони не знали, що там за камерами сидить ще один оператор наш, який побачив. І тоді вже його відігнали. Приїхали на велосипедах люди не наші, не місцеві.

Це до справи взялися конкретно. І те, що зливали масло з двигунів – то означає, що то були спеціалісти. Значить, їм сказали, що треба робити. Щоб максимально вивести техніку з ладу. То хто патріот? Я не знаю, хто це зробив, я не можу це стверджувати, але ми взагалі сьогодні говоримо за те, що якщо будете ставити питання, чи я знаю, хто палив (у вас, може, такі питання будуть, скоріше всього), але ми просто робимо фактаж, що останнім часом робиться.

Далі. Ще в нас є такі запитання, на які немає відповіді. Після того, коли вже була сформована команда в сільраді (мається на увазі голова, три заступники, начальники відділів, повністю штат), коли вже побачили, що не вдасться їм грабувати сільську раду, після того підключили журналістів, пані Яворську. Не знаю, де вона зараз, але в той час, коли я там був, в офісі Разумовського, тому що не секрет, я завжди хотів все згладити і неодноразово старався, щоб була одна команда. Принаймні в мене так виходило чотири каденції. Тому що є різні думки, і це природно, але тільки тоді добре виходить працювати, коли всі йдуть в ногу. Або майже всі. Дотримувався тієї позиції, аби було все добре. В даному випадку декілька разів я пробував, ніби обіцяли, часом приходили самі миритися, але все одно робили свої підлі справи, і нічого з того не виходило. Вони взяли Яворську, вона сиділа в кабінеті десь там, і то задача була… Я ж говорю реальні факти. Якщо ви піднімете їхні публікації, там немає чорного і білого, там є тільки бруд на сільську раду, на голову, на депутатів. Ото все, що зробили. Все.

Якщо кандидат в депутати, який був у «За майбутнє», десь прийшов, щось подивився, щось сказав, то смішно робиться, коли піднімає питання ремонту. Та ми самі знаємо, що треба робити. І ми підтримуємо. Справа в тому, що є ще питання по фінансах. Оскільки вони розказують, що в нас така багата сільрада. Так, в нас рада не бідна проти інших сільрад. Але я вам скажу, в нас яка територія. То раз. І коштів ніколи не буває багато. Якщо в нас є сьогодні неповних 60 мільйонів на бюджет розвитку, то ви розумієте, що таке 20 сіл. От школа, яка ремонтується, там бюджет буде, мабуть, до 30 мільйонів. Тому що ніхто не знає навіть, як далі буде. Ви всі бачите, пішли матеріали, як росте ціна на все. На виході ми не знаємо, швидше за все, як буде закінчено, кошторис доведеться переробляти. Я до чого веду? Щоб одну школу зробити – треба пів бюджету розвитку. А в нас є 20 сіл. В нас є вулиць, я не знаю, скільки, 400-500, я точно не знаю, їх дуже багато. Не секрет, що в Підгайцях, Струмівці і Крупі, які раніше були, ми зробили дуже багато роботи. І її не бачить тільки той, хто не хоче бачити.

Коли приєдналося Лище, там теж багато грошей заклали і зробили. Після того ще Романів – заклали 7 мільйонів. Незважаючи на те, що ми могли їх і не фінансувати, тому що ще рік вони мали за своїм бюджетом жити. В них же там нічого не було. А люди ж то надіються на те, що буде щось краще. І було виділено 7 мільйонів.

Коли приєдналися решта сіл, Ківерцівський район, звичайно, що там ситуація плачевна. То зрозуміло, що не той був бюджет, слабший бюджет. І коштів кругом, як кажуть, бракує. Ми почали робити проєкти. І що можемо – ми робимо. От опозиція нас критикує, то щоб ви знали, що один кілометр дороги коштує 10 мільйонів приблизно. Якщо ми мали освоїти 28 мільйонів, то ми можемо зробити 2,8 кілометра дороги в одному селі – і все, грошей нема, ми розходимося. Але люди то всі ідуть. Робимо те, що можемо. Якщо раніше можна на місці було щось робити, то зараз держава обмежила до 50 тисяч. А далі починається проблема, сумашедша проблема для всіх таких, як і наша сільрада. Тому що треба робити проєкт, кошторис, експертизу, і найстрашніше, як виявилося, отримати дозвіл на початок будівництва.

У нас багато проєктів робиться, і вже деякі були на виході. Але нам не дають дозвіл. Не зрозуміло, чого. А вже опозиція тут як тут: а ви ж обіцяли. Ми обіцяли – ми зробили. Найбільше дорогу згадують із Піддубець на Романів. Десь тільки зараз прийшов дозвіл. Його просто нема. Вже всі процедури пройшли, вже є, хто буде виконувати – нема дозволу. Штраф за початок робіт без дозволу – 600 тисяч. Ну який буде будівельник робити роботу без дозволу? Виробництво помирає. І все стоїть. Не тільки в нас, стоїть кругом. Всі переживають.

Справа в тому, що асфальт треба класти при певних температурних режимах. Тому що якщо ти його із землею покладеш – він не буде триматися. І от маємо таку проблему, що в нас немає дозволів. І нас поливають брудом, що ми там щось не виконуємо. Ми все робимо, що можем зробити, повірте. Все. І документація десь на 30 проєктів, мають бути майданчики. І взагалі…

Що робить опозиція? Де тільки можна, вони нас обставляють, і то головна мета – поміняти сільського голову, керівництво депутатів і взяти владу. Так вони вже хочуть. Не знаю, якесь нездорове бажання затаїли. Хоча можна було працювати всім разом. Я був тільки за це. Створили кучу ботів. Ви це все бачите. І що тільки…

«Ніхто нічого не шукає»

От беремо ті злочини, які були протягом останніх років. З 2019 року, як тільки вибори пройшли. І вони йдуть по сьогоднішній день. Якщо брати чисто по мені, по моїй сім’ї, у 2019 році спалили дві машини і екскаватора. Хтось щось знайшов? Ніхто нічого. Нема, нуль.

Але то ще не все. Пізніше був напад на мою сім’ю. Чому я залишися живий? Після мене вони пограбували у Кам’янці-Бузькій, то жінка померла. Щось знайшли? Нічого не знайшли. Жодного документа. Я не знаю, просто цікаво, що в мене всі проблеми почалися в сім’ї після того (не в сім’ї, а на роботі) після тих виборів. Ще перед тим. Але вже в мене нестиковки були – тоді ще була партія УКРОП. Ну, ви знаєте, що «За майбутнє» – то правонаступник. Після того вкрали документи. Зловили. Оддав. До сих пір ще його не посадили, не знаю чого. Щось там суди. Після того все-таки вкрали документи. Але то, звичайно, дрібниці.

Далі в дочки, яка живе окремо (в неї сім’я), хату обікрали. Ви думаєте, хтось щось знайшов? Ніхто нічого не знайшов.

Після того, ото вже останній випадок, що зараз був, я не вірю, що знайдуть. Я просто не вірю. Ніхто нічого не шукає. Вірніше, шукають, але нема результату. Я не вірю, що не можна знайти. Але подивіться з другої сторони, як правоохоронні органи, коли треба створити проблему сільській раді. Я просто не взяв із собою звернення знаменитої депутатши, яка пише на нас кляузи, де тільки можна. Отако береш листок: там і прокурор, і міліція, і ця, і та, і ревізійні ті всі комісії. Я не знаю, там, певно 5 оцих, одне й те саме. І що вони пишуть? «Прошу відкрити кримінальну справу про можливі злочини». Ви розумієте? Про можливі. Ходять там – щебьонку перемірюють при тому всьому. Що ж там? Якщо на 50 тисяч, то йде 90 тонн щебеню. То є просто. То не є якийсь капітальний ремонт. То є просто ремонт, тому що люди приходять, кажуть, в нас взагалі нічого немає. Так, то не є вихід з положення, але якщо ми будемо робити за 10 мільйонів, то ми зробимо, я вже казав, 2,8 кілометра. І ми нічого не зробимо. І ми ділимо: де можна – робляться проєкти, де можна – так.

Пишуть ті пасквілі. І що ви думаєте, яка реакція нашої міліції? Вони на другий день вже тут. В нас були обшуки два чи три, не знаю. В нас виїмка документів постійно йде. В нас весь час запити йдуть. І задача стоїть одна, я добре знаю, тому що ви розумієте, Луцьк – то є велике село. Ходять представники оці окремі, які те все організовують, ходять і в міліцію, і в прокуратуру: «Зробіть щось з Семенюком». Вони вже пообіцяли своїм, видно, не знаю кому: Семенюк буде тільки по жовтень. Правда, зі «Свободи» один дав мені тільки місяць. Дякую, що місяць дав мені доробити. «Ще в листопаді попрацюй, а далі вже по-любому».

Моя дочка питає мене. Каже: «Тату, а що ви вже в жовтні йдете з роботи?» Я кажу: «Перший раз чую». – «Ну як, чуєте? Всі вже говорять». Що я сам іду. То видно, мені підпалом цієї машини сказали, що я маю піти. Чи як це розуміти? Я не знаю. Може, ви знаєте.

«В мене сьогодні прослушка в трьох місцях стоїть»

Далі чудні речі. Ви знаєте, що тут був інцидент Яворської із знаменитим Штефанесою. Ну там нічого не було. Я не бачив, але я чув. Там посварилися вони, грубо кажучи, не більше – не менше. То такий був злочин, ви собі не представляєте. Скільки пішло бюджетних грошей на це розслідування. Ви навіть не уявляєте. Мене і в прокуратуру, якийсь перехресний допит з прокурором, і слідчий експеримент, і що там тільки не було взагалі. Я тільки думаю: тут людей вбивають – нема нічого, нормально все. Тут, не знаю, великий злочин. То після того забрали в нас реєстратора. В мене з кабінету. Камера не показує, як там було, просто наведено. Минуло два тижні. Просто її брати нема ніякої доцільності. Я просто не знаю, нащо забрали. І до сих пір не віддають.

Далі я вам скажу. Мене попередили: проти мене має бути провокація – щось мають занести в кабінет. До речі, і раніше мали заносити, то не перший раз. Є так звані торпеди, їх так називають на такому слензі міліцейському, ну спецслужби. «Торпеди». Скільки тих людей сюди заходило, я не буду вам розказувати – я їх бачу за кілометр.

Ми вже поставили того реєстратора, того що сказали: «В жовтні чекай, будуть». Як то робиться, скажу вам на прикладі своїх сусідів. Забігає чоловік чи жінка, кидає пакета і виходить. Заходять хлопці. Той каже: «Секундочку, є камери». І всі пішли назад. Спектакль не вдався.

Розказував мені теж голова, як він працював ще в Рівному. Каже, забігає (хтось – ред.) на другий поверх, кидає коробку, каже: «То вам». І тікає. Знову заходять. Правда, той встиг. Подивився – кошти. Він їх у вікно – раз. Ті забігають, а вони там вже літають. Отакі фокуси. Отаке жде на мене. То я хочу вам заявити, що я коштів не беру, наркотики не вживаю, я їх не розповсюджую. Зброя та, що в мене є, вона вся зареєстрована, боєприпаси. А якщо знайдете в мене гранату чи якусь атомну бомбу, то не моє, щоб ви знали.

Спілкувався я з одним представником спецслужб. Кажу, слухайте, ну добре, ви підкинете мені ті гроші десь там, де мене може не бути. В мене сьогодні прослушка, щоб ви знали, в трьох місцях стоїть: в мене, в залі і в секретаря. Я це теж знаю. Кажу, якщо ви мені підкинете кошти, ну вони там будуть, пофарбовані, позначені, ви ж руки в мене не брали. Він каже, з вами перед тим привітаються, рукою намазаною. І буде в вас рука така, як треба. Така, як ваші кошти. То щоб ви знали, як те все робиться. Отака ситуація. Тобто незрозуміло чому на сільраду нападають з усіх сторін. Все, що ми просимо – нічого не розслідується. Через що в нас є дуже велика підозра, що і той злочин не буде розкритий. Я не знаю. Може, розкриють. Не знаю. Я не вірю.

«Є тут «добрі люди», які розказують, що то я сам собі спалив»

Ще одне. Спалили автомашину. Подзвонили до мене, сусід подзвонив, бо ремонт в хаті робиться, я ночував там трохи далі, в дальній кімнаті. Я не чув. Хоча я поставив сигналізацію таку, як треба. Там двосторонній зв’язок. То брелок, який відповідає за те, як відкриваються двері – сигналізація спрацьовує, він має пищати, а він в мене ніякий. Я натискаю – все, нема нічого. Я його дав працівникам міліції подивитися. Я не думаю, що за два місяці (машина то ж нова, вона проїхала всього-на-всього 5400 кілометрів). Але є тут «добрі люди», в тому числі депутати, вони розказують, що то я сам собі спалив. Хороша ідея: два місяці машині – і спалити. Бо там, бачте, вона застрахована. Так, вона застрахована, але справа в тому, якщо вже так до того підійти питання, то 10 процентів не вертають, щоб ви знали. Плюс там же і газові балони – 700 євро, і сигналізація, і форкоп. Хороше сім’я попала на гроші. Ну що зробиш? Добре, хоч всі живі.

З приводу того, що так заразом сильно згоріло, я вам скажу одне. Коли я вибіг, то жінка вибігла і дитина вибігла. Я навіть думав, чи гнати другу машину. Потім згадав, що там бак – десь порядка 30 літрів бензину, і газовий балон, заправлений десь порядка на 30-40%. Я знав, що буде рватися зараз. І тільки я їх позаганяв, почали рватися баки. Оце мені сьогодні сказала жінка: «А в нас, ти знаєш, криша прошита осколками». Це означає, що могло повбивати просто жінку, дітей, мене.

Кінець-кінцем приїхали зі служби, які гасили то все на місці.

«Лежить в мене карабін збоку заряджений»

Вони ні за що не думають, вони чудні речі витворяють. Для них нічого: ні майно громади, ні майно людей, ні життя теж. То страшні люди.

Сьогодні (30 вересня – ред.) буде сесія позачергова, буде звернення до служб. Побачимо. Якщо вже нічого не поможе, за місяць не знайдуть, то я, напевно, поїду в Київ і буду робити… Ну як? Що мені залишається робити, ждати, поки нас поб’ють чи що? Дитина вже там плаче, кидається вночі, жінка теж переживає. Ну я лежу, лежить в мене карабін збоку заряджений. Що мені залишається робити? Я буду стріляти. Я думав, як мене грабували – вже не прийдуть. Приходять. Вночі приходили. Лежить карабін заряджений.

Якщо не знайдуть, вдягну свої ордени-медалі (в мене їх багато, хоч на цю тему там багато і дискусій, але їх так не дають: від двох президентів, від всіх церков, я всім помагав – всі те знають, хай вони свої покажуть, або куплять, як вони кажуть) і поїду, буду ходити. В мене є відпустка. Я ж, ви знаєте, йду тільки тоді, коли мене немає 10 днів чи я за кордоном, а так я весь час на роботі. І так вже 15-й рік, всі це знають. І поїду, зроблю пікет. А що мені залишається робити: ждати, поки вони жінку заб’ють чи мене підстрелять, чи дитину заберуть? В мене велика родина, в мене внуки є. То ж бандити, з ними практично неможливо. То бандити. Я це заявляю офіційно. І те, що вони творять – то так і називається. 90-ті роки вернулися на території Підгайцівської ОТГ. Хоча знаю, що безчинства творяться і в інших містах, але так, як в нас – то ні в які ворота не лізе.

«Їду – шість чоловік то на даху, то в магазині по сто грамів п’ють»

Юрій Семенюк відповів на всі поставлені журналістами запитання.

Ціна автівки вашої? – журналістка «Аверсу».

1 мільйон 220, по-моєму, і то наголошую, що вже з податками. Якщо в доларах, то тисяч 12 доларів пропало. То хай вони палять свої. Я побачу, як вони там зароблять, чи виграють.

Чого всі напади пов’язуєте між собою, що були попередні? – журналіст ІА «Волинські новини».

Давайте по порядку. Хороше у вас питання, дякую. Коли «Аверс» от ж ще ті вибори поливав мене брудом, ви в курсі, що там вироблялося. Спеціаліста з Києва привезли. За нами їздили кругом: побільше бруду на місці. Ото після того (то ще був УКРОП) згоріли тих дві машини. Я ж ні з ким не сварився. Так, я не всім, може, подобаюся, але зрозумійте правильно: якби я був такий поганий, мене би не вибрали. Ну тут же просто. Так чи ні? І то ж не просто вибирали, а вибирали – машини критики останні рази. Бо перші вибори – там взагалі питань не було. На перший виборах я взяв 70%, щоб ви знали. Ну то ж результат? Ну далі то було, звичайно, менше. Тому що люди, якщо робимо дороги, то кажуть: «А чого вона там 7 метрів, а не 12?» Вже починається на цьому. Скажімо так, що Крупа, де я живу, Підгайці, Струмівка хай не ображаються, але трошки вони розбалувані. Тому що ті села, які приєдналися, кажуть: «Дайте нам хоч що-небудь, ми хочемо тротуар вже зробити». Ну з часом і там буде, дасть Бог. Хай буде вузька дорога, але вона в них вже буде. Я надіюсь на це.

То перший був випадок, який не розслідуваний. Друге питання в нас пішло – садочок. Виграла та фірма Разумовського – «Брук сервіс» («Бетон брук сервіс» – ред.), чи як там його? Вони там пов’язані. Почалося будівництво. Довго коштів не було. Бо я ще в 12-му році добився документів щодо будівництва. Ви розумієте, такі об’єкти дуже дороговартісні, ми без держави їх ніяк самі не піднімемо. У 19-му році, здається, почали робити. Тільки кошти прийшли (вони завжди приходять, держава дає їх в кінці року, щоб ми їх не освоїли, і забере собі – це теж ми всі знаємо). Але хоча б освоїли те, що можемо. Я живу там недалеко. Їду – шість чоловік то на даху, то в магазині по сто грамів п’ють. Я ж те бачу. Дзвоню, кажу, хлопці, щось робіть – та пропадуть же ж гроші. «Добре-добре». Десь там хвоста їм накрутив – нарешті почали щось там робити. Але 6 мільйонів пропало. Це ж кошти! Не освоїли. Те, що там далі пізно дали – можна було робити. До речі, коли я йшов, підняв – додали людей і решту освоїли.

То був перший інцидент. Далі, коли діло пішло до здачі, котельня. Ви знаєте, що таке котельня? Котельня – то найтепліший об’єкт на будь-якому об’єкті. От ми там ввечері ходимо з сусідом, я заходжу, за батарею – рука холодна. Але найцікавіше, що котельщики гріються дуйчиком і тени включили. То що там далі має бути? Я ж сьомий десяток розміняв, знаю, що таке котел. Котли стоять, вони так 50, може 55 потужності. Там є бирочки: 160 кіловат на них. Тобто він більш як у два рази не схоплює. Кажу, хлопці, то не ті котли, де ви їх взяли? Нічого не буде, каже, міняйте. Тут міняти не хочеться. А кошти пішли на малі котли. Працівники міліції сказали, що вкрали 600 тисяч. Там була кримінальна справа. Але до сих пір ще не розслідувана. Що там розслідувати? От не розслідується, і все, хоч би що.

Одне слово, не буду багато розказувати, сварилися ми – одного котла вони поміняли. Поставили на 120 кіловат. Але якщо ви зайдете, подивитеся, то у вас буде питання, якої потужності той котел, що не поміняли. Бо той в два рази більший. Не можна ж. Бо як є котел, має бути об’єм певний. І там стоїть, написано в документах: один – 120, а другий – 116, в два рази менший.

А я то провів розслідування, де вони взялися. Десь хтось там має литво, чи у Вінницькій області, вже не пам’ятаю, і вони роблять те самі. Тільки бирки міняють. Треба тобі 50 кіловат – на тобі бирку «50», треба тобі 116 – на тобі «116». Що тобі треба – я тобі втну. Хочеш – плати як за 116. Такі два котли, до речі, стоять десь в Ківерцях в суді, так мені казали працівники міліції. Значить, диму повно, низький, само собою, що там така очистка не може бути. Там така очистка могла б стояти, мабуть, у приватному будинку, але точно не на такому великому об’єкті.

Вони одного поміняли, поміняли витяжну трубу, тому що вона ж не може бути. До речі, якщо котел «сотка», то труба має бути не менше 300. І там вони поставили 300. А на другому маленька, менша труба. Підняли, заставив підняти їх вверх. Правда, дощ там і далі йде. Але то не основна біда. Найбільша біда, до речі, от є у мене акт (читає – ред.) позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Підгайцівської сільської ради. По садочку. От він є (показує – ред.). Що вони знайшли? Прочитаю основне: «В результаті зазначених порушень бюджету Підгайцівської сільської ради завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 1 мільйон 8 тисяч 168 гривень 35 копійок». Бачите? (показує – ред.)

То найкращі забудовники на Волині будують садочок. Ну, там багато є що шукати, була незалежна експертиза, то я думаю, що там надовго.

Вони ізоляції нам просто не зробили. Не зробили і все, засипали землею – на тому кінець. Ну кошти, звичайно, взяли. Наші працівники те знайшли, розкопали. Ну зроби вже так, як треба, здається. То вже ж і так попав ти на ту роботу. Ні. Вони плівкою протягнули тільки половину, а там щось помазали – і все. Вода йде.

Далі. Я хоч не будівельник, але багато свого часу будував. Зрозуміло, що весь ґрунт одразу піде вниз. Треба якусь глину чи якийсь пісок, чи якийсь відсів – забити одразу, щоб воно не просідало. Вони землю закидали, поклали плитку. Ну й там провалилося вниз зразу. А воду не відвели, вона прямо йде в підвал. В результаті почався грибок на місці. Що вони роблять? Розкопувати більш не хочеться, то вони його замазують. Воно ж все одно знайде куди зайти всередину.

Далі – більше. Вже думав, може, вони там зроблять. Вони нас не пускають, а об’єкт вже треба здавати. Справа в тому, що він вже давно мав бути зданий. Ви знаєте, як тоді різали ножицями нардеп і всі інші. Справа в тому, що деякі люди просять роботи (вихователі звільнилися з інших робіт, але рік не могли працевлаштуватися в дитсадок у Крупі через те, що об’єкт не введений в експлуатацію і ДНЗ не працював – ред.). Кажу, скоро буде вже все на місці. Проходить 9 місяців, а я не можу нічого зробити, тому що вода йде. Якось ми вже домовилися на 1001-й раз, я весь час від них вимагав – вони давали гарантійні листи, що ми все поправимо, все зробимо. Потім вони нас не пускають туди. Ну вже роблять. Ну робіть. Тоді була суха погода, літо було сухе. Там і тріщини були. Панелі покладені, як я казав, як у колгоспному хліві років 80-х. То ж можна було панелі рівно покласти. Там перепад великий.

А щодо того, що машину спалили, то я вам скажу: в Боратині спалили машину серед білого дня, ви знаєте. Приїхав чоловік, до речі, він худенький такий, сюди на роботу. В нього робота тут час від часу з’являється, машини ж часто горять, не тільки в мене. Приїхав на стоянку серед білого дня, мотоцикл переклеєний там, замаскований. Він там теж в чомусь був. Вилив пляшку рідини, запалив і поїхав. От вам і камера, і не камера, і все решта. Хіба то проблема? Якщо задумав – то зробить. Просто якби загорілася ще хата, то могло бути ще… Вони (члени сім’ї – ред.) спали, я вже їх будив. Мене сусід розбудив. То ж людей підставляти. Яка тут охорона? Можна якісь там невеликі ці (заходи вжити – ред.). Але фактично, якщо задумають, то вони це зроблять елементарно. І машину вкрадуть.

«В мене не було проблем до УКРОПу»

Тобто все ж ви бачите політичні якісь моменти і залякування? – журналістка «Аверсу».

Однозначно. А ви як бачите, скажіть мені. Я розказую тільки те, що є. Ви ж бачите, я чесно розказую. Я готовий дати відповіді на ваші питання. В мене не було проблем до УКРОПу і потім – «За майбутнє». Я не можу стверджувати, тому що мені треба чисті докази. Я просто розказую, коли в мене почалися стички, коли почали ті машини горіти, коли почали горіти машини журналістів, мова йде за садочок. Я щось видумав?

Маючи досить дорогавартісні автомобілі, ви не думаєте, що, можливо, хтось зазіхнув на ваші статки? Звичайні люди, можливо, злочинці?

Справа в тому, що я з 93-го року зареєструвався як підприємець. То давно було. Тут багато таких, що пишуть на мене гадості, мабуть, ще їх не було навіть в задумках. Почнемо з того. Зараз займається моя жінка, займаються діти. Я знаю, що все пов’язують з роботою сільської ради. Знаєте, так: якби сільський голова після роботи пішов десь під собор просити милостиню – то було б добре. Якщо він їздить хорошою машиною, то він злочинець однозначно. Але є декларація, є кошти, які показані. До речі, я сьогодні приїхав іншою машиною. І квартири в мене були в дітей, в мене все було. І будинок збудований, до речі, 30 років тому, і будівлі ті всі. Це все ж було. І зараз, ви знаєте, про ті квартири понаписували: там 10 квартир. Які квартири? В мене є, в моєї сім’ї три торгові, як називається, перероблені, і на Струмівці. То вони всі вказані. І там, вибачте, дебет з кредитом сходиться. Якби щось не так, ви знаєте, вже би прийшли. Зразу прийшли. До речі, приходили раз, я поправлюся. Прийшли з УЗЕ чи як воно було (УЗЕ – Департамент захисту економіки Національної поліції України – ред.) один раз складати протокол про корупцію. Кажу: «А то вже за що?» – «Сонячна батарея». – «Так вона там є в декларації». – «А ви раніше не подали». Ну, десь там. Кажу, справляйте, пишіть, але вивіряйте, щоб там все було правильно. Тобто нема ні одного протоколу про корупцію. Як ви думаєте, як перевіряється декларація взагалі? Всіх депутатів виловлюють. Депутат, який, вибачте, в селі десь там працює на полі, ніяких статків не має і той, що не подав декларацію, його там судять постійно. Адмінсуд, але ж судять. Як ви думаєте, якби в мене хоч щось було не так… (пауза) Я думаю, відповідь не треба давати. Але пишуть же ж (у ЗМІ – ред.). Таке завдання стоїть: написати гадості та й все, опорочити Семенюка.

Хай покажуть, який автопарк в нас комунальний, хай покажуть одну сільраду Волинської, та й не тільки Волинської області. Я впевнений, що там і близько такого нема. Але прийшла політична сила, якій не дали влади, і все почалося. Чого тут нема «12 каналу»? Хороший же ж був канал, я вам скажу, до пори до часу. А зараз «Аверс» отдихає проти «12-го». Я розумію, що весь час по «Аверсу» не можна гадості писати, рішили: давай перекинемся на другий канал. Що то таке? Не встидно? Я журналістів всіх знаю, раніше з ними працювали. Кажу: «Вам не встидно?» І та журналістка, бідна, бере, обертається, бо їй нема що казати. Їй просто нема що казати. Я розумію, що вони люди подневольнії, нема що сказати. Пам’ятаєте, як я «Аверс» виганяв? Ну чого виганяли? Ви знаєте ту історію. Заходить до мене перед сесією депутатша, вона там з села, хусточкою зав‘язана. Каже: «Михайлович, каже один другому: «Нам треба знайти негатив. То є наше завдання». Ви розумієте чи ні? То де ж ваша та журналістська етика? Ну де вона є? Нормальний журналіст, нормальні ж теж є, більшість, будемо так казати, бере один матеріал, одну сторону, і повинен питати в другої. Ви думаєте, хтось щось приходить? Ні. Все готово. Вирок уже написаний до суду, що вони мають написати. Приклад того, що «нам треба негатив». То я їм зробив «негатив»: відправив, хай йдуть. Ще й міліцію визвали. Хоч би не позорилися.

Ото, що Яворська пише, то тоді, коли я лежав побитий, зв’язаний, то мене допитував тими словами отой бандит, те саме сказано: «Мільйони де ті всі?» Тоді ще вона не брала участі, я не знаю, звідки та вся інформація. То я вам скажу, що ті слова, що бандит говорив до мене, оті слова зараз пише Яворська.

До чого я те все веду? Ви, що пишете – про багатство те все – то всі ж слухають, і злочинці слухають, і потім вони сюди приходять. У вас би совість? Ви знаєте, що він казав мені? «Зараз пальця дочці відріжу». Я думаю, ви ж не були в тій ситуації. То страшна ситуація. Люди після того не всі виживають. І завдяки вашим публікаціям… Є всякі люди. Один там почитає, або обрадується, або поспівчуває. А є ж люди, які дивляться, злочинці, і йдуть туди. Хто їх туди навів? Я скажу: в першу чергу журналісти, які своїми публікаціями те все пишуть.

Чого ж журналісти? А злочинці не бачать статків, вони не працюють? Вони ж теж працюють. Вони ж дивляться, слідкують, хто на чому їздить. Вони більше розуміються в ціні автівки, ніж, наприклад, навіть журналісти.

Я з вами згодний. Але в тому числі хто їм дає, де вони читають те все? Спершу в пресі. А потім, дійсно, подивляться, починають вже стежити, їздити. Так, як-от «Аверс» їздив, слідкував за мною, фотографії робили з машини. Ми ж те все бачили.

«Чого в нас такий стереотип, що якщо голова, то він має бути в подертих штанах?»

А ви не думали якось поскромніше трошечки жити? – журналістка «Аверсу».

В смислі, як скромніше?

Ну їздити на автівках дешевших, щоб не різали очі звичайним людям, які собі, в принципі, не можуть дозволити.

Давайте почнем з того, що мені вже сьомий десяток літ. Ви ще можете поїздити, а мені вже коли їздити? Мені машина десь у 90 років вже не потрібна буде. То раз. Друге: я свої гроші заробляю сам. Моя сім’я заробляє, щоб ви знали. В мене діти займаються не якимсь там бізнесом, що купи-продай, а в полі роблять, і по тракторі, по тому всьому. І ще раз кажу: чого в нас такий стереотип, що якщо голова, то він має бути в подертих штанах, тоді він буде хороший?

А про охорону думали? От вас попереджали, що будуть якісь провокації. Втім, як на мене, варто було б посилити: той самий відеонагляд. В першу чергу задуматися про безпеку своєї сім’ї.

Ми цим займаємося. Я ж не буду все розказувати. Відеонагляд, ще раз кажу: ми тільки можемо побачити, коли він прийшов, як правило. Тут треба, щоб людина сиділа за пультом, дивилася. Що таке охорона? У великі собаки з воздушки стріляють. Він її не заб’є. І коли він появляється, був такий випадок, собака вже втікає. Йому ж болить. Він не просто стрелив і все. Приходить через два дні, показався, що він там є, раз – і собака втік. Потім ті грабежі, що були, зв’язали того охоронця і зробили свою роботу. То спеціалісти є такі. То спортсмени, спецслужби. Той, що зі мною говорив тоді (під час розбійного нападу на сім’ю – ред.), то видно, що людина з вищою освітою. То там ті виконавці б’ють. А той зі мною говорив на російській, перейшов на українську. Спеціалісти. Але після того вони були в Острожці і там вистежили, задушили, і жінка померла, не витримала. Так що охорона – все відносно.

Справа щодо попередніх злочинів не зрушила зовсім з місця?

А воно нікому не треба. Я ж вам кажу: все, що відноситься до сільської ради – черга стоїть правоохоронців. Якби я зараз показав, скільки документів, в нас тут вже нічого нема – все позабирали. А скільки в нас запитів всіх! Ну така оперативність, що вам не сказати. Все, що по нас (щодо нападів на сім’ю – ред.) – взагалі нічого нема. Як ви це поясните?

«Де ви ту землю бачили?»

Юрію Михайловичу, ви не пов’яжете це все, отакі події з тим, що ця громада, ну тут дуже багато ласих земельних ділянок? З одного боку, і сама сільрада часто приймає дуже такі рішення/, скажімо, дещо сумнівного плану. З іншого боку, йде боротьба різних кланів за можливість розподілу земельних ділянок, переведення із сільськогосподарського призначення в будівництво і можливість, скажімо, мати ресурс до дуже крутого матеріального фактору, який дозволяє заробляти мільйонні статки. І тому такі дії відбуваються в громаді злочинні, і це йде ніби боротьба мафіозних різних кланів за доступ до годівнички, – журналіст ВОО «Свобода».

Давайте я розвію перший міф, що в сільраді є земля, вона виділяється. Тут до мене приходять, кажуть: дай ділянку. Зараз вже менше, раніше ходили багато. Я кажу: «Показуй, де, і ми тобі дамо». Якщо кажу, що нема – «десь має бути». Якщо колишнього голову судили за те, що він виділяв земельні ділянки двом-трьом, рішення були на одне, друге, третє… Що то означає? То означає, що її й тоді не було, тої землі. Де ви ту землю бачили? До речі, так, як і в інших селах навколо Луцька. Хтось тут чекав: прийде Семенюк з депутатами і буде ту землю ділити? Де ви ту землю бачили? До речі, коли почалася війна і дали, Яценюк же ж хороший був прем’єр, всім пообіцяв учасникам земельну ділянку. Тільки щось надавати має сільська рада. І всі йдуть. Хто поганий? Сільський голова. Як правило. Ну депутати трохи. Але голова – то така посада, що ні в кого не позичав, а всім винуватий. Я це питання піднімав. Скажіть мені, а чого земельну ділянку атовцям (так, вони заробили, їм треба дати) не зробити на державних землях? Тому що в нас тут, як правило, були колгоспи. А колгоспи – то є паї. Тобто земля вся в паях, як правило. Не пам’ятаю, тільки в Байківцях чи в Баєві державний радгосп був. Десь там ще в одному місці. А це все – паї. То є власність людей, які працювали або які отримали вже у спадщину. Де ви бачили землю в Підгайцівській сільській раді? Зараз, я вам скажу, трохи більше, бо зараз з’явилася після приєднання оцих сіл. Але я вам скажу теж одну новину: в Романові виділили перед приєднанням 180 з чимсь ділянок. По три в одну хату. І зараз вони кажуть: щось там треба ще зробити. Я кажу: а, може, ми б вашу ту землю виставили на аукціон, щось продали за те, що ти хочеш зробити. Ні, порішали свої питання. Те саме зробили і в Хорлупах. Так само повиділяли землю. А те, що позалишалося там – то болото так зване. Є ще там частина землі громади. Зараз ми розробляємо детальний план і будемо там нарізати учасникам АТО. В першу чергу своїм. Але всі, опозиція нам каже: чого, де? Я кажу: візьми зроби так скоро. Це робиться детальний план, генеральний план, там дуже багато є, процедура така. І ми його зробимо. Правда, що буде далі, я не знаю. До мене ще приходять молоді сім’ї, кажуть: а ми? Що їм казати? Я не знаю. Ну є депутати, хай вирішують.

Так що щодо того, що дають там землю. Ви знаєте, що робиться? Затвердження детального плану або земля, яка була вже у власності, наприклад, не секрет, що бізнесмени ту землю шляхом міни завжди купляють на місці. Вони просто купили землю в людей. То земля не сільської ради. Оце все журналісти припідносять (я побачив з вашої мови), що то виділяється. Значить, ні одної сотки землі не виділила ця рада, ця каденція. І навіть на останній сесії, яка була ще при тих, як я пам’ятаю, приїхав «Аверс». Там нічого не було. Я кажу: «Давайте ми перенесемо це все, хай інші депутати вирішують». Але стаття була, звичайно: «Аверс» запобіг дерибану землі». Ви знаєте, то як заклинання якесь: земля. Що земля? Йдіть купляйте. От і все.