Свій до свого по своє

Принцип, який використовували українці у 20-30-х роках минулого століття, щоб протидіяти експансії польського та єврейського капіталу, в сучасному Луцьку олігархічна влада застосовує для збагачення своїх.

Хоча для цих дій більше пасує вираз італійського фашистського диктатора Беніто Мусоліні: «Друзям – все, ворогам – закон».

На практиці це відбувається так: свої фірми створюють на замовлення луцької влади дуже дорогі, не завжди виправдані і нагальні проєкти, свої фірми перемагають у конкурсах на виконання робіт, а спробує хтось пропонувати зробити те саме дешевше – влада придумує 100-500 причин, щоб усунути небажаних конкурентів.

Так вони тільки разом працюють за майбутнє. За своє майбутнє. І все це зі своїх кишень мають оплачувати лучани.

Як все це відбувається?

Нардеп від Луцька, лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця, який, до слова, пропустив за два роки 92 відсотки засідань Верховної Ради, «вибиває» в Києві гроші на реконструкцію певної площі чи проспекту.

Вочевидь, ще й висловлює побажання, що там має бути, а чого – категорично ні. Для реалізації ідеї наперед визначають фірму, яка розробить проєкт і ту, яка його реалізує. А далі – завдання мера Луцька Ігоря Поліщука і його підлеглих – провести крізь рифи конкурсів все так, щоб комар носа не підточив.

Але непереборне бажання Поліщука не тільки дати змогу заробити своїм, а ще й попіаритися на цьому іноді утруднює таке просте, здавалося б, завдання.

Так сталося і на проєкті реконструкції площі Героїв Майдану, що перед РАЦСом.

Ще 12 червня Луцький міський голова Ігор Поліщук на своїй сторінці у фейсбуці похвалився:

«Ми замовили дуже гарний проєкт, який опублікуємо згодом. Скажу лише, що на території площі передбачили величезну кількість озеленення, зону для проведення масових заходів, буде відпочинкова зона-сквер, додаткові місця для паркування і багато іншого».

Що означають ці слова: «замовили дуже гарний проєкт»? Там, де йдеться про кошти громади, потрібно проводити тендер або ж оголошувати відкритий архітектурний конкурс, виставляти пропозиції на громадське обговорення.

Але є загроза, що члени конкурсної комісії – професійні архітектори «заріжуть» запропонований ескіз, хтось створить кращий і дешевший. Ба більше, громадськість передчасно дізнається, що хоче зробити влада, і здійме бучу. А певній фірмі вже обіцяно, що саме її проєкт будуть реалізовувати.

Тендер на виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт площі Героїв Майдану департамент житлово-комунального господарства Луцькради оголосив 12 травня.

Як Поліщук міг знати, який проєкт переможе, якщо тендер ще не завершили?

Не тільки міг, а був упевнений у цьому.

Як і сама фірма-розробник проєкту.

Бо за 5 днів до оголошення тендеру, 7 травня, ТОВ «Урбан Прогрес» з Івано-Франківська опублікувало на своїй сторінці у фейсбуці світлини концепції оновленої площі і відеовізуалізацію майбутньої перебудови.

Так-так, це ті самі фото і відео, які Поліщук опублікує в себе на сторінці аж через 54 дні – 30 липня, у день, коли вже визначили, хто буде реконструювати площу.

Прикарпатці ще до тендеру подякували Ігорю Поліщуку за «можливість співпраці» і додали, що це ще не проєкт, а концепція, ескіз, передпроєктна пропозиція.

Наголошу: все це було написано 7 травня, за 5 днів до оголошення спрощеної закупівлі виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт площі Героїв Майдану, яку потім, до слова, довелося скасувати. Але про це – пізніше.

Що цікаво: товариство з обмеженою відповідальністю «Урбан Прогрес» протягом 4-х останніх років виграло 66 тендерів по всій Україні на загальну суму майже 60 мільйонів гривень.

Здебільшого на проєктування реконструкції доріг, яку потім здійснювала фірма ПБС друга Ігоря Палиці, співвласника Буковелю Олександра Шевченка.

Нагадаю: саме фірма ПБС два роки ремонтувала міст на вулиці Ковельській у Луцьку.

Працювали, як мокре горить, так, що там постійно утворювалися затори.

І тільки після скандалу в місцевих ЗМІ відреагував сам співвласник Буковелю, написавши у фейсбуці, що ремонтуватимуть надалі тільки вночі і закінчать роботи за 14 днів.

Ще б пак: взяти з міського бюджету 13 мільйонів і створювати видимість роботи – це треба неабиякий хист мати!

Отож, 12 травня на майданчику Прозорро оголосили спрощену закупівлю виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт площі Героїв Майдану. На створення проєкту Луцькрада передбачила аж 450 тисяч гривень.

Мер Луцька був упевнений: переможе в тендері саме ТОВ «Урбан-Прогрес».

Івано-франківська фірма вирішила зробити лучанам 3-тисячну знижку і оцінила свою роботу в 447 тисяч.

Аж тут несподівано в неї з’явилися конкуренти. Причому всі три пропонували виготовити проєкт за вдвічі меншу суму.

Одного з них, який запропонував найнижчу ціну – приватне підприємство «Творча архітектурна майстерня «Балан та Стельмащук» – усунули з перегонів.

Причина? Бо в його довідці про наявність матеріально-технічної бази відсутня інформація про «кількість техніки, обладнання, власне/орендоване, так, як це передбачає оголошення».

Ну дуже поважна причина.

Івано-франківська не стала розмінюватися на дрібниці і більше не знижувала ціну, тож у фінал тендеру не потрапила.

Але саме за її проєктом нині роблять реконструкцію.

Як так, запитаєте? А так: коли згори сказали, чий проєкт має перемогти, то жодні «Прозорро» тут не перешкода.

18 червня спрощену закупівлю виготовлення проєктно-кошторисної документації на капітальний ремонт площі взагалі скасовують.

Щоб 12 липня провести закупівлю вже без використання електронної системи.

Вгадайте з ким підписали договір?

Вгадали. З фірмою «Урбан-прогрес» з Івано-Франківська.

На 49 тисяч 900 гривень. Тобто у сім разів менше, ніж хотіли спочатку.

Але не поспішайте радіти, що зекономлені гроші лучан.

З цією ж фірмою того ж дня за тією ж процедурою (без використання електронної системи) підписали ще один договір – на інженерно-геодезичні вишукування площі Героїв Майдану. Вартість вишукувань – 49 тисяч 100 гривень.

Ви скажете: 100 тисяч – не 450. Значна економія.

Ніби так. Але у звіті «Про виконання Програми економічного та соціального розвитку Луцької міської територіальної громади на 2021 рік за підсумками першого півріччя» проєкт, який Луцькрада Луцькрада замовила в ТОВ «Урбан Прогрес», передбачивши на нього 49 тисяч 401 гривню – зовсім не проєкт, а «Передпроєктна пропозиція для проведення капітального ремонту площі перед Палацом урочистих подій».

Отже, буде ще заплачено і за проєкт. Як? Це вже в міськраді придумають. Бо своїх вони не кидають.

Яскравий приклад – тендер на самі роботи, який виграла фірма, підконтрольна депутату Луцької міської ради від партії «За майбутнє» Андрію Разумовському – ТОВ «Бетон брук сервіс».

Фірма «Бетон брук сервіс» запропонувала за свої роботи 23 мільйони 70 тисяч гривень – на 5,5 мільйонів дорожче, ніж конкурент – ТОВ «Луцьккомунбуд». Але тут замовник – департамент ЖКГ Луцькради знайшов причину, щоб відхилити найдешевшу пропозицію: учаснику повідомили, що він застосував не той коефіцієнт при певних розрахунках і не надав низку певних документів.

Власник фірми «Луцьккомунбуд» Ігор Швець у коментарі ГІТу сказав: погано підготувалися до тендеру.


Думали-думали і… придумали

30 липня на сесії Луцької міської ради вирішили: визнати місцем встановлення пам’ятника Степану Бандері центральну історичну частину міста – площу у сквері між будинками 16-а та 24 на вулиці Лесі Українки.

Отже, пам’ятник Степану Бандері встановлять (якщо встановлять) на місці, де колись був комплекс монастиря отців-тринітаріїв, згодом – каплиця Іверської Божої Матері, в радянські часи і до 2016 року – пам’ятник активісту КПЗУ Степану Бойку.

Депутати на сесії внесли зміни до рішення Луцької міської ради від 2008 року, в якому місцем для монумента Бандері визначили площу перед Палацом урочистих подій на 33-му кварталі.

Там у 2012 році навіть встановили п’єдестал під пам’ятник, біля якого щороку 1 січня, в день народження Степана Бандери, збиралися націоналісти і патріотично налаштовані лучани.

Рівненський архітектор, який виграв всеукраїнський конкурс на кращий пам’ятник провіднику ОУН у Луцьку, свого часу навіть виготовив гіпсову скульптуру, з якої мали відлити бронзовий монумент. Але через те, що минали роки, а жодна влада Луцька не хотіла братися за його встановлення, скульптуру розбив.

Тепер, кажуть, буде новий проєкт і зовсім інший пам’ятник. Якщо буде…

До 15 вересня департамент містобудування, земельних ресурсів та реклами мав оголосити новий конкурс (місцевого значення) на встановлення пам’ятника та благоустрій території у сквері на Лесі Українки.

15 вересня минуло, а інформації про оголошення конкурсу жодної.

Таке враження, що реконструкцію площі Героїв Майдану затіяли для того, щоб знести постамент під пам’ятник Бандері. Ну, й гроші лучан подерибанити.

Судіть самі.

Проєкт рішення про перенесення місця спорудження пам’ятника внесли у порядок денний сесії в день її проведення, 30 липня. Як невідкладний. Хоча, згідно з регламентом Луцькради, він мав бути поданим не менш ніж за 10 днів до початку роботи сесії, пройти обговорення у профільній комісії, за потреби – на погоджувальній раді.

Це не стосується невідкладних проектів, як сталося в цьому випадку. Вранці його обговорили на комісії, тоді внесли в порядок денний сесії і ухвалили одним з перших.

Для чого поспішали? Невже не могли подати раніше? Могли. Якби хотіли.

Адже про проєкт площі Героїв Майдану без пам’ятника Бандері мер Поліщук знав ще 7 травня – майже за два місяці до сесії, на якій вирішили змінити місце розташування монумента.

Знав і мовчав.

Але несподівано проговорився директор департаменту ЖКГ Луцькради Микола Осіюк.

В ефірі ГІТу 26 липня він зізнався:

«По проєкту там не має бути пам’ятника Степану Бандері».


Що тут почалося. У Луцькраді цілий день думали, що робити. За два дні до сесії 30 липня ще ніхто нічого не знав.

«Можливо, він залишиться там, біля ЗАГсу, можливо, якщо будуть якісь пропозиції там від культурознавців, від істориків, багатьох інших людей, які володіють більш детально цією ситуацією, які будуть пропозиції, всі будемо ми враховувати і вирішувати дане питання», – казав журналістам Осіюк.

В останній момент вирішили: пам’ятник будуватимуть на новому місці у 2022 році. За гроші лучан.

Хоча на той, що на площі біля РАЦСу, збирали доброчинні внески. Навіть відповідний благодійний фонд створили.

У квітні 2013 року його очолив голова обласної організації партії «Свобода» Анатолій Вітів.

Серед засновників фонду – головний свободівець Луцька Микола Федік, великий патріот Ігор Гузь.

Анатолій Вітів був народним депутатом 2 роки: з 12 грудня 2012-го до 27 листопада 2014 року.

Ігор Гузь вперше став нардепом 27 листопада 2014 року. Від партії «Народний фронт». На тих виборах він вдало експлуатував національну ідею, щоб вибити з володимирського округу іншого націоналіста – Євгена Мельника. Вдруге Гузя обрали депутатом Верховної Ради в серпні 2019-го. Вже від партії Ігоря Палиці «За майбутнє».

Та ні Вітів за два роки, ані Гузь за сім пам’ятника Бандері в Луцьку не збудували.

Бандерівська тема Ігорю Володимировичу нині мало цікава. Тепер в нього свій благодійний фонд – «Прибужжя», який виявляє дивну активність саме перед виборами.

А ще краще Ігор Гузь вміє освоювати гроші, які йдуть на його округ із державного бюджету. За них будують дитячі ігрові і спортивні майданчики по містах і селах, проводять реконструкцію дворів і доріг, щоб у певний момент нардеп міг похвалитися: «Це я зробив». І закликати голосувати за себе, коханого.

За перенесення місця встановлення монумента Степану Бандері проголосував на сесії і депутат Луцької міської ради із фракції «За майбутнє» Андрій Разумовський.

Нагадаю, це його фірма здійснює реконструкцію площі Героїв Майдану.

Хоча ще рік тому, перед місцевими виборами 2020-го Андрій Разумовський заявляв, що пам’ятник Бандері потрібно встановити саме тут – перед РАЦСом.

 Реконструкція площі Героїв Майдану для лучан, нагадаю, коштуватиме 23 мільйони 70 тисяч гривень. Для її повного фінансування у міськраді «зняли» 3,5 мільйона із капітального ремонту вулиць.

Ви можете зауважити: але ж 10 мільйонів профінансував Ігор Палиця. Ні, не профінансував, а, як колись казали, «вибив» з державного бюджету. Щоб при нагоді, як це вдало робить його колега Ігор Гузь, попіаритися на цьому.

І не треба казати, що державний бюджет – це не наші гроші. У 2021 році реверсна дотація (передача коштів із луцької скарбниці до державного бюджету) визначена в сумі 107 мільйонів 233 з половиною тисячі. Тобто те, що (лапки) «вибив» нардеп на Луцьк – лише десята частина від того, що лучани мають віддати в бюджет держави. Фактично він повернув назад десятину наших грошей.

Щоб позбутися постамента під пам’ятник Бандері? Чи щоб фермерський ринок ліквідувати?

До речі, а фермерам, яких прогнали від РАЦСу, вже підшукали новий майданчик для торгівлі?

Тож мер обіцяв.

«Сьогодні є кілька місць, які наші спеціалісти опрацьовують для того, щоб запропонувати альтернативу», – казав 6 серпня улюбленому телеканалу Поліщук.

Запропонували? Ні, всіх фермерів погнали на Глушець, де й так був ярмарок. А лучани, які живуть на 33-му і звикли купувати свіжі молоко, овочі і фрукти в перевірених продавців, змушені тепер йти до перекупників.

* * *

Нещодавно івано-франківське ТОВ «Урбан-прогрес» «злило» у фейсбуці нові плани луцької влади.

Виявляється, проспект Грушевського хочуть перетворити на бульвар, як це було до 1980 року. Горе-архітектори намалювали ескіз, на якому передбачили лише по одній смузі руху в кожному напрямку. Це в той час, коли триває масштабна забудова Привокзального мікрорайону, і автомобілів щодня більшає.

Та і в цьому випадку прикарпатці не забули подякувати Ігорю Поліщуку за співпрацю.

Тобто знову без тендеру чи конкурсу івано-франківська фірма малює чергову абракадабру для Луцька і пояснює:

«Даний варіант розроблений згідно з побажаннями замовника».

Мер каже, що проєкт реалізують у 2022-2023 роках.

«Проєкт передбачає, власне, і додаткове озеленення, і пішохідні доріжки, тобто тротуари, і велодоріжки і бульшо 200 додаткових паркомісць, і розділову зелену зону посередині дороги. Посередині іде велика частина мереж, якщо ми зараз всі будемо замінювати, то бюджет цього проекту буде сягати дуже великих коштів, які нам буде знайти важко. Частину, які в критичному стані, можна буде замінити, частину – поверх них пустити цю зелену зону. Якщо, не дай Боже трапиться якась аварія, можна буде дуже просто розкопати, відремонтувати, назад засипати, засіяти травою і все», – розповів Ігор Поліщук журналістам.

Ігоре Ігоровичу, а, може, не треба. Не треба далі закопувати гроші в землю, перетворюючи Луцьк на грандіозний бізнес-проєкт для збагачення своїх людей.

Закопати 93 мільйони у проспект Волі, 23 мільйони – у площу Героїв Майдану, 28 мільйонів – у проспект Соборності. Тобто майже 150 мільйонів у центральні вулиці, площі і проспекти в той час, коли не всі дороги в місті мають асфальтове покриття, коли з крана тече вода, яку не можна пити, коли в місті смердить, коли зростають тарифи на тепло, а Луцьктепло щомісяця віддає приватникам по мільйону за оренду котельні на Карбишева, коли…

Та багато ще чого є нагальнішого, ніж грандіозні реконструкції, зроблені для того, щоб заробили свої і щоб потім Поліщук услід за одним своїм попередником міг сказати: «Красіво!»

Святослав ЛЕСЮК (Громадське Інтерактивне Телебачення)