Волинський журналіст і письменник Віталій Клімчук відреагував на 70-річний ювілей путлєра черговою гротескною байкою. Про понуємо її до вашої уваги.
* * *
Кремль. Дворєц серед колон.
У палатах – всі вельможі.
Серед зали стоїть трон,
А в нім цар, на чорта схожий.
Лисий, злий, немов кощей,
Про безсмертя тільки мріє.
Перед ним стоїть плебей,
Він читать з бумажки вміє.
То є речник-секретар
Оприлюднювач маразму,
Що піськову, скаже цар,
Той вторѝть з ентузіазмом.
Цар справляє ювілей,
Сімдесят йому годочків.
Десять літ, як той кощей
Бере пенсію візочком.
Авто, яхти і хороми,
Банки, золото, валюта.
Хоч не всі у нього дома,
Все ж дожився до салюту.
Фейєрверки і промови,
На концертах піють оди,
Ювіляр бажає крові
І посади воєводи.
Окрім торта, свіч і краму,
Принесли мішок паперу,
Там листи і телеграми
Президенту-мародеру.
Їх піськов читає чітко,
Давлять вуха децибели,
Перечитує відкритки,
Наче млин полову меле:
«…Вам вітання від «росцирка»!
Наші клоуни в екстазі,
Підняли ви планку-мірку
Комедійних справ наразі.
Референдум на Донбасі
Вище всіх похвал на світі,
І жонглеру-бідоласі
Того навіть не вчудити.
Сім десятків – це не жарти,
Треба вже іти із цирку.
Мабуть, вам курити варто
Не тютюн а файну ширку…»
«…Вєтєрь в харю, а я шпарю,
Відєл я кремльовский трон,
І корона вас нє стáріт,
Ви в коронє, как кобзон.
Вєтєрь в харю, чудний царю,
Вас куда-то унєсло,
Клíчку вам любезно дáрят
Нє пахан, нє царь– х*йло!
Ви, батяня, нє комбат,
Ваше мєсто на уралє,
Гдє нє в бункєрє сідят,
А пашут на лєсоповалє!
– С уваженієм к тебе –
Музиканти із “ЛЮБЕ”».
«…Вас вітають футболісти
І вся армія спортсменів,
Всі ми дуже хочем їсти,
Та нема у нас натхнення.
Нас не хочуть визнавати
І не кличуть на турніри,
Горе нам, дурний в нас тато,
Втратив розум він від жиру.
Ви ж борець у кімоно,
Вам пора би йти з помосту,
Зачекались вас давно
Стрибуни у воду з мосту.
Камінь вам іще на шию
Дві ноги – в міцний бетон.
Про таку кар’єру мріє
Кожен руській фараон».
«…Милий куме, з ювілеєм!
Врятував мене з полону,
І за мной нє заржавєєт –
Стану ножкою для трона.
Шле кума привіт, оксана,
Хоче царські башмаки,
Ні, вона від щастя п’яна,
Чи перчатки із руки.
Ми такі, що хочем з тебе,
Щось із царської руки,
Або зірочку із неба
Або срібні п’ятаки.
– Вдячні вам медведчуки».
«…За дитинство путнє,
За тривожні дні
Дякуємо, путін,
Ми уже на дні.
Ми ще октябрята,
У нас вічна осінь,
Нас усіх за ґрати
Із дитинства просять.
В подушках медалі
Ми готові нести
Вам, в білих сандалях
У поході хреснім.
Аж до мавзолея
Проведем вас в сутінь.
Діду, з ювілеєм,
Старигане путін!»
«…Царя храни, владико,
Бо він твій раб навіки,
Вітаю вас із шиком,
Без галасу і крику.
Для вас про тепле місце
Домовлюсь в небесах.
А ви мені коритце
Даруйте у речах.
Люблю я нерухомість
(бо я ж таки монах)
Хоча моя свідомість
Панує в тілесах.
У вірі наша сила,
А віра – у царя.
– З повагою – кирило,
Що вам служив не зря».
«…Любий вово-ювіляре,
Ти прожив немало літ,
Час протерти окуляри,
Поубавити живіт.
Я – твоя подруга мила,
Не красуня, все ж з косою,
Ні, не та, що начудила
Як прем’єрила з тобою.
Я без імені і роду.
Я невчасний гість – і баста,
Я не жінка, я колода,
Пора, вова, скласти ласти.
Цього разу попливемо
Ми у даль не в кораблі
І без болісного щему
У країні і в кремлі.
Заберу тебе з собою,
Про це просить цілий світ.
Йдем до вічного покою
Бо ти є старезний дід…»
* * * *
Зачитався-зажурився
Речник-глашатай піськов.
Задрімав на троні вбивця,
Сон його міцний зборов.
Сняться все йому вітрила
В сірій вранішній імлі,
Мчить його могуча сила
Кудись в руськім кораблі.
Не в морські яскраві далі
І не в хвилі темно-сині –
Несе фюрера… на палю
Серед степу в Україні.
Віталій КЛІМЧУК
Коментарі