Міський голова Луцька, ще не полатавши після сніжної зими на дорогах ями, уже думками в польоті.

Дванадцятого березня Ігор Поліщук ошелешив лучан звісткою: «В наступну середу до мене завітає інвестор з міста Києва, який планує збудувати аеропорт».

Навіть не поспілкувавшись із потенційним інвестором, Поліщук в інтерв’ю на одному з місцевих телеканалів заявив: «Це реально. Необхідно здійснювати розрахунки, наскільки буде економічно обґрунтованим існування цього аеропорту».

На запитання ведучої, де має бути Луцький аеропорт, Поліщук сказав:

«Я поки що не знаю. Я знаю, що розглядалися питання поруч з військовим аеропортом у нас, як їхати в напрямку Ківерець ліворуч. Однак, можливо, в цього інвестора є якісь інші думки. До мене звернулися люди, які повідомили, що є людина, яка має бажання збудувати, відновити авіасполучення в місті. Після того, як я з ним поговорю, вже можна буде говорить предметно про місце і всі інші особливості і деталі цього процесу».

Минула середа, 17 березня, а на сайті Луцької міської ради про зустріч Ігоря Поліщука з київським інвестором – анічичирк.

Натомість на сайті інформагенції «ВолиньPost» з’явилася публікація про двох луцьких мрійників, які носяться з ідеєю збудувати у місті аеропорт ще з 2012 року.

Її підхопили інші інтернет-видання, і ось вам вже сенсація: у Луцьку збудують аеропорт, і літати з Луцька до Києва можна буде за півтори тисячі гривень!

У статті лучани Сергій Дячук і Анатолій Коротинський стверджують, що найдоцільніше будувати аеропорт на базі військового аеродрому, де чудова злітно-посадкова смуга.

Вони хочуть, щоб аеродром став спільним як для військових, так і для цивільних. Кажуть, що із 336 гектарів, які займає військовий аеродром, для регіонального аеропорту потрібно лише 1,4 гектара.

Анатолій Коротинський навіть намалював для місцевої влади завдання, що вона має зробити:

«Передусім керівництво міста та області повинне звернутися до Міністерства оборони України з проханням повернути гектар землі (продати через аукціон) громаді з цільовим призначенням «для будівництва аеровокзалу та облаштування аеродрому спільного використання».

То хто він, таємничий інвестор з Києва, який так зацікавлений у відновленні прямого авіасполучення з Луцьком?

Анатолій Коротинський і Сергій Дячук названі у статті представниками ініціативної групи.

А у серпні 2014-го на зустрічі з тодішнім головою Волинської ОДА Володимиром Гунчиком Сергій Дячук заявляв: «Я буду основним засновником суб'єкта підприємницької діяльності українського, яке буде називатися, скажем, «Луцький регіональний аеропорт».

– У Вас є кошти? – запитав Гунчик.

– В мене є кошти, – сказав Дячук.

– Якщо у вас є кошти для того, щоб інвестувати їх у розвиток регіону, якщо вони дійсно у вас є, то я просив би, щоб ви на сьогоднішній день мали по даному питанню досить таки серйозне підтвердження. Тобто - ось мої кошти, ось моя декларація, ось вони задекларовані. Або за мною стоять відповідні люди, які мають кошти, в тому числі українські або іноземні інвестори.

– Сьогодні ви не маєте нічого. Ви маєте примарну землю, яка знаходиться в безстроковому користуванні міністерства оборони і пачку листів - переписки. Це все, що має на сьогоднішній день Волинська область як місце для інвестицій.

– Ви говорите з представником влади.

– Я розумію.

– Я не представляю нічого на тій землі, нічого не маю. Має все держава в особі Міністерства оборони, яка є представником Кабінету міністрів.

– А я, звертаючись до вас...

– В нас не получиться розмова.

– Так ви ж мене перебиваєте на другому слові.

– Я не перебиваю вас, я хочу, щоб ви чітко зрозуміли, викладіть серйозний аргумент.

– Ви ще закінчіть вашу розмову, що, може, ми шахраї, і ви нічим не будете відрізнятися від пана Клімчука.

Пан Дячук недаремно згадав у розмові багаторічного голову ОДА Бориса Клімчука. У листопаді 2011 році його однодумець Анатолій Коротинський приходив з ідеєю збудувати в Луцьку цивільний аеропорт і до Бориса Клімчука, і до міського голови Миколи Романюка. Тоді пан Коротинський показав Романюку цидулу, що він представляє фірму «Шанті».

Анатолія Коротинського інформагентство «ВолиньPost» називає авіатором, який «знає територію військового аеродрому вздовж та впоперек». Цей військовий пенсіонер був командиром частини, яка базувалася на військовому аеродромі в Луцьку.

У 2016 році Коротинський і Дячук вже розповідали волинським ЗМІ про свою мрію. Коротинський (на фото праворуч), зокрема, запевняв: «Зараз є інвестор, який готовий вкладати кошти в розбудування аеропорту, щоб разом працювали цивільні й військові структури».

Коротинський на той час був власником кав’ярні «Кофеїн» на вулиці Винниченка в Луцьку. Але договір оренди приміщення з ним не продовжили, і 1 грудня 2017-го пан Анатолій кав’ярню закрив.

«ВолиньPost» сьогодні пише: «Приблизно вартуватиме будівництво аеропорту 60-70 мільйонів гривень. Ці гроші готовий дати інвестор, у разі необхідності залучивши до фінансування фінансові установи. Від міста буде потрібно лише облаштувати інфраструктуру довкола, зокрема зробити пішохідні доріжки, поставити зупинки громадського транспорту, забезпечити транспортне сполучення з летовищем тощо».

60-70 мільйонів гривень! У Дніпрі будують цивільний аеропорт за 6 мільярдів 230 мільйонів гривень! А тут треба в 90 разів дешевше: 60-70 мільйонів.

А що тут такого? Пан Дячук впевнений: «Аеропорт – це просто приміщення, яке стоїть в полі і може приймати і випускати літаки».

Невже пан Коротинський, який «знає територію військового аеродрому вздовж та впоперек», справді вважає, що за 60-70 мільйонів у Луцьку можна збудувати цивільний аеропорт?

Ще в далекому 2009-му Анатолій Коротинський, на той час начальник авіаційної комендатури, був на зустрічі з тодішніми головою ОДА Миколою Романюком і головою Волиньради Анатолієм Грицюком. Разом із Віктором Рудим, фахівцем, який займався розробкою проєкту розбудови Луцького аеропорту, чиновники обговорювали варіанти зведення як тимчасової будівлі аеровокзалу, так і стаціонарного приміщення. На той час Луцький аеропорт визнали запасним для Львова на час проведення в Україні фіналу ЄВРО-2012.

У тому ж таки 2009 році Василь Байцим, який став директором комунального підприємства Волинської обласної ради «Аеропорт Луцьк», заявив, що орієнтовна вартість проєкту спорудження аеропорту і його інфраструктури становитиме 50-60 мільйонів євро.

На той час це 500-600 мільйонів гривень, а сьогодні – щонайменше півтора мільярда, та аж ніяк не 60-70 мільйонів.

Анатолій Коротинський добре знає Василя Байцима, адже у 2015-му році балотувався в Луцьку міську раду за списком Партії зелених України. Байцим тоді очолював список партії в Луцькраду. Але ні Коротинський, ні Байцим у раду не пройшли.

А ще раніше, у 2010-му році, Коротинський балотувався у Луцьку міську раду від партії «Пора». Була така партія, яка народилася на помаранчевому Майдані. Але в 2010-му лідерство в ній, підкупивши голів обласних організацій, повернув собі Владислав Каськів, нинішній депутат Закарпатської облради від ОПЗЖ.

Тоді Каськів уже «ліг» під обраного президентом Януковича, за що отримав керівну посаду в новоствореному Державному агентстві з інвестицій та управління національними проєктами. Цей пан досі проходить у справі про заволодіння державними коштами. Пригадуєте, як Каськів у 2012 році підписав угоду на 1,1 мільярда доларів про створення консорціуму інвесторів проєкту LNG-терміналу з іспанською компанією, але потім з'ясувалося, що від імені іспанців підпис ставив лижний інструктор?

До чого це я веду?

А до того, що, перш ніж підписувати якісь угоди з потенційними інвесторами, треба добре перевірити, хто за ними стоїть і чи справді є в них кошти на реалізацію проєктів.

Пан Коротинський у 2011 році показував тодішньому меру Луцька Миколі Романюку цидулу нібито він представляє фірму «Шанті».

У 2011 році емісари ТОВ «Шанті» їздили по Україні й домовлялися з чиновниками про можливість довготривалої оренди землі на військових і комунальних аеродромах – нібито для побудови цивільних аеропортів. Вони відрекомендовувались представниками британської інвестиційної компанії «Шанті Кепітал». Казали, що та нібито входить до Швейцарського інвестиційного консорціуму з кредитним потенціалом у декілька сотень мільйонів євро.

Обіцяли реконструювати і побудувати аеропорти у містах Суми, Вінниця, Севастополь, Бердянськ, Ужгород, Луцьк.

Минуло 9 років. Збудували? Реконструювали? Так отож.

Про цю фірму спеціалізоване видання «Центр транспортних стратегій» у 2012 році писало:

«Пошуки інвесторів нечасто відбуваються прозоро, через оголошення відкритого конкурсу на міжнародному рівні. Найчастіше це – якісь кулуарні домовленості, що викликають підозри в тому, що на чільне місце при них ставляться особисті інтереси осіб, які ухвалюють рішення, а не перспективи аеропорту. Яскравим прикладом є донецьке ТОВ «Шанті» – дочірнє підприємство Shanti Capital (Велика Британія), яке входить в зареєстровану в Цюріху (Швейцарія) групу компаній Martlet Air Group. Компанія не розкриває власників і має мізерію статутного капіталу, що не заважає їй гуртом брати в оренду регіональні аеропорти в обмін на обіцянки фантастичних інвестицій».

Чи то мер Луцька глибоко не вникає у проблеми, чи для нього головне – пообіцяти, а там – хоч трава не рости, але 22 березня Ігор Поліщук у коментарі інформагентству «ВолиньPost» заявив: Луцьк підтримує ідею зведення регіонального аеропорту на базі військового аеродрому на Вишкові.

Для цього, повідомив Ігор Поліщук, місто підготувало звернення до Міністерства оборони України та Кабінету міністрів України з проханням повернути громаді півтора гектара землі, аби в подальшому виставити її на аукціоні з цільовим призначенням «для будівництва аеровокзалу та облаштування аеродрому спільного використання».

Мер Поліщук вважає:

«Ідея будівництва аеропорту у Луцьку, безумовно, цікава. Летовище, наприклад, дозволить місту стати доступнішим та привабливішим для туристів, допоможе організовувати більше міжнародних спортивних заходів тощо. Та й загалом вплине на розвиток міста».

* * *

Ігор Поліщук і Луцька міська рада не перестають дивувати. Заради піару і лобіювання чийогось бізнесу вони навіть ввели новий термін: екологічні автобуси.

30 листопада минулого року Луцька міська рада повідомила, що «Луцьком курсуватимуть екологічні автобуси».

На сайті Луцькради, зокрема, написали: «Два екологічні автобуси MAN А21 Lion’sCity вже завтра (себто 1 грудня – ред.) курсуватимуть Луцьком». Наступного дня автобуси вийшли на маршрут №2, який обслуговує фірма «Санрайз» (власник – ексдепутат Луцької міської ради 2010-2015 років Олена Голєва).

Що ж то за автобуси такі, екологічні? Невже з електроприводом? А ні, не вгадали.

Пресслужба міськради зазначає: «Автобуси відповідають стандарту Євро-5, оснащені газовими двигунами, з низькою підлогою для зручного користування та пасажиромісткістю 80 місць, в тому числі 42 для сидіння».

Тобто це автобуси з газовими двигунами, які, звісно, викидають в атмосферу менше шкідливих речовин, ніж бензинові чи дизельні, та все ж викидають.

Головна їхня перевага – економічність. Бо газ коштує дешевше, ніж солярка чи бензин. А велика пасажиромісткість дозволить перевізнику отримувати більше доходів, ніж конкурентам.

Чудовий бізнес-проєкт, який освятив своєю присутністю новообраний міський голова Ігор Поліщук. Про це він прямо сказав на одному з місцевих телеканалів: «Просторий, зручний салон. Бачите, який розмір цього автобуса. Вони є доволі економними, що в свою чергу буде вигідно перевізнику».

Так економічні автобуси стали екологічними.

Але і тут Ігор Поліщук не оминув нагоди попіаритися. Він пообіцяв:

«Всього перевізник планує закупити двадцять автобусів та реалізувати цей проєкт повністю за перший квартал наступного року. Орієнтовно в березні у нас в місті буде їздити двадцять нормальних, комфортних автобусів, які замінять велику частину «Богданів».

В середині грудня п'ять цих автобусів вийшли на маршрути №2, №12 та №22. Вже після свят у міськраді обіцяли, що підприємство закупить для перевезення лучан ще 15 автобусів.

Однак свята минули, а мешканці міста почали скаржитись, що у Луцьку не видно і тих п'яти, які би вже мали курсувати містом. Інформагентство «Конкурент» 2 лютого звернулося за роз’ясненнями до директора ТОВ «Санрайз» Миколи Лисеюка. Той відповів, що наразі містом курсують чотири нові автобуси, і всі вони чомусь на маршруті №2. Один автобус ремонтують.

І ось цими днями Ігор Поліщук у фейсбуці похвалився: «Ще 7 комфортних європейських автобусів MAN A21 з екологічним стандартом Euro5 вийдуть на міські перевезення в найближчі два тижні. Поступово реалізовуємо нашу програму «Луцьк без маршруток».

Все добре, але 7 – це явно не 15. І причім тут «Луцьк без маршруток»? Адже автобуси МАН працюють на газі. Тобто ті самі маршрутки, тільки більш комфортабельні. У Європі такі автобуси, яким понад 10 років, не випускають на лінії регулярних перевезень. Саме тому вони опинилися в нас.

Про них Віталій Грабовець, доцент кафедри автомобілів і транспортних технологій Луцького національного технічного університету, в ефірі ГІТу сказав: «Навіть оці нові газові автобуси також мають шкідливі викиди. Не зовсім вони екологічні».

Ні, я не проти МАНів, навіть якби їх привіз і запустив у Луцьку Захар Палиця, бізнес-партнер Ігоря Коломойського, син нардепа Ігоря Палиці. Але краще чесно зізнатися, що «Луцьк без маршруток» – це наразі утопія, тому ми, мовляв, замінимо «жовті богданчики» списаними в Європі автобусами.

Політолог Антон Бугайчук переконаний:

«Мені здається, що отака от бравада з боку міської влади і Ігоря Поліщука не завжди буде виливатися в реальні дії, тому що «Богдани» кращі, ніж нічого в багатьох випадках. Бо в нас є Вишків, Вересневе, є новоприєднані села, з яких людей потрібно хоч якось вивозити. Тому вся заміна потребує таких інвестицій, до яких ми скоріш за все в цій каденції його ще до кінця не прийдем. Тобто я не вірю, що по завершенні цієї каденції Ігоря Поліщука і ради в нас не буде в місті «Богданів».