До вашої уваги – чергова гротескна байка волинського письменника і журналіста Віталія Клімчука.

По проспекту, вулиці, алеї,

Через місто, селище, село

У залізній клітці в дєнь рассєї

Їде експонатом сам ХУ*ЛО.


Є табличка на общєпонятном:

«Всєй рассєї прєподобний цар.

Всєм осмотр розрєшено безплатно.

Очень інтєрєсний екземпляр!».


Це вже не Петро, що був там «Першим»,

І не «друга», тобто Катерина,

Він у клітці – безголовий вершник,

Вередлива і страшна скотина.


А була колись страна «рассєя»,

Розвалилась завдяки йому,

За яку таку, скажіть, ідею,

Посадили вову у тюрму?


Вляпався в історію «намєдні»,

Знають навіть діти з букваря,

Він – владімір з іменем «паслєдній» –

Той, кого турнули із Крємля.


І у пам'ять про міцну країну,

Кожен рік в день літнього тепла

Возять по Європі цю скотину,

Різновид рогатого ХУ*ЛА.


Діти подають йому цукерки,

Пряники, морозиво, халву,

Та від клітки відганяють клерки,

Кажуть, він просрав Москву.


Не вживає цар халви і хліба,

Навіть воду він не п’є, а кров,

Нехай скаже комарям «спасібо»

За проявлену від них любов.


Не порожні, з кров’ю комариці

Залітають путіну у рот,

Він же цар, царям усім годиться

Хоч би від комах, та все ж щедрот.


Заборонено підходити до клітки,

Враз відтяпає зубами плоть.

Особливо потерпають дітки,

Любить жирних симпатичних тьоть.


Він вважає, що повинен зжерти,

Все, що й так належить лиш йому,

Всі границі він бажає стерти

І зробить імперію-тюрму.


Не вдалось сховатись за Уралом,

Бункер раптом хтось закрив на ключ,

Зрадили в момент вірні вассали,

Пов'язали вову голіруч.


Всі вони чекали на звитягу,

Ордени, медалі і звання.

Та чекала всіх одна ГААГА,

Ось така вже трапилась фігня.


Курява здіймається в дорозі

Бо везуть не тільки кліть ХУ*ЛА,

На шляху до пекла (не до Бозі)

Вже кипить у казанах смола.


Клітка для окремого джигіта,

Що є родом із широт Чечні,

Там табличка до дверцят прибита:

«То кадиров. Помагав русні».


Через ґрати, лячно і сердито

Визирають слуги сатани:

Соловйов-пєсков з привітом

І лавров з шойгу, як уві сні.


Бідолахам навіть і не снилось

Про такий безрадісний фінал.

Та в мішку не заховаєш шила:

«Каждий заработал, что іскал!»


Трубадури верещать повсюди,

Гучно всі озвучують кортеж,

Вийшли подивитись чудо люди

І дивуються усі без меж.


Дєнь рассєї, наче чорна дата,

День ще є, а ось страни – нема.

Як нема і жодного солдата,

Є лиш клітка, ґрати і тюрма.


І немає йосипа кобзона,

Він би вшкварив пісню «дєнь побєди»,

Десь далеко чути дивні дзвони,

То кіріл на дзвінниці ще «брѐдіт».


Для газманова олега піп кирило

Грає пісню-здравницю ХУ*ЛА,

Хоч вона, по суті, вже безсила

Та усе ж годиться для села:


– Масква! Званят калакала,

Канєц! Для путіна-ху*ла,

Бом! Бом! По колоколу лбом,

Ідьом! За русскім корабльом!


Віталій КЛІМЧУК