До вашої уваги – чергова гротескна байка волинського письменника і журналіста Віталія Клімчука.

Обращєніє вождя пролєтаріата для заблудшої руснí

– Дорогий товариш! Слухай

Слово вірного вождя:

Зря потилицю не чухай, –

Вам я більше не суддя.

Хто придумав Україну?

Кажуть, ніби я – і квит.

Я б того на гільйотину

Запроторив на той світ.


Він володя, я – володя:

Класики маразму.

Шиза нині дуже в моді,

Нею спокій дражнять.

Я придумав комуняків

І світле майбутнє,

А ви, йдіть панове, в с*аку,

Хай веде вас путін!


Скільки можна хворе тіло

Нищить в мавзолеї?

Лишає́м воно покрилось

Спрагло за землею.

Ще й здригається моментом

І болять суглоби

Як вчергóве з постамента

Б’ють мене у лоба.


Повалили і забули,

Дайте діду спокій,

Ні! Володя знову рýлить

На камінь високий!

Геп та геп! В асфальт з розгону!

Мізки по дорозі…

Я, як атеїст, поклони

Ладен бити Бозі!

Схилю лисину в повазі

І зніму кашкета

Вбережи мене наразі

Від падінь і злетів!


Послідовники погані

Содержать коханок,

Громогласно і впізнанно

Гімнасток-панянок.

Я, Крім Наді, мав Інессу

Соратницю вірну,

І не знала про це преса

Бо була покірна.


Випускали ми в друкарні

«Іскорку»-газету

Там було все чітко й гарно

У межах бюджету.

Потім «Правда», «Труд», «Ізвєстія»

Все було, О’кей!

Нині ж преса – лжива бестія

Як «Раша тудей»!

Там тепер такі ведучі

Без совісті грама,

Наче вони – діти сучі

Як і їх програма.


А війна-спецоперація?

Скільки вже понесли втрат?

Прочитайте мою працю ви

«Шойгу вперед, а два – назад».

Бродить привид по Європі

І тремтить рассєя,

Незабаром будем в ж*пі

За дурну ідею.


В степу безкраїм за Уралом –

Буде другий мавзолей.

Мені в кремлі вже не пристало

Лежать серед тупих «вождєй».

В стіні багато є «двохсотих»

Пора їх скласти у мішки

І влаштувать стрімкі польоти

З моста в глибінь москви-ріки.


А я, як вождь і пролетарій,

Не прочь вернутись до «разліва»,

Хай розливають в різну тару

Під брендом водку, вино й пиво.

Допоки я на постаменті,

В Донбасі (хоч і тимчасово),

То скористаюся моментом

На проголошення промови.

Вона коротка, і, на жаль,

Правдива і проста, як двері,

Я підсумовую мораль

Кровопожадливих імперій.


До комунізму довгий путь

Привів усіх в пітьму й тумани.

Куди тепер народ ведуть

Шойгу, лаврови і путани?

Я, з постаменту, як годиться,

Кермо тримав через віки

Моя провидиця-правиця

Давала мудрі вказівки.

Зламався нині навігатор,

Біда з керуючим кремльом.

Вам каже лєнін – вождь і тато:

– Ідіть за руським корабльом!


Віталій КЛІМЧУК