Волинський журналіст і письменник Віталій Клімчук відгукнувся на масовані рашистські ракетні обстріли України байкою. Пропонуємо її до вашої уваги.


Був собі незрячий Кріт,

Ворог і противник Сонця.

Споконвіку його рід

Темноти був охоронцем.


Страшний морок і пітьму

Узаконив під землею,

Влаштував собі тюрму

І втішався тільки нею.


Для поживи – хробаки,

На десерт – коріння глоду,

Підземельні крутяки

Геть забули про свободу.


Сталось так, що старший Кріт

Якось виглянув назовні:

Засліпив яскравий світ

І вся сонячна гріховність.


«Треба людство визволять!» –

Прийшло рішення миттєво,

Кабель став перегризать

І усі вузли життєві.


Скрізь погасли ліхтарі,

Спорожніли водні труби,

Всі підземні трударі

Вигризають путь до згуби.


Закликають до пітьми,

Бо у ній життєва сила,

Навіть власними кістьми

Вистеляють тут могили.


Перегризли всі дроти,

Розтерзали геть коріння,

Навіть красені мости

Похилилися камінням.


Темні справи, а проте

Боротьба іде прозоро –

У потребі золоте

Сонце і яскраві Зорі.


Не врятує гризунів

Навіть бункер в підземеллі,

Всіх отих крутих Кротів

Дружно викурим з оселі.


Хто Кротам відкриє очі?

Для них Сонце – сліпота,

Про «Кротячий мір» торочать,

А той «мір» є темнота…


* * * 


Тут належало б мораль

Оприлюднити читáчу,

Але там де є москаль,

Там мораль суто кротяча.

Хай пробачать нас кроти,

Що живуть в глибокій ямі,

Що в умовах темноти

Їх порівняли з москалями.

Віталій КЛІМЧУК